Що сталося?

Про ситуацію мисткиня Софія Оніщенко повідомила у своїх соціальних мережах. Інцидент стався 22 червня під час відкритого конкурсу на посаду директорки-художньої керівниці Львівського академічного художнього театру «Воскресіння».

Під час відбору члени приймальної комісії театру показали своє упереджене ставлення до мисткині на основі її місця народження та статусу релокації. Окремо Софія Оніщенко звернула увагу на висловлювання Юрія Корчинського, професора кафедри духових та ударних інструментів ЛНМА імені М. В. Лисенка, та Володимира Губанова, актора театру і Заслуженого артиста України.

Зокрема від Юрія Корчинського прозвучали питання особистого характеру, які не стосувалися конкурсного відбору. Пан Корчинський прямо питав Софію Оніщенко про місцезнаходження її батьків в контексті її творчої діяльності за кордоном. Після того, як Софія відмовилася відповідати на запитання, яке ніяк не стосується конкурсного відбору, Юрій Корчинський зробив висновок, що «вона не їде в Харків, бо батьків немає».

Також після фрази Софії Оніщенко «Харків — місце мого серця» Юрій Корчинський порадив їй «туди і їхати», чим відкрито показав дискримінацію за регіональними ознаками. Сама ж мисткиня висловлює думку, що подібні упереджені коментарі, не пов’язані з подачею на конкурс, не є припустимими.

«Дуже хочу, щоб проблема між генераціями культури, уявлення про повагу в робочій комунікації, а також перехід на особистості в Україні стало на рейки вирішення. І так, я все ще хочу будувати суспільство, в якому буду жити завтра, а там немає місця для булінгу, сексизму, ейджизму, упереджень щодо походження чи ні з окупованих/чи знищених росіянами міст і селищ.

Якщо ви чуєте подібні фрази — будь-ласка, не давайте їм ставами нашою “нормою”», — висловлюється Софія Оніщенко.

Водночас Оніщенко підкреслила, що йдеться не про всю комісію. Деякі з її членів, зокрема Любомир Більо та Ігор Білиць, зупиняли недоречні особисті питання та нагадувала діяти неупереджено, незалежно і в межах закону.

З повним записом конкурсного відбору можна ознайомитися за посиланням.

Яку програму розвитку театру пропонувала мисткиня?

У стратегії розвитку театру «Воскресіння» Софія Оніщенко називає п’ять основних векторів: робота зі спільнотами, підтримка незалежної сцени, освіта й молодь, міжнародний міст і робота з вимушеною міграцією, а також модернізація фестивалю «Золотий Лев».

У своїй програмі Софія пропонує провести ребрендинг театру «Воскресіння», зокрема змінити його назву, оновити комунікаційну стратегію та перезапустити соцмережі. Водночас вона окремо наголошує на потребі зберегти й переосмислити 35-річну спадщину театру через сучасні мистецькі практики та цифрові медіа.

Софія також пропонує використовувати театр як майданчик для діалогу між Харковом і Львовом. У програмі вона пише, що співпраця двох міст може стати способом протидії російським наративам про «полярність» сходу і заходу України. Крім того, мисткиня хоче залучати до роботи театру українських митців, які залишаються в Україні, і тих, хто через війну перебуває за кордоном.

У відповідь на ідеї Софії актор театру Володимир Губанов запропонував їй «узяти в оренду за одну гривню порожнє приміщення у Львові і зробити щось своє з нуля».

---

Читайте також:

• Ніна Хижна: театр у прифронтовому Харкові, нова вистава і безбарʼєрність
• Інтерв’ю із режисеркою Харківського театру ляльок Оксаною Дмітрієвою про вистави в метро та театр під час війни
• Діалоги в чотирьох діях. Дикі історії Артема Вусика та створення незалежного театру під час війни

---

Що відомо про мисткиню?

Софія Оніщенко — театральна акторка (зокрема харківського незалежного театру «Нафта»), режисерка та випускниця Академії Театральних мистецтв ім. С.Виспянського у Кракові. Вона є співзасновницею українського незалежного театру GAS та кураторкою програми «Українська Сцена» при Інституті імені Є.Гротовського у Вроцлаві.

Зараз Софія працює як незалежна мисткиня, культурна менеджерка і кураторка з театральними проектами в Україні, Польщі, Італії, Словаччині та Великій Британії.

Своєю мотивацією при подачі заявки на конкурс Софія зазначила розвиток театру «Воскресіння» як відкритого простору діалогу, освіти та підтримки спільнот, не обмежуючи його лише репертуарною діяльністю.

«Моя мотивація ґрунтується на переконанні, що театр сьогодні може бути публічним простором чутливого діалогу через фізичну та ментальну доступність, майданчиком якісної та практичної освіти, місцем взрощування стійкості спільнот та виставами, що можуть надихати на поступові зміни. Тому я пропоную модель розвитку театру як багатошарової інституції, яка поєднує репертуарний план, незалежну сцену, освітній майданчик та систематичну міжнародну співпрацю», — пише Софія Оніщенко в мотиваційному листі.

Ознайомитись з повним текстом мотиваційного листа, а також з портфоліо і програмою розвитку театру, запропонованою Софією, можна за посиланням.

Текст і обкладинки — Олексій Содома

---

Текст створено ГО «Люк — медійна група»  за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО «Люк — медійна група» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.

---