За містом
Фемінізм без купюр. За що насправді борються жінки?

Попри всі позитивні процеси, що відбуваються в сучасному суспільстві, упереджене ставлення до жінок та дискримінація за ознаками статі досі мають місце. А проблема домашнього насильства, від якої страждають чимало жінок по всьому світу, залишається актуальною.

Лише жінки відчувають, наскільки ці проблеми болючі. Більшість чоловіків їх спростовують та ігнорують, стверджуючи, що це — «жіночі примхи».

Юлія Зоран розбиралася, як фемінізм сприяє розвінченню стереотипів, з якими проблемами досі стикаються жінки, за що вони насправді борються та навіщо це все потрібно.

Попри всі позитивні процеси, що відбуваються в сучасному суспільстві, упереджене ставлення до жінок та дискримінація за ознаками статі досі мають місце. А проблема домашнього насильства, від якої страждають чимало жінок по всьому світу, залишається актуальною.

Лише жінки відчувають, наскільки ці проблеми болючі. Більшість чоловіків їх спростовують та ігнорують, стверджуючи, що це — «жіночі примхи».

Юлія Зоран розбиралася, як фемінізм сприяє розвінченню стереотипів, з якими проблемами досі стикаються жінки, за що вони насправді борються та навіщо це все потрібно.

Термін «фемінізм» виник ще в 1890-х роках, але став розповсюдженим тільки з кінця 1960-х.

Не варто плутати фемінізм і матріархат. Якщо матріархат — це домінування жінок над чоловіками, тофемінізм — рух за рівність прав жінок всього світу, який виступає проти громадської дискримінації жінок за статевою ознакою. 

За час існування свого руху феміністки зуміли домогтися права отримувати вищу освіту й голосувати на виборах, вибороли право на власне тіло й роботу. Втім, незважаючи на таку велику кількість досягнень, дискримінація все ще в розквіті. 

Кожному чоловікові, який стверджує, що дискримінація жінок — це міф, варто прочитати цей пост Олександра Друсакова. Йому довелося на власному досвіді переконатися, що вона насправді існує. Адже на пів року він сам «став жінкою». 

Важливою проблемою лишається і домашнє насильство, яке більшість не вважають злочином, а часто —звинувачують саму жертву. Сайт ексміністерки охорони здоров’я Уляни Супрун наводить таку статистику:

У 2016 році тег української письменниці та активістки Анастасії Мельниченко «#ЯнеБоюсьСказати»що збирав історії різних жінок, які зазнали насильство, швидко розійшовся в соцмережах та став міжнародним. Настя показала, наскільки поширене насильство та чому необхідно боротися із замовчуванням цієї теми. Мільйони жінок підхопили цей соціальний флешмоб, розповідаючи про свій досвід насильства. 

Розмови про сексуальне насильство — це досягнення фемінізму. Тому що про це принизливо говорити й досі. Часто жінка, яка виносить особисту історію за рамки своєї родини, стикається з цькуванням: вважається, що бути жертвою — соромно.

Kinder, Küche, Kirche

«Діти, кухня, церква» (від німKinder, Küche, Kirche або «три Ка») — усталений вислів. Його авторство приписують німецькому імператорові Кайзеру Вільгельму II або його дружині Августі-Вікторії. Цей вираз принизливо описує соціальну роль жінки та натякає на ставлення до неї як до обслуговуючого персоналу. 

На жаль, такий наратив частково зберігся і сьогодні. Чоловікам не вигідно платити жінкам великі зарплати і проводити виплати під час декретної відпустки. Дати жінкам можливість закінчувати вищі навчальні заклади нарівні з чоловіками — значить впустити їх у світ бізнесу, влади і політики. І навіть якщо жінка робить кар’єру, найчастіше чоловік не прагне розділити з нею сімейні і домашні обов’язки.

«Система дискримінації жінок і патріархат в цілому є дуже комплексним явищем, — запевняє «Люк» адміністраторка спільноти «Сестра Сестрі! Взаємодопомога Україна» Маргарита Литовченко. — Але якщо спробувати визначити, в чому їх найбільш негативні наслідки, то такими варто назвати гендерно-обумовлене насилля, відсутність сексуальної освіти серед підлітків та дорослих, а також низький рівень довіри жертв насилля до поліції та незахищеність підлітків, яких правоохоронні органи та органи опіки не здатні в певній мірі захистити».

Ілюстрація: Максим Бондарь

Безліч разів ми чули, що жінка за кермом — це «абєзьяна с гранатой». Або якщо хтось керує автомобілем наче сидить в салоні вперше — «по-любому, баба». Насправді, за статистикою, жінки більш обережні в керуванні авто, частіше виконують правила дорожнього руху та рідше потрапляють у ДТП. 

Є і багато інших фактів, що руйнують стереотипи по відношенню до жінок або заставляють замислитися:

Інноваційні жіночі винаход

З давніх давен і до сьогодні жінки нарівні з чоловіками працювали й працюють над створенням речей, які назавжди змінять наш світ. Наразі їх використовують в науці, промисловості, виробництві і побуті. Серед жіночих винаходів: 

1) Астролябія — Гіпатія Олександрійська (370 р. до н. е.)

2) Циркулярна пилка — Табіта Беббітт (1810)

3) Перископ для підводних човнів — Сара Метер (1845)

4) М’ясні консерви — Надія Кожина (1873)

5) Посудомийна машина — Джозефіна Кокрейн (1886)

6) Снігоприбиральна машина — Синтія Вестовер (1892)

7) «Двірники» для авто — Мері Андерсон (1903)

8) Гра «Монополія» — Елізабет Меґі (1904)

9) Фільтр для кави — Мерлітті Бенц (1909)

10) Глушник для автомобіля — Ель Долорес Джонс (1917)

11) Підгузки — Маріон Донован (1917)

12) Комп’ютерне програмне забезпечення — Ґрейс Гоппер (1950-ті)

13) Кевлар — Стефані Кволек (1965)

14) Домашня система безпеки — Марі Ван Бриттан Браун (1966)

15) Силікон — Патрісія Біллінгс (1970)

16) Визначення номеру абонента і очікування виклику — Ширлі Енн Джексон (1970-ті)

17) Батареї для космічних станцій — Ольга Д. Ґонзалес-Санабрія (1980-ті)

18) Виокремлення стовбурових клітин — Енн Цукамото (1991)

Стосовно авторства деяких із цих речей тривають дискусії.

Жінка як жарт та жінка як товар

Незважаючи на таку кількість винаходів, створених жінками, досі можна зустріти багато принизливих мемів, що дискримінують їх. 

Зокрема, мем знизу виглядає абсурдним та зневажливим. І хоча створений він країною-сусідом, в Україні ставлення до жінок схоже. 

Слід зауважити, що у Збройних силах нашої держави служать близько 55 тис. жінок, — це більше 20% від загальної кількості військовослужбовців. Водночас у системі органів внутрішніх справ працюють понад 22% жінок. Але в День захисника України переважно все ще вітають виключно чоловіків. 

Якщо інтернет-користувачі створюють меми про жінок, щоб знецінити їх, то маркетологи навпаки часто використовують пов’язані з жінками стереотипи, щоб продати свій товар чи послугу. 

Використання сексуальності допустиме, якщо реклама стосується продукту. Зокрема, сексуальних іграшок чи білизни. Втім, сексуалізоване жіноче тіло не має жодного стосунку до бетону чи шиномонтажу, посилює «імідж» жінки як сексуального об’єкта для чоловічого задоволення, а тому є сексуальною об’єктивацією. 

Якщо вас обурює реклама, наприклад, суші чи пельменів, де «фоном» для продажу товару служить жіноче тіло, можна оскаржити її в Індустріальному гендерному комітеті з реклами. Впродовж двох тижнів вони проведуть експертизу на наявність дискримінації. А при її визнанні рекламодавця попросять припинити поширення такої реклами.

Від права голосу до транснаціонального протесту

Можливості жінок навчатися в університеті, народжувати чи не народжувати дитину, голосувати на виборах, влаштовуватись на роботу тощо — виборювалися протягом десятиліть. І завдячувати такому прогресу слід саме фемінізму.

Найбільш поширена класифікація фемінізму — це етапи поступового привернення уваги до боротьби за права жінок. 

Ілюстрація: Максим Бондарь

Визначають три хвилі фемінізму. 

Перша хвиля почалася із суфражистського руху кінця ХІХ — початку ХХ століття, коли жінки почали боротися за свої права й таким чином здобули право голосувати та обиратися на виборні посади.

Феміністки другої хвилі боролися за повну юридичну та соціальну рівність між жінками та чоловіками.

До суспільства приходить чіткіше усвідомлення того, що жінки досить різні: вони відрізняються за віком, економічним становищем, національністю, сексуальністю, станом здоров’я тощо. 

Під час третьої хвилі фемінізму популярними стають транснаціональні форми протесту як виклик культурі зґвалтування та явищу «звинувачення жертви». 

Після виникнення в другій половині ХХ століття руху за рівноправність жінок прихильники ідеології висунули ініціативу про створення Міжнародного дня фемінізму. Датою обрали 30 травня — день страти Жанни д’Арк, яка взяла на себе командування французьким військом в Столітню війну й виявилася сміливішою багатьох чоловіків.

Міжнародний день фемінізму досі не офіційний. Втім, традиційно до нього організовуються конференції, лекції та семінари, присвячені розкриттю теми фемінізму в суспільстві, а також відбувається збір коштів на підтримку різних соціальних проєктів.

З роками виникають дискусії навколо питань проституції, залучення жінок до військової сфери, трансжінок до феміністичного руху, фемінізації бідності та економічного становища, а також політики тощо. 

Арт-проєкти та блогерство проти дискримінації

Адміністраторки спільноти «Сестра Сестрі! Взаємодопомога Україна» Маргарита Литовченко і Ксенія Баторі наводять «Люку» наступні методи боротьби з дискримінацією жінок та насилля проти них:

Фемінізм по-українськи

Фемінізм присутній в українській історії. 

В інтерв’ю Amnesty International кандидатка соціологічних наук, доцентка кафедри соціології Києво-Могилянської академії, авторка книги «Чому не варто боятися фемінізму» Тамара Марценюк стверджує, що в пострадянському українському суспільстві термін фемінізм став відомим завдяки літературознавчим дослідницям і дослідникам. 

Зокрема, відомою феміністкою була літературознавиця, докторка філологічних наук Соломія Павличко (1958-1999). У 1992 році вона заснувала видавництво «Основи», у якому після її смерті вийшла праця із назвою «Фемінізм» (2002).

Фемінізм як організований жіночий рух, ідеологія і культурна традиція виник в Україні у 80-х роках XIX століття. Першою жіночою організацією вважається «Товариство руських женщин», засноване в 1884 році в Івано-Франківську письменницею і феміністкою Наталею Кобринською

Наталія Кобринська

У 1887 році вийшов перший жіночий альманах «Перший вінок», виданий Кобринською разом із Оленою Пчілкою. У серії «Жіноча бібліотека» Кобринська видавала твори для жінок, написані жінками. 

У ХХI столітті в Україні досі залишаються актуальними питання трудових прав жінок, доступу до економічних та владних ресурсів, можливості дівчат навчатися із хлопцями на рівних правах в усіх закладах освіти, протидії і боротьби із гендерно-обумовленим насильством.

В останні роки з’являється все більше ініціатив, які використовують слово «фемінізм» у своїй назві та пропагують феміністичну критичну тематику. В Україні вже є можливість вживати фемінітиви у правописі. У такий спосіб фемінізм бореться із андроцентризмом — концепцією, в рамках якої чоловіка сприймають як норму людськості, а відтак нехтують перспективами або внеском жінок.

Чоловіки за жінок

Чоловіки теж потерпають від традиційних обмежень своєї гендерної ролі. Існує рух, що бореться з несправедливістю по відношенню до чоловіків — маскулізм. Його представники борются з нерівністю батьківських прав, віком виходу на пенсію та намагаються вирішити інші проблемні питання чоловіків.

Набір маскулінних рис чоловіків повинен відповідати різним нормам — успішності, розумової, емоційної і фізичної сили та антижіночності. Тому чоловіки є союзниками жінок у боротьбі за рівні права і можливості. 

В Україні створено кілька чоловічих організацій, які працюють із питаннями гендерної рівності. Найбільш відомою з них є ГО «Батько має право», яка бореться за рівноправ’я батьків, встановлення відповідальності за порушення прав дітей тощо.

Зокрема, у липні 2018 року вперше відбувся «HeforShe Congress», на якому низка публічних чоловіків — зокрема, міністр закордонних справ України Павло Клімкін, музиканти Дмитро Шуров та Тарас Тополя, телеведучій Майкл Щур (Роман Вінтонів), головний редактор видання Platfor.ma Юрій Марченко — виступили із ідеями гендерної рівності та підтримкою жінок.  

У березні 2019 року в Запоріжжі організація Gender Z за підтримки Українського жіночого фонду провела першу «Профеміністичну школу для чоловіків»Чоловіків вчать, що таке стать, гендерна ідентичність, стереотипи та паритет між жінками та чоловіками.

Залучених чоловіків, які разом з жінками борються за їхні права, називають профеміністами. Адже чоловіки не мають досвіду перебування жінкою, тому префікс «про» став невід’ємною частиною терміну чоловіків у фемінізмі.

Фемінізм надає можливість переосмислити нерівності у родинах: коли працюють обидва партнери урівняти хатні обов’язки, догляд за дитиною, прибирання тощо. Звісно, чоловікам не вигідно брати на себе хоча б частину цих зобов’язань.

***

2020 рік повинен був стати важливим роком для прав жінок. Роком, коли уряди, активісти і підприємства з усього світу мали зібратися разом, щоб оцінити поточний стан прав жінок і скласти план для просування вперед.

Глобальні питання, такі як насильство по відношенню до жінок, репродуктивні права і розрив в оплаті праці чоловіків і жінок, мали бути на порядку денному на форумах ООН в Мехіко і Парижі.

Втім, світова пандемія внесла свої корективи в плани міжнародної організації, урядів і активістів й ці заходи відклали до кращих часів. Проте можна не сумніватися, що навіть незважаючи на такий форс-мажор, боротьба жінок за свої права триватиме.

Юлія Зоран, обкладинка — Максим Бондарь/Ілля Зубков