Барабашовка
«Люк» боїться не темряви, а мракобісся. Відповідь журналу «Консерватор»

У неділю, 21 лютого, в журналі «Консерватор», контент якого створюють учасники консервативної організації «Традиція і порядок», вийшла стаття «Чи боїшся ти темряви, “Люк”?»

Її появі передував діалог в чаті читачів нашого журналу. Під час розмови учасник організації «Традиція і порядок» заявив: «Ждіть кароче, прийдемо всім осередком» [на дизайн-маркет Slow Market на арт-заводі «Механіка» — прим.]. Приводом став анонс участі в нашому лекторії «Осознанное все» співзасновниці ГО «Сфера», співорганізаторки «ХарківПрайду» Анни Шаригіної з лекцією про взаємодію бізнесу з вразливими групами та презентацією проєкту «Бізнес та ЛГБТ+: разом сильніші».

З огляду на бекґраунд «Традиції і порядку», неодноразові напади на представників та представниць ЛГБТ-спільноти, а також комунікаційний центр «ПрайдХаб» така репліка трактувалася неоднозначно. Тому з метою безпеки в день нашого лекторію на арт-заводі «Механіка» була посилена охорона.

«Люк» публікує відповідь на лист «Консерватора», в якому пояснює, чому праві часом самі підтверджують стереотипи про себе, а насильство та погрози не можуть бути точкою початку діалогу.

У неділю, 21 лютого, в журналі «Консерватор», контент якого створюють учасники консервативної організації «Традиція і порядок», вийшла стаття «Чи боїшся ти темряви, “Люк”?»

Її появі передував діалог в чаті читачів нашого журналу. Під час розмови учасник організації «Традиція і порядок» заявив: «Ждіть кароче, прийдемо всім осередком» [на дизайн-маркет Slow Market на арт-заводі «Механіка» — прим.]. Приводом став анонс участі в нашому лекторії «Осознанное все» співзасновниці ГО «Сфера», співорганізаторки «ХарківПрайду» Анни Шаригіної з лекцією про взаємодію бізнесу з вразливими групами та презентацією проєкту «Бізнес та ЛГБТ+: разом сильніші».

З огляду на бекґраунд «Традиції і порядку», неодноразові напади на представників та представниць ЛГБТ-спільноти, а також комунікаційний центр «ПрайдХаб» така репліка трактувалася неоднозначно. Тому з метою безпеки в день нашого лекторію на арт-заводі «Механіка» була посилена охорона.

«Люк» публікує відповідь на лист «Консерватора», в якому пояснює, чому праві часом самі підтверджують стереотипи про себе, а насильство та погрози не можуть бути точкою початку діалогу.

Давним-давно, коли я вчився у восьмому класі, у вікно жіночого туалету нашої школи кинули петарду. Петарда вибухнула, школярки в жаху вибігли з повної диму вбиральні. Але винуватець або винуватці так і не знайшлися, а мотиви вчинку залишилися невідомими. Зрозуміло одне — петарда не кинула себе сама.

З тих пір минуло багато років, але петарди продовжують вибухати.

«У Києві ультраправі з організації “Традиція і порядок” намагались зірвати захід ЛГБТ+ активістів, присвячений дню камінг-ауту, — йдеться в звіті моніторингової групи «Маркер» за 2020 рік. — Радикали закидали мітингувальників петардами, але інформації про постраждалих немає».

За даними звіту, в минулому році «Традиція і порядок» здійснила 17 подібних випадків, з яких 10 — насильство. За цими показниками «консерватори» поступились лише «Національному корпусу». 

У звіті детально описаний кожен з цих випадків, наводяться дані про постраждалих та ймовірні мотиви нападів. Серед них — участь у феміністичному марші; «неформальна» зовнішність хлопця з київського Подолу; жарти щодо «традиційної сім’ї» стендапера, сценариста «Телебачення Торонто» Єгора Шатайла, який напередодні отримував погрози від представників харківського осередку організації в соцмережах (самі учасники «ТіП» заперечують напад), та багато інших.

«Якщо “Нацкорпус” переважно провадить діяльність проти політиків чи політичних партій (16 кейсів), то “Традиція і порядок” переважно воює з ЛГБТ+ та феміністками (11 кейсів), лівими / антифашистськими актівіст_ками (5 кейсів) та молодими людьми “неформальної” зовнішності (3 кейси)», — йдеться в звіті.

Примітно, що вже в перших рядках листа до «Люка» (який, до речі, за правилами лінгвістики, чоловічого роду, а не як там написано), «консерватори» закликають нас до діалогу, наводячи в якості аргументу цитату французького кінокритика і публіциста Люсьєна Ребате про «цивілізовані і ліберальні часи».

Щоб розкрити особистість автора вислову, наведемо іншу його цитату: «Я простягаю вам руки, товариші мої, есесівці всіх націй».

«Ребате насамперед публіцист (з 30 квітня 1930 роки) газети Je suis partout (JSP) — пояснює в статті для журналу «Сеанс» кінокритик Михайло Трофименков. — [Ця газета] перетворилася з середини 1930-х [..] особливо в роки окупації з просто вкрай правого видання в вісник французьких нацистів. Не колабораціоністів-конформістів воєнної доби, а саме радикальних нацистів, для яких навіть режим Віші — розсадник єврейської та комуністичної зарази».

Для нацистів, яких вихваляв цитований «консерваторами» Ребате, навішування ярликів було не фігурою мови, а способом ідентифікації певних груп осіб в концентраційних таборах. Наприклад, на робу в’язнів-євреїв нашивали перевернутий жовтий трикутник, гомосексуалів — рожевий, свідків Єгови — ліловий, ромів — коричневий тощо. Таким чином охоронці таборів могли визначити, за який «злочин» сидить той чи інший в’язень.

У той же час навішування ярликів на правих, яке на думку автора листа нашому журналу «існує не в темряві, а в уяві», має під собою підґрунтя у вигляді реальних фактів. Деякі з них, наприклад, наведені в даних звіту вище. При цьому позиція #вивсеврете і стигматизація ЗМІ, яке висвітлює вашу діяльність в невигідному для вас світлі, під формулюванням «ліберальної помийки» їх не спростовує. 

«Хлопець з неформальною зовнішністю» на Подолі не порізав себе сам. А Єгор Шатайло не дав Єгору Шатайлу ляща і не розпорошив собі в очі сльозогінний газ. Так само як і учасниці одеського прайду й київського феміністичного маршу. Це як в моїй школі багато років тому — хоч «винуватець свята» і не зізнався, петарда не кинула себе сама.

Фото: Традиція і Порядок / Facebook

Якщо, на вашу думку, все це «відносно невинні перформанси», то не дивуйтеся, чому дискусія з вами закінчується, не розпочавшись, а звістка про ваше бажання відвідати наш захід не викликає у нас довіри і стає лише «головним болем». І не тільки для нас, але й для десятків людей, задіяних в організації. Людей, які вклали в цей захід свій час, енергію і гроші.

До речі про гроші: як і ваші ідеологічні опоненти з «ХарківПрайду», ми іноді отримуємо їх від міжнародних організацій, яких ви демонізуєте й проти яких складаєте петиції. Заблоковані нині телеканали Медведчука вели такий саме дискурс і навіть запускали марафон з ганебною назвою «Тхне Соросом». Але, на відміну від російських пропагандистів і українських політиків з проросійського табору, ми не вважаємо зашкварним брати гроші у міжнародних організацій й витрачаємо гранти на розвиток нашого медіа та промоцію локальної культури, а не «політичної повістки». Підкреслюємо: культури, а не політики. Й тим більше не насильства.

Насильство до слабозахищених законом груп в XXI столітті — не інструмент впливу, а прояви дрімучого обскурантизму. У Середньовіччі інквізиція спалювала власниць рудого волосся на вогнищі. Жінки не мали права голосу на виборах аж до кінця XIX-початку ХХ століття навіть в країнах на кшталт Норвегії та Австралії. А в Штатах ще в середині 50-х чорні мали поступатися місцями у перших рядах автобусів білим.

На щастя, часи змінюються. Сьогодні все в більшій кількості країн колись слабозахищені групи поступово отримують ті ж права, що й інші. І справа тут зовсім не в марксистській «зрівнялівці», про яку ви пишете в своєму журналі; не в світовій змові ліваків, Ротшильдів, «соросят», рептилоїдів або жидомасонів; а в глобальному прагненні до дотримання головного юридичного принципу: «Закон один для всіх». І для вас, консерватори, і для ненависного вам гея або феміністки з сусіднього під’їзду, і для білого цисгендерного гетеросексуального хлопця, побитого вашими правими друзями на ХарківПрайді — теж.

Сьогодні застосування сили на гражданці — якщо мова не йде про самозахист — залишається долею маргіналів. Слабких більше не кидають у прірву Апофети. Євреїв не ізолюють в гетто та не розстрілюють за національність. Рудих не піддають анафемі і не спалюють на багаттях. Цивілізований світ прагне інтегрувати в суспільство якомога більше груп, не міряючи при цьому черепи та не тавруючи їх різнокольоровими трикутниками. І ми теж живемо у світській державі, а не за законами шаріату. 

Часи змінюються і ми закликаємо вас змінюватися разом з ними. І коли ви нарешті зрозумієте, що світ прекрасний своєю різноманітністю, а насильство не є ефективним засобом комунікації, ми залюбки з вами поговоримо.


«Люк» — це крафтове медіа про Харків і культуру. Щоб створювати новий контент і залишатися незалежними, нам доводиться докладати багато зусиль і часу. Ви можете робити свій щомісячний внесок у створення нашого медіа або підтримати нас будь-якою зручною для вас сумою.

Це зображення має порожній атрибут alt; ім'я файлу ptrn-1024x235.png
Це зображення має порожній атрибут alt; ім'я файлу image.png