Раннє втручання: що це за послуга та для кого
За містом
«Втрутимося в проблему раніше, ніж вона втрутиться в життя сім‘ї» — так звучить гасло раннього втручання (РВ). Це комплексна послуга допомоги родинам, що виховують дітей до чотирьох років. Фахівці підтримують та супроводжують сім‘ї з малечею, в якої є порушення розвитку або існує ризик, що вони з‘являться.
Станом на 1 січня 2022 року, понад 6,5 тисяч українських родин отримували послугу раннього втручання. Це про включення дитини в суспільство та поліпшення якості щоденного життя родини.
Анна М’ясникова розповідає, що таке програма раннього втручання, чим вона може допомогти родинам із дітьми з порушенням розвитку.
Хто потребує раннього втручання?
Клієнтом послуги є вся сім‘я, проте «квиток» до неї надає дитина. У ранньому втручанні можуть бути малята із медичним діагнозом (наприклад, із синдромом Дауна, дитячим церебральним паралічем, мікроцефалією тощо). Послуга поширюється й на дітей із ознаками затримки розвитку.
Батьки й самі можуть проаналізувати, які навички вже сформовані, а що маляті ще не вдається залежно від нормативів розвитку. В Україні немає ще стандартизованої програми скринінг оцінки розвитку малечі. Тут у пригоді дорослим стане таблиця з так званими «червоними прапорцями» або додаток «Мій малюк».
Ще одна категорія — діти з групи ризику. Загрози можуть бути біологічні: наприклад, малюки, що народилися передчасно або під час важких пологів. А ще — соціальні (усиновлення дитини, психологічний стан батьків під час війни тощо).
«У нашій практиці були сім‘ї із всиновленими дітьми. У малят не було суттєвої затримки в розвитку, водночас опікуни не мали певного батьківського досвіду. І ці два компоненти становили великий ризик в майбутньому, тому тим сім‘ям ми теж надавали супровід», — розповідає керівниця Одеського обласного методичного центру раннього втручання, національна тренерка РВ Оксана Кривоногова.
Фахівчині послуги наголошують: якщо батьки мають будь-які сумніви або хвилювання щодо розвитку дитини, відносин з нею, її поведінки або взаємодії з іншими людьми — це засада для звернення в раннє втручання. Спеціалісти проведуть оцінку та зорієнтують, чи об‘єктивні побоювання батьків та чи потрібна їм послуга в повному обсязі або достатньо консультації.
Батьки та фахівці — одна команда
Родина та її повсякденні справи — це природне середовище, в якому дитина набуває певних навичок. Воно може сприяти її розвитку або його гальмувати.
Саме тому раннє втручання спрямоване на взаємодію з батьками та іншими членами родини, які оточують маленьку людину. Тут дорослі — рівноцінні партнери фахівців, адже вони як ніхто знають власну дитину. Головне завдання спеціалістів — допомогти батькам прийняти ситуацію, дати розуміння, знання та навички, як розвивати дитину в щоденних активностях.
«Наша модель — це підтримка та підвищення компетентності батьків. Іноді фраза, що саме батьки будуть здійснювати послугу між нашими зустрічами, звучить для них дивно. Але ідея в тому, що спеціалісти не вирішуватимуть щось самостійно. Дуже важливо, аби члени родини, що постійно поруч з дитиною, знали як долати труднощі в розвитку дитини, коли з ними стикаються, — пояснює координаторка послуги в благодійному фонду «Інститут раннього втручання», національна тренерка з РВ Олена Коваленко.
Зазвичай, коли батьки приходять до раннього втручання, вони перебувають на різних стадіях усвідомлення ситуації. Разом з сім’єю ми проходимо шлях до прийняття, підсилення їх у батьківстві, їхньої впевненості та набутті знань, які вони можуть використовувати і після виходу з послуги».
Як виглядає послуга раннього втручання?
Знайомство з родиною відбувається в приміщенні надавача або під час домашнього візиту. Коли сім‘я потрапляє в раннє втручання, фахівці дізнаються, як проходить її звичайний день, які є сильні сторони сім‘ї, які труднощі виникають та в яких ситуаціях.
Разом з батьками спеціалісти визначають пріоритети та формують цілі, які стосуються щоденного життя дитини, батьків та родини в цілому.
Зазвичай цілі визначають на період від трьох до шести місяців. Вони мають бути конкретні та прості у формулюванні. Зокрема, батьки мають розуміти для чого ставиться ця мета та в які моменти її досягатимуть.
«Цілі узгоджуються разом з батьками. Вони самі визначають, коли їм важливо та зручно з ними працювати, — пояснює директорка «Інституту раннього втручання», національна тренерка РВ Ганна Кукуруза.
Батьки можуть практикувати щось під час сніданку, а в інші прийоми їжі їм це не актуально. Або важливо навчити дитину показувати пальцем на те, що вона хоче, саме коли родина йде в магазин. Водночас ціль має бути функціональною. До прикладу ми займаємося не для того, щоб дитина просто почала рухати рукою. Це важливо, щоби вона, наприклад, могла гратися з іграшками або дістати ложку зі столу».
Раннє втручання — це комплексний підхід та робота команди: психолога, логопеда, лікаря (зазвичай педіатра або дитячого невролога), фахівця соціальної роботи та фізичного терапевта. Вони діляться досвідом та спостереженнями. У подальшому з родиною взаємодіє один фахівець (первинний «провайдер» послуги), який за потреби консультується з іншими колегами.
Раз на тиждень фахівець зустрічається з родиною у природньому для неї середовищі: вдома, на майданчику тощо. Там, де дитина перебуває найчастіше і де відпрацьовує необхідні навички. Як і з яким запитом працювати — спеціалісти відштовхуються від пріорітетів сім’ї. Наприклад, мамі складно ходити за покупками з дитиною (малеча кричить на вулиці, відмовляється йти тощо). Тож робота з сім’єю буде проходити дорогою до магазину. Нині взаємодія відбувається й онлайн: такий формат практикується ще з настання пандемії коронавірусу.
«Мета зустрічі з сім’єю — напрацювати спільну стратегію, яка сприятиме досягненню тих чи інших цілей. Щоби до закінчення зустрічі дорослі розуміли, що варто надалі пробувати і як робити», — каже координаторка відділення раннього включання у Львові, національна тренерка РВ Оксана Нога.
А що далі?
Програма триває від шести до 12 місяців і закінчується, коли мала дитина почувається комфортно та більш самостійно в новому середовищі. У цей час фахівці раннього втручання, які працювали з родиною, діляться з іншими фахівцями знаннями про дитину та допомагають побудувати продуктивну комунікацію з батьками.
Раннє втручання завершується програмою переходу. Вона допомагає родині й дитині адаптуватися до наступного етапу, наприклад, відвідування дитячого садочка або певного реабілітаційного центру, де дитина зможе формувати навички соціалізації.
Зазвичай послуга завершується, коли дитині виповнюється чотири роки. Проте за потреби батьків її можуть достроково припинити.
Матеріал підготовлено у межах проєкту «Перспектива для дітей з інвалідністю в Україні», який реалізує ГС «ВГО «Національна Асамблея людей з інвалідністю» у консорціумі з БФ «Інститут раннього втручання», Центр «Джерело» (Львів), ГО «Одеська обласна організація медико-психолого-педагогічної допомоги «Здорове суспільство», КРУ «Обласний центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю», за фінансування SOFT Tulip Foundation та Wilde Ganzen Foundation.
Текст — Аня М’ясникова, фотографії від БФ «Інститут раннього втручання», обкладинка — Катерина Дрозд
Читайте також:
Новини
Новини
Новини
Новини 
Місто 
