Історії, які потрібно почути. «Люк» запускає великий проєкт «Внутрішня міграція» про долі та відчуття переселенців

В 2014 році Росія розпочала гібридну війну проти України. В березні анексувала Автономну Республіку Крим, згодом окупувала частину Донецької та Луганської областей та створила там квазіутворення «ДНР» та «ЛНР». 

Зранку 24 лютого 2022 року вся країна прокинулась від вибухів. Війна перестала бути неоголошеною — Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Наразі близько 20% нашої країни (майже 125 тисяч квадратних кілометрів) окуповано — це більше, ніж площа Бельгії, Нідерландів та Люксембургу разом. Під окупацією перебувають 2 603 населених пунктів у Донецькій, Луганській, Запорізькій, Херсонській і Харківській областях та Автономній Республіці Крим.

Агресія РФ протягом цих восьми років призвела до тисяч жертв, масштабних руйнувань та двох хвиль внутрішньої міграції. Під час першої хвилі свої домівки вимушено покинули близько 1 500 000 людей. Після 24 лютого кількість внутрішньо переміщених осіб в Україні перевищила 8 000 000.  

Проєкт «Внутрішня міграція» ставить за мету дослідити, як російська агресія змінила життя людей. У центрі — історії звичайних українців та українок (вчителів, лікарів, підприємців, ІT-фахівців, дизайнерів, маркетологов, студентів, пенсіонерів тощо), які через війну змушені були покинути свої домівки та поїхати в невідомість. У проєкті беруть участь понад 40 людей — переселенців із різних регіонів України, які наразі знаходяться під окупацією або зазнають постійних обстрілів з боку армії РФ.

«Війна радикально змінила життя кожного і кожної з нас, — підкреслює головний редактор онлайн-журналу «Люк» Дмитро Кузубов.  

Через повномасштабне вторгнення я змушений був на два місяці поїхати з рідного Харкова і, здається, вперше по-справжньому зрозумів, що відчувають мої друзі з Донеччини та Луганщини вже вісім років. Зараз я вдома, але через постійні обстріли не відчуваю себе в безпеці, мої друзі та родичі розкидані по різних містах України. І в таких обставинах зараз майже всі. 

Історія кожного переселенця унікальна. У проєкті “Внутрішня міграція” ми прагнемо персоніфікувати травматичний досвід людей різного віку та різних професій, які змушені були тікати від війни, зафіксувати їхні почуття від вимушеного переїзду, тимчасової втрати домівок та адаптації у чужих для них містах».

На сайті проєкту можна буде знайти не тільки історії людей, які змушені були покинути рідні міста після 24 лютого, але й тих, хто зробив це раніше, під час першої хвилі міграції, що почалася в 2014 році.

«В цьому проєкті ми наголошуємо, що війна з Росією йде не перший рік, — зазначає засновниця онлайн-журналу «Люк» Катерина Переверзева. — І міграція людей, яка розпочалась 24 лютого — лише продовження мільйонів історій про те, як люди вимушені були евакуюватися з окупованих територій та будувати життя з нуля. 

Мені б хотілося, щоб цей проєкт працював на підсилення українського суспільства, зменшення суспільної напруги та упередженого відношення до людей, які рятувалися від окупації та обстрілів. 

Нам важливо, щоб терміни “ВПО” та “переселенці” стали більш людяними. Людей, які вимушено покинули свої домівки, мільйони, але кожна історія варта уваги та повинна бути почутою. І збереженою».

Слідкувати за проєктом можна на сайті migration.lyuk.media. Щотижня на сайті з’являтиметься дві нові історії українською та англійською мовами. Наразі доступні вже шість розповідей. 

Проєкт фінансується спільно з бюджету програми трансформаційної співпраці Чеської Республіки. 

Кілька фрагментів з історій:

Дар’я Спасова, HR в IT-компанії / журналістка, гастроентузіастка / Харків — Христинівка — Умань

«В нас не було плану, куди саме їхати, лише напрямок — на захід, аби тільки ближче до кордону з Європою. Горизонт планування був один день або навіть кілька годин. Було відчуття, немов десь за моєю спиною, десь за машиною йде ґодзилла, яка зараз нас просто розчавить або витягне нашу машину з черги на блокпосту. Лише коли ми вибрались із довжелезних пробок на виїзді з Харкова на дніпровську трасу і дали газу, мене вперше за війну почало накривати сльозьми — ніби таке собі відкладене відчуття смерті, що не відпускало мене ще кілька днів».

Сергій Бойченко / виробник меблів / Донецьк — Запоріжжя — Дніпро — Харків — Чернівці

«На мене, звісно, звертають увагу. У мене чорна BMW на донецьких номерах. Коли возив гуманітарку, була ще наліпка з червоним хрестом. У більшості це викликає дисонанс: “Так ти свій чи козачок засланий?”. Дуже реагують й на блокпостах. В якийсь момент зрозумів, що така моя місія. Тому принципово не змінюю донецькі номери. Напевно, щоб показувати і нагадувати: Донецьк — це Україна».

---

«Люк» — це крафтове медіа про Харків і культуру. Щоб створювати новий контент і залишатися незалежними, нам доводиться докладати багато зусиль і часу. Ви можете робити свій щомісячний внесок у створення нашого медіа або підтримати нас будь-якою зручною для вас сумою.