Faine Misto 2025: фест, що переїхав, вижив і виріс наново. Інтерв’ю зі співзасновником Володимиром Пасякою

Якщо погортати розділи з анонсами й афішами в локальних медіа, можна побачити, як у 2025 році культура українських фестивалів потроху стає на ноги і відроджується. Вже з більш структурним підходом люди віднаходять способи збиратися, об’єднані чи то музикою, чи то кінематографом і театром, чи то локальними культурними інфоприводами. 

Однак переважна більшість таких заходів — це зараз свого роду «молодь» в тусовці українських фестів, що сформувалася вже в реаліях повномасштабного вторгнення. Фестивальних гігантів, що мали багаторічну історію і встояли на ногах після 24 лютого 2022 року, в Україні зараз не так багато. Втім, серед українських музичних фестів Faine Misto — безумовно один з таких гігантів.

Стабільно-благодійне

Якщо подивитися не лише на фестивальну практику в Україні, а й загалом на масштабні культурні заходи, що тримаються нині в контексті часу, цілком очевидно, що чи не основна спільна риса всіх цих умовно розважальних подій — їхня залученість до благодійних ініціатив. І, по суті, один із двох найбільших музичних фестів країни так само не лишається осторонь.

«Faine Misto charity festival» — саме так фестиваль представляється в соцмережах. Вже четвертий рік як не просто music festival, ага. З 2022 року фестиваль перейшов на благодійні «рейки» — щороку Faine Misto збирає кошти на потреби спершу полку, а нині вже 12-ої Бригади Спецпризначення НГУ «Азов».

Цей вибір не випадковий — колишній керівник охорони, член команди (ба навіть родини!) фестивалю Андрій «Спайдер» Ігнатюк свого часу боронив Маріуполь у 2014 році, а з повномасштабним вторгненням знову долучився до лав «Азову», пережив оточення Маріуполя, полон, і нині є начальником відділу гуманітарного забезпечення бригади.

Цьогоріч Faine Misto вписалося в поки що найбільший збір за всю свою благодійну історію: 35 мільйонів гривень на 10 кейсеваків для 12-ої Бригади Спецпризначення НГУ «Азов». Збір організований у співпраці AZOV.ONE та Благодійного фонду Сергія Притули. Подібна колаборація теж є в історії фесту прецедентною — вперше команда «замахнулася» на таку масштабну та організаційно складну благодійну ініціативу.

Співпраця з «Азовом» не обмежилася на фестивалі лише QR-кодами на збір та аукціонами між виступами виконавців. На території !FESTrepublic, де проходило «Файне», можна було натрапити на павільйон AZOV.ONE — там також можна було більше дізнатися про поточні потреби бригади, а за донат ще й придбати мерч організації.

Тим часом в парку Знесіння поряд із наметовим містечком «Азов» мав декілька наметів, де можна було базово познайомитися з основними видами стрілецької зброї та дронами, що нині бригада використовує в роботі, а також повчитися тактичній медицині (і той факт, що окремо цю локацію не заримували в назві як «Такмед-намет», особисто я все ще вважаю великою неймінговою втратою).

Так а що по перебігу і географії фестивалю?

Faine Misto 2025 продовжує опановувати львівську локацію !FESTrepublic і на цей раз уже й прилеглі до неї території. Цього року крім класичних Main Stage, Dark Stage та Light Stage фест також облаштував локації під Амфітеатр, Reggae та Underground Stage. 

Лайнап склався сумарно добрячий за обсягом — за три дні лише в межах музичної програми виступило понад 80 виконавців.

«Свіжої крові» у вигляді іноземних виконавців на фестивалі під час війни особливо чекати не доводиться, тож у певному сенсі лайнап «Файного» із року в рік нині повторює сам себе — українських гуртів, що можуть «витягнути» масштаби фесту, і при цьому готові виступити на благодійних засадах, все-таки обмежена кількість. Втім, навіть при цьому з часом можна відстежити, як хтось зрештою «доростає» і долучається, а хтось уже в межах фестивалю росте.

Харківські SEXTUR виступили на Faine Misto 2025 на Underground Stage

Так, наприклад, цьогоріч на Underground Stage виступили харківські SEXTUR, в той час як гурт Rohata Zhaba після двох років на Light Stage таки доросли до головної сцени (і натовп під час їхнього виступу так звивався хвилями й ходив хороводами, що дай боже). 

Rohata Zhaba в перший день фестивалю — вперше на головній сцені «Файного»

А от «Курган & Agregat» взагалі закривали Main Stage на другий день як гедлайнери.

З цікавого та приємного поза музичною програмою — вперше від моменту повномасштабного вторгнення на «Файне» повернулося традиційне наметове містечко. Цьогоріч воно було розташоване в парку Знесіння, що поряд з локацією !FESTrepublic.

Також праворуч від головної сцени розмістилися «Музей Файного міста» та «Меморіал пам’яті» під одним дахом. Рішення розташувати їх поряд, в межах єдиного екскурсійного маршруту, може здатися на перший погляд дивним — тут, значить, архівні фото з фестивальних посвят, де Пастор заливає пиво в рота новачкам з водяного пістолета, і хроніка фестивального мерча, а буквально за два кроки — кітелі, портрети й особисті речі тих членів родини «Файного», хто віддав своє життя за Україну.

Але, зрештою, ці дві частини однієї локації ідейно переплітаються в органічній і нині правильній єдиній концепції, що цілком логічно масштабується з окремого намету на весь фест: так «Файне» привертає нашу увагу не лише до надбань спільноти, а й до її втрат.

Нагадування про війну та її присутність в житті кожного, про гірку ціну сьогодення тут існують пліч-о-пліч з легким фестивальним фаном і слемами — так само як в одному просторі з натовпом навпроти головної сцени цьогоріч існувала інклюзивна зона з пандусом для відвідувачів з пораненнями, на протезах та кріслах колісних.

Історія «з перших рук»: інтерв’ю з Володимиром Пасякою 

Faine Misto має чотирьох «батьків». Його співзасновники — Володимир Пасяка, Ростислав Плахцінський, Рустам Ергешов та Максим Черкашин.

На третій день фесту, коли організаційних задач уже лишається поменше, та й загалом темп роботи команди не такий скажений, нам таки вдалося «зловити» на годинне інтерв’ю Володимира Пасяку. 

Розмова зайшла про історію «Файного» — як воно народилося, як видозмінювалося, переїздило і їздило, і які в нього подальші плани. Послухали самі і вам переповідаємо. 

— З чого взагалі почалася історія фесту 12 років тому?

— Дванадцять років, тринадцятий пішов, так… У 2013 році Рустам [Ергешов, — «Люк»] працював в однойменній організації, то була тернопільська ГО-шка «Файне місто». В Рустама була ідея організувати якусь подію, що об’єднала би молодь Тернополя, мала при цьому якусь культурну складову.

Власне, він нас із Ростиком [Ростиславом Плахцінським] і покликав тоді — ми були на той час обидва організаторами, арт-директорами в пабах, мали певний доступ до артистів тощо. З такої співпраці ідея про абстрактну «подію» еволюціонувала в, можна сказати, наш пілотний фестиваль Faine Misto 2013 року. При цьому, що таке фестиваль, ми не дуже розуміли на той час.

— Мені здається, тоді в Україні загалом мало хто ще мав таке розуміння, але всім уже було дуже цікаво спробувати, і то були якраз часи, коли воно починало нестись…

— Ну, ті фестивальні кейси, що були, — це було дещо інше. Ті ж таки «Таврійські ігри» чи дніпровський TheBestCity — це було щось радше іміджеве, та й не сильно було зрозуміло, звідки ці заходи брали гроші. Тоді все переважно було за підтримки меценатів, політиків тощо… Я навіть пам’ятаю оці стрьомні фестивальні сцени, завішані баннерами на кшталт «За підтримки такого-то там голови сільради» — ну це ж жесть. 

А так, щоби зробити щось комерційне, прибуткове, розраховане на широкий загал і, зокрема, молодь — ця історія дійсно в Україні лише починала розгортатися, і ми якось застрибнули в цей вагон в числі перших.

Faine Misto 2013 ми проводили в Тернополі на острівці Чайка, що посередині внутрішнього ставка тернопільського парку імені Тараса Шевченка. В нас було десь із десяток виконавців на кожен день, досвіду організації такого масштабу не було, але ми зібрали шось там 800 чи 1000 людей, такий був наш дебют.

Ми тоді пішли в мінус по грошам, і негативного фідбеку вистачало: це ж був центр міста, наметове містечко аж за два кілометри, ще й всі таймінги виступів з’їхали… Але й позитивного фідбеку було багато — і, сфокусувавшись на цьому, ми вирішили, що треба продовжувати.

Faine Misto 2013 на острівці «Чайка» в Тернополі. Фото з архівів фестивалю

Так ми почали заглиблюватися в цю фестивальну історію, досліджувати шляхи і механізми проведення таких заходів, загальну практику. Але тут варто розуміти, як ми це робили — а робили ми це «віддалено», беручи інформацію з відкритих джерел в інтернеті.

— Це ж, виходить, 2013-2014 роки, «безвізу» ще нема, сильно не поїздиш…

— Саме так. Відповідно, звідки ми брали знання про закордонні фестивалі? Правильно, з інтернету. То була ціла пошукова операція, звісно, але сам факт — ми дивилися картинки, онлайн-тури, збирали якісь відомості переважно отак, дистанційно. І вже на базі цього формували власне бачення того, що робимо. 

Звісно, маючи на це сильно менше ресурсів, подекуди втілюючи щось буквально зі «скотчу і палок». В наших монтажників якось повелося називати «Файне» «палет-фестом», бо з палет у нас було зібране буквально все. Потім, десь у 2016 році, ми почали використовувати більше стяжок і перетворилися на «стяжка-фест».

Faine Misto 2014, тернопільський аеропорт. Фото з архівів фестивалю

Тоді ми ще не доросли до великих спонсорів, і робили все своїми силами. Це вже потім у нас воно понеслося, як-от з «Авророю» цьогоріч [У 2025 році мережа магазинів «Аврора» стала спонсором фестивалю Faine Misto].

— Якщо подивитись на локації фестивалів у різні роки, помітно, що ви кілька разів міняли локацію. Що то була за історія з «переїздами»?

— Так, ми свого часу «поїздили» пару разів. Спершу ми перебралися з «Чайки» на Аеропорт — бо, як я вже казав, в центрі робити музичний фестиваль було проблематично, багато хто з мешканців скаржився на шум, «у пологовому будинку поряд бідні пані не можуть народити через галас» — я не жартую, такі ми бачили заголовки після фесту. 

Тож ми спробували розташуватися трохи подалі, «на відшибі» — і вже на локації Аеропорту вперше стикнулися з потребою організовувати власну інфраструктуру на великій фестивальній території. Туалети, душ, їжа, боротьба зі спекою, базові якісь умови — в центрі міста з цим проблем не було, а тут вже треба було робити це самостійно.

Faine Misto 2014, тернопільський аеропорт. Фото з архівів фестивалю

Окрема була історія з огорожами — ми ж і це теж робили вперше. Від незнання, як це зробити, у 2014 році ми не придумали нічого кращого, ніж огородити територію колючим дротом. Зараз це вже древня історія, і шмат того дроту тепер лежить в «Музеї Файного міста», але в моменті це було, м’яко кажучи, не надто вдале рішення. Вчилися на власних помилках.

Faine Misto 2014, тернопільський аеропорт. Фото з архівів фестивалю

— А з Аеропорту на Іподром чому переїхали?

— Ну, там була теж історія зі скаргами, але вже іншими. Там же поруч село, городи. І багато мешканців скаржилися, що наші файні люди їм ті городи витоптують, хтось же ще міг піти тихенько підкопати картопельки собі на вечерю абощо — люди різні, знаєте…

Зрештою, на фоні цих скарг голова села вже напряму до нас звернувся і каже: «Хлопці, ми, звісно, можемо домовитись, але це тільки якщо ви нам для церкви в село купите дзвін». А там дзвін такий з позолотою треба було, за пару сотень тисяч — ну і, звісно, це не надто реалістично для нас було. От і переїхали знову.

Локацію ми шукали довго, але, зрештою, натрапили на тернопільський Іподром. Там поряд кладовище починалося, але ми так подумали, що це було б файне нагадування про плинність життя. І, маю сказати, вже на Іподромі фестиваль прям розквітнув. Не одразу, звісно — спершу ми на новому місці наробили своїх організаційних ляпів, і методом проб і помилок, як завше, це вже згодом виправляли. Але вже саме ця локація стала для нас у певному сенсі іконічною.

Faine Misto 2017, тернопільський іподром. Фото з архівів фестивалю

З 2018 року ми почали розбудовувати не просто музичний фест, а й якусь свою спільноту: в нас з’явилися паспорти, свій пастор, РАСЦ, якісь власні райони, фестивальні звичаї, посвяти тощо. Так, власне, зародилася спільнота наших файних людей.

ЕКСКЛЮЗИВ: Faine Misto 2025, вінчання журналістки медіа «Люк» Дарини Карапетян і операційної менеджерки медіа «Люк» Арисі Чорнобай в РАСЦі фестивалю

---

Читайте також:

• Фестиваль «Харківське море» триває. Програма на найближчі дні
• У Харкові відбудеться книжковий фестиваль «Літературний ярмарок»
• У Кременчуці відбудеться фестиваль міської культури МО2АЇКА

---

— А що сталося під час COVID у 2020-му? Що це була за ідея з туром Україною?

— А, їх же навіть два було, у 2020-му і 2021 році. Це була така дуже авантюрна і спонтанна ідея. Ми ж, як і всі, спочатку думали, що це [пандемія вірусу COVID та карантинні обмеження] на пару місяців і потім воно вщухне, люди оно вже квитки закупили, сидять, чекають і сподіваються. Та з часом з’являлося розуміння, що пандемія надовго — один за одним скасовувалися європейські фести, гурти почали відмовлятися приїздити, і ми усвідомили, що «Файне» теж доведеться скасувати.

У 2025 році Пастор, будучи наразі у війську, проводив посвяту в «файні люди» і вінчання дистанційно, по відеозв’язку з головної сцени

Втім, в якості альтернативи, ми придумали влаштувати таке собі місячне турне Україною — з концертами в кожному місті, меншими масштабами, меншими локаціями без фанзони, безпечнішими за «ковідними» нормами й обмеженнями. Хоча, зрештою, звісно, виступали, де дадуть — і в ТЦ, і на парковках десь, всяке було.

Взяли з собою в 2020 році три гурта — Motanka, Epolets та Space of Variations, і ще в кожному місті «добирали» когось із місцевих. На наступний рік з нами поїхали в такому ж форматі O.Torvald, The Unsleeping і чеський гурт Denoi.

Faine Misto 2021, тернопільський іподром. Фото з архівів фестивалю

Але у 2021 році ми оце в червні «відкатали» тур в якості своєрідного pre-party, а в кінці липня таки провели фестиваль на Іподромі. От тоді ж до нас і блек-метал гурт Batushka приїхав з Польщі…

— До речі, про них. Ходять легенди, що з Тернополя Faine Misto поїхало якраз після славнозвісного виступу Batushka, на котрому вони витягли на сцену труну і соліст з цієї труни вийшов на сцену. Мовляв, на вас потім розсердилася церква і тому ваші дороги з міською владою Тернополя розійшлися. Як було діло насправді? Чому Faine Misto більше не у файному місті?

— Ну, технічно, переїхали ми після повномасштабного вторгнення. Але от тоді, у 2021 році, новина про концерт рознеслася по християнській спільноті, мовляв, у нас тут на фестивалі месса Сатани і все таке… А там же ще й гроза була на концерті, спецефекти такі!

Втім, згодом чутки дійшли до якогось високопоставленого тернопільського священнослужителя. І той наскаржився на нас меру. І воно понеслося — страшний резонанс, гнівні дописи, палкі дискусії в коментарях. Але було при цьому дуже приємно, як за нас впряглися файні люди — нам навіть не довелося багато говорити, вони все сказали за нас.

Втім, справді, в Тернополі ми після цього фест уже не проводили. Хіба що в травні десь намагалися провести такий міні-захід «Faine Misto в укритті» — продали десь 300 квитків, і за пару днів до дати проведення отримали повідомлення від тернопільської влади, що такі масові заходи заборонені. Як так вийшло, що при цьому працює, наприклад, філармонія — питання відкрите. Але бажання робити щось в Тернополі в нас після цього відпало.

— Як FaineMisto зустріло повномасштабне вторгнення? Зрештою, ви зараз одні з небагатьох музичних фестивалів, хто пережив 24 лютого і продовжує розвиватись.

— Ми були дуже активні в соцмережах — поширювали інформацію, усіляко шукали способи підтримувати «Азов», проводити благодійні заходи в укриттях тощо. Десь тоді ж Instagram зніс нам сторінку за просування терористичної організації, якою, я нагадаю, «Азов» на той час вважався.

Але були й цікаві досвіди. Так, наприклад, на зв’язок із нами вийшли організатори фестивалю «Рокова ніч» в Жешуві, і запропонували «поділити» програму фестивалю — мовляв, один день фесту повністю ваш, це буде ваше Faine Misto в Жешуві, і ви там робіть лайнап, який хочете, і всі виручені кошти можете спрямувати на благодійність, як вважаєте за потрібне. Не можу сказати, що ми тоді зібрали якусь космічну суму донатів, але це був класний кейс репрезентації української культури в Польщі, на мою думку.

Загалом, якщо дивитися в ретроспективі на досвід цих трьох з половиною років в контексті діяльності «Файного» — я радий, що ми, вибачте на слові, «не засцяли» і продовжили робити своє навіть після вторгнення. Всій команді я завдячую тим, що ми таким чином втрималися в оцій українській фестивальній тусовці, і ми досі є, збираємо кошти на військо, досі маємо спільноту своїх файних людей, на відміну від деяких колись великих фестивалів, що три роки тому затамували подих — і зникли.

— А з !FESTrepublic у Львові як ви знайшлися?

— Ми з ними знайшлися ще давно, році в 2019-му чи 2020-му. Але, знаєте, якщо на цю локацію дивитися неозброєним оком, важко зрозуміти, що тут можна провести щось таке масштабне, як музичний фестиваль. 

Ця територія починає тобі «розкриватися» вже в процесі дослідження. Звісно, на самій локації ми за масштабами вже, що називається, вперлися в стелю — від місткості приміщень і просторів ми, здається, взяли по максимуму. Але при цьому ми освоюємо і прилеглі території. 

От наприклад, бачите — цьогоріч дісталися вже й парку Знесіння, який тут поруч. Ми тут вперше з часів Іподрому організували наметове містечко — і мені це так гріє душу! Бо тут, на !FESTrepublic, ви не відчуєте оцього «трушного» запаху фестивалю — він там, у наметовому. Оці всі файні люди, що ходять під сонечком з рушничком через плече і в шльопках, вмиваються з пляшок — саме серед них живе справжній дух фестивалю. І я тішуся, що він у нас цього року знов є.

Текст — Дарина Карапетян, редактура — Олександра Пономаренко, фотографії — Іван Самойлов, Юрій Каплюченко, з архівів, обкладинка — Анастасія Юращенко

---

«Люк» — це незалежне онлайн-медіа про Харків, яке висвітлює міські процеси та проблеми, стимулює до змін у місті та суспільстві, збирає на одному майданчику ком’юніті змінотворців та активних людей.

Ви можете робити свій щомісячний внесок у розвиток харківського медіа або зробити разовий донат на будь-яку суму. Дякуємо❤️