Медіапроєкт «МИ». Ваші карантинні історії, які стануть фільмом

Пандемія наклала безліч обмежень на наше звичне життя. Нова реальність та відсутність живої комунікації — зокрема культурної — надихає творчих особистостей на винайдення нових форм спілкування зі своєю аудиторією. 

Команда театралів на чолі з режисеркою і перформеркою з Харкова Оленою Апчел та режисером і драматургом зі Львова Сашком Брамою розробила в самоізоляції концепцію інтерактивного онлайн-проєкту«МИ» і вже на третій тиждень карантину почала втілювати його. 

Сашко і Олена  запропонували людям за допомогою телефонів чи інших ґаджетів документувати на відео своє життя в умовах карантину. Таким чином, навіть в умовах карантинних обмежень вони отримали можливість займатися своєю улюбленою справою — створювати культурний продукт. 

«Наразі я живу в Києві, хочу повернутися до Харкова, — розповідає Олена. — Саме зараз залишилася без роботи. Проєкти, які я планувала реалізовувати влітку і восени в Польщі, відмінилися. Доводиться заробляти на життя не творчістю. 

Проєкт «МИ» ми придумали з Сашком, бо не могли сидіти склавши руки. Ми обидва займаємося, зокрема, документальним театром, тому знаємо, як важливо встигнути зафіксувати момент». 

В процесі роботи Олена з Сашком зрозуміли, що проєкт конче потрібен не лише їм, а й самім його учасникам — простим людям, які розказують свої історії в форматі відеощоденників. Для одних із них — це розвага, для інших— своєрідна арт-терапія, а для декого — самореалізація.  

«Найбільшою цінністю проєкту «МИ» є його дружня комунікація, — розповідає Олена Апчел. — Довкола проєкту створюється своєрідне ком’юніті, яке постійно збільшується. Для нас це можливість зменшити потік негативних новин і панічних настроїв в своєму житті. «МИ» — це не голлівудські красиві історії, це про інше — про нашу просту та неідеальну повсякденність». 

Наразі до проєкту долучилося вже 150 учасників та учасниць. Серед них — люди різного віку і різних професій, які мешкають в різних куточках України і світу.  

«У проєкті беруть участь айтішники, бізнесмени, домогосподарки, студенти, спортсмени, таксисти, медики, культурологи, військові, музиканти, актори, школярі, будівельники, вчителі, журналісти, тощо, — пояснює Олена Апчел.  

Карантин змінив життя кожного з них. Хтось з них втратив роботу, у когось навпаки роботи стало набагато більше, хтось перейшов в онлайн або перекваліфікувався, а хтось вперше провів цілий тиждень зі своїми дітьми». 

Як долучитися до проєкту? 

Долучитися до проєкту може кожен бажаючий. Читачі «Люка» — зокрема. Механізм простий: потрібно лише написати на сторінку проєкту чи в особисті повідомлення організаторів і отримати подальшу інструкцію.  

Що з цього вийде? 

З відзнятих  відеоматеріалів команда проєкту планує створити великий цикл короткометражних документальних фільмів. За словами Олени, наразі з отриманих відео вже можна зробити 50-60 таких робіт, а її мрія — «500 героїв і хоча б 200 коротких фільмів від 4 до 20 хвилин». Команда проєкту вже подала заявки на декілька грантів, щоб отримати фінансування і реалізувати свій задум якнайшвидше. 

«Зараз в нашій команді п’ятеро людей, кілька волонтерів-помічників, тож процес трохи повільний, — розповідає Олена Апчел. — Якщо отримаємо гранти, зможемо найняти фахівців, й збір і обробка матеріалів відбуватиметься швидше. 

Поки займаємося цим на ентузіазмі. Але навіть якщо не отримаємо фінансування, все одно будемо робити. Ми отримуємо дуже багато сигналів, що це допомагає людям». 

Також творча група прагне залучити до проєкту інших митців. Наприклад, до «МИ» вже приєднався Post Theater з Берліну, який активно використовує в своїй мистецькій практиці новітні технології. Також співпрацюють із центром міської історії Львова — згодом туди передадуть зібрані матеріали для подальшого аналізу. 

«Спільно з Post Theater на основі зібраних матеріалів ми створимо мультимедійний виставу-перформанс на базі Львівського академічного драматичного театру імені Лесі Українки, — пояснює Олена Апчел.    

У перформансі будуть використані фрагменти з деяких фільмів. Ідею і концепцію цих проєктів ми розробляємо паралельно, вже проводили онлайн-зустріч із акторами. У виставі буде доповнена реальність (VR), діджейські сети, імерсивні і інтерактивні елементи. 

Говорячи про життя в умовах канатину та самоізоляції — тему, яка об’єднала увесь світ, — ми інтегруємо українське сучасне мистецтво в загальносвітовий контекст». 

Частину фільмів із проєкту планують подати на участь у фестивалях документального кіно. Після цього вони будуть презентовані та розміщені на онлайн-платформі. Втім, коли саме це станеться — можна буде говорити вже після остаточного завершення карантину.

Дмитро Кузубов, обкладинка — Ілля Зубков