Баннер
07.09.2017

Роман, на який всі чекали. Відповіді, які не отримали.

Фото автора
Наташа Кузьменко

Письменник Сергій Жадан випустив новий роман під назвою«Інтернат». Усі чекають на появу творів на воєнну тематику, адже дійсність впливає на літературу так само сильно, як і література формує дійсність. У кожного з нас є купа питань, на які хочеться отримати відповіді, але де їх прочитати? Де підглянути потрібні моделі поведінки?

Завдання літератури полягає не лише в тому аби давати відповіді на питання «Хто винен?» і «Що робити?». Іноді важливо хоча би правильно сформулювати це питання, що буде вже великим кроком вперед. По суті, за допомогою роману «Інтернат», Жадан показав реалії війни з усіх точок зору, а відповіді на питання змусив шукати читачів між рядками.
В основі сюжету дорога Павла до міста, де він прагне забрати свого племінника з інтернату і повернути додому, на станцію. Складність у тому, що місто знаходиться під контролем чужих, а отже потрібно двічі перетнути лінію фронту.
Опозиція росіяни – українці відсутня, є лише свої та чужі, ці та ті, наші та люди з півдня. Певно, таке кодування використане з метою мінімізувати ворожнечу між країнами на побутовому рівні. Мовляв, неважливо звідки ти, головне, аби був своїм хлопцем.

Фото на всю ширину 1

Знайомий персонаж, чи не так? Проте з розвитком подій Павло все частіше запитує себе «коли це все закінчиться?», «коли дощ нарешті мине?» і злиться, злиться невідомо на кого, а отже, на себе в першу чергу. Під тиском подій, пружина терпіння всередині Павла стискається настільки, що відчай, байдужість і злість перетворюються в дієвість, відповідальність та впевненість у своїх рішеннях. А в голові рефреном стукає лише «нікого не шкода. НІКОГО». Чи продовжує він боятися? Так. Але все одно протистоїть. Боїться знову і протистоїть знову. Еволюція героя призводить до щасливого кінця: Павло приводить племінника додому. І нехай це панельна однокімнатна квартира, в якій на них чекають сварлива мати племінника та незодоволений всім дід, проте це нормально. Адже пройшовши разом такий шлях, вони зможуть подолати сімейні складнощі.

 

Фото на всю ширину 2


Текст написаний у сіро-чорних тонах: тут скрізь кров, брудний сніг, туман та дощ. Саме за таких нечітких умов герої мають самовизначитись і знайти шлях додому. В дорозі головний герой згадує свою колишню, яку не осмілився зупинити, і учня своєї школи, якого забили на смерть однокласники на його очах, бо він промовчав, і, зрештою, таксистів, які деруть з них шалені кошти, але всі платять. МОВЧАТЬ І ПЛАТЯТЬ. Подібні спогади пояснюють чому персонажі діють саме так, а не інакше. Чому МОВЧАТЬ І ПЛАТЯТЬ. Важливим є сон, що перетікає в дитячий спогад, коли Павло вирішив жити, будь-якою ціною жити і радіти кожному дню — це показує внутрішню силу героя, його потенціал.
Роман має назву «Інтернат», бо як пише сам автор «…тут ціле життя вивернуте, мов кишені. Нічого не приховаєш, все назовні — і шпалери, і подушки». Справді, автор показує життя, що було вивернуте реаліями війни. Тепер замість борщу на столи в їдальнях кладуть поранених, вокзал стає прототипом рятівного ковчегу, площа, котра слугувала для прогулянок, сповнена криками контужених, а небажання читати врятувало дітей від смерті, бо інтернатську бібліотеку розбомбили ледь не в перший день.
Герой роману з теоретика та хронічного скиглика перетворився на класичного дієвого героя. Можливо нам теж варто спробувати?

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены