«20 днів у Маріуполі». Фільм харківського фотожурналіста Мстислава Чернова покажуть на фестивалі Sundance в США
За містом
20 січня у США відбудеться прем’єра повнометражного документального фільму «20 днів у Маріуполі». Це дебютна робота харківського журналіста, фотографа, а відтепер і режисера Мстислава Чернова.
Стрічка увійшла до програми американського кінофестивалю Sundance (Парк-Сіті, штат Юта) і потрапила в номінацію World Cinema Documentary Competition, де змагатиметься з іншими 11 документальними фільмами з усього світу.
Над фільмом працювала команда інформагентства Associated Press (фотограф Євген Малолєтка, продюсер Василіса Степаненко) та монтажери найдовшого документального серіалу телерозслідувань FRONTLINE.
«Люк» розповідає, як знімали фільм і чому так важливо показати його світу.
Про що цей фільм?
Фільм «20 днів у Маріуполі» розповідає, як місто переживало перші тижні російського вторгнення: обстріли, загибель мирного населення, бомбардування пологового будинку.
24 лютого, за годину до початку повномасштабного вторгення, представники Associated Press Мстислав Чернов, Євген Малолєтка і Василіса Степаненко приїхали у стратегічне портове місто Маріуполь.
Під час подальшої облоги та штурму, коли падали бомби, жителі намагались втекти, а доступ до електрики, їжі, води та ліків перервався, вони — єдині міжнародні журналісти, які залишилися — фіксували і висвітлювали ці події.
«Ми робили все, аби пробити інформаційну блокаду, щоб розповісти історії людей з Маріуполя. Деякі з них ви бачили з новин. Картинки повністю зруйнованих мікрорайонів. Російські бомби у пологовому будинку. Лікарі, які боролися за життя дітей, травмованих уламками. Батьки у траурі. Масові поховання цих дітей, — розповідає у тізері до стрічки Мстислав Чернов.
Спочатку це не було знято для фільму. Важко бути свідком цих подій, бачити це наживо. Але це важливо. Це має залишатись у пам’яті як запис, як застереження, як данина тим, хто віддав свої життя у цій війні».
Як знімали «20 днів у Маріуполі»?
Команда Associated Press першою показала світу наслідки бомбардування пологового будинку №3. 9 березня авіабомба влучила між будинками, але вибухова хвиля була настільки сильною, що зруйнувала навколишні будівлі:
«Скло посипалось нам за комір, — згадує фотограф Євген Малолєтка. — Там [поблизу пологового будинку. — «Люк»] була велика вирва. Ми побачили, що там все розтрощено. Люди виходили з підвалу, шоковані від цього. Ми побачили, як спускають вагітних жінок та переміщують їх на ношах. Там були дуже сильні кадри».
Журналісти зайшли у лікарню, аби поспілкуватись із вагітними жінками і очевидцями вибуху, але потрапили в оточення.
«На вулицю виїхали російські танки. Ми майже добу переховувались у лікарні під виглядом лікарів — ходили у білих халатах та знімали, як російські танки гатять по місту», — розповідає Малолєтка.
Спецгрупа військових евакуювала журналістів у безпечніше місце, але передавати кадри було важко через обмежений доступ в інтернет. Фото- і відео-докази воєнних злочинів Чернов і Малолєтка надсилали, ховаючись під сходами біля розтрощеного продуктового магазину — з єдиного місця в Маріуполі, де зберігався зв’язок.
20 днів — саме стільки пробули журналісти в Маріуполі. 15 березня команда Associated Press виїхала з міста через гуманітарний коридор.
«Цей фільм — це особисте. Це моя особиста історія, і не тільки тому, що я розповідаю її як журналіст. Це історія нашого народу, спільноти. Наших людей», — каже Мстислав Чорнов.
Хто монтував фільм?
Змонтувала стрічку команда FRONTLINE — найдовша в історії США програма документальних фільмів, яка виходить на каналі PBS. З моменту заснування Frontline отримали 104 нагород «Еммі».
«Те, що українці побачили, було не чим іншим, як жахом і трагедією, і крізь об’єктив Мстислава у надісланих відеофайлах це задокументовано одночасно непохитно та співчутливо, — розповідає монтажерка FRONTLINE Мішель Мізнер у пресрелізі до фільму. — Я ніколи не плакала так багато, монтуючи відео. Ніколи не була так спустошена емоціями. Але також ніколи так не надихалася роботою відеографа, що з таким баченням і рішучістю розповідає історію своєї країни під час війни».
На Sundance «20 днів у Маріуполі» змагатиметься з 11 документальними фільмами з усього світу в номінації World Cinema Documentary Competition. Серед номінантів — ще один український фільм «Залізні метелики» українського режисера Романа Любого, який розповідає про події навколо збиття малазійського Boeing 777 рейсу MH17 біля Донецьку у 2014 році.
Чим відомий Мстислав Чернов?
Мстислав Чернов — журналіст, фотограф і відеограф.
Народився в Харкові в 1985 році, працював у понад 40 країнах світу, передусім — у гарячих точках. Розпочав міжнародну кар’єру репортажами з протестів на площі Таксім у Стамбулі влітку 2013 року.
З 2014-го Чернов почав працювати на Associated Press. Фіксував події Революції Гідності, під час яких був поранений. Висвітлював анексію Криму, війну на Донбасі (одним із перших задокументував наслідки катастрофи MH17), Сирійську громадянську війну, битву за Мосул в Іраку, міграційну кризу у Європі. У 2017 році у місті Мосул куля снайпера пробила камеру Чернова і застрягла в його бронежилеті. У серпні 2020-го працював у Мінську і постраждав від білоруських правоохоронців під час висвітлення масштабних протестів.
Матеріали Чернова публікували багато міжнародних ЗМІ — зокрема, CNN, BBC, The New York Times, The Washington Post. Отримав премії Лівінгстона, Рорі Пека, Королівського телевізійного товариства.
За роботу в Маріуполі Чернов і Малолєтка отримали сім відзнак, зокрема Премію імені Георгія Ґонґадзе, нагороду Deutsche Welle «За свободу слова» та «За свободу преси» (Press Freedom Prize) від міжнародної некомерційної організації «Репортери без кордонів».
Олександра Пономаренко, фотографії — Мстислав Чернов та Євген Малолєтка, обкладинка — Катерина Дрозд
Читайте також:
- Історії мешканців Маріуполя, які були вимушені покинути рідне місто.
- Яким був Маріуполь до війни?
«Люк» — це незалежне медіа про Харків і культуру. Ви можете робити свій щомісячний внесок у створення нашого медіа або підтримати нас будь-якою зручною для вас сумою.
Новини
Новини
Новини
Новини 
