Катерина Переверзева: головна редакторка, журналістка

Зазвичай в наших річних добірках я забираю першість за обсягом описів, але цього року я чи то втомилась сильніше, чи то вирішила, що ви занадто втомлені для довгих текстів. Тому тримайте від мене лаконічну трійку пісень, що дають розраду й міцно тримають за руку в дуже різні часи.

«Крихітка» — «Вішліст» (feat. Роман Набожняк)

Другий рік поспіль обираю гурт «Крихітка», цього разу — дуже ніжний дует з Романом Набожняком. Власне, якщо ваш вішліст не складається з українських міст, ми з вами не подружимось.

«Курган & Agregat» — «Світлячки»

Коли я обирала, який з треків альбому «Поле каніфолі» потрапить в добірку, в моїй голові «сєльську драку» влаштували «Світлячки», «Заговор предметів» та «Оркестр абізян». Звісно, що фрази «Я вже не вивозю всю цю байду» та «Пакет шарудить піздєц» вже стали певним гімном епохи, але хотілося закінчити рік чимось теплим.

Хто не мовчав, бо був п’яний, і не розумів, що чучуть закоханий — той не жив. А якщо ви не встигли цього року станцювати під неї мєдляк, то у вас ще є трохи часу.

Zwyntar — «Ніч упаде»

Пісня-обійми в часи, коли навколо дуже багато смерті. Пісня-надія, що ми таки будемо разом «на іншому боці ріки».

Арися Чернобай: операційна директорка

Минулого року я писала, що мій плейлист схожий на саундтрек до помиральної ями. Ну, як вам сказать… не те, щоб цього року щось змінилось.

Слухайте, надихайтесь і постарайтесь не розплакаться (або не старайтесь, плакати це круто).

NAZVA — «Твій сміх»

Я не знаю, як їм вдалось зробити найкращу пісню для переживання втрати настільки світлою і, вже мушу це сказати, качовою — ви тільки послухайте приспів!

Я маю вже цілий список людей, чий сміх я більше ніколи не почую і за яким я безмежно сумую. Але крім горя, дуже важливо вміти чути в собі радість від того, що ці люди були в моєму житті і вибрали мене своєю подругою. Тож треба триматись за цю радість, вірити в прикмети, тлумачити сни і загадувати бажання. Бо нам «не лишається нічо, лиш жити».

Третя Штурмова — «Ми тут щоб жити»

Мій жоский респект маркетологам «трійки» за те, наскільки вони вкладаються в популяризацію та бренд бригади.

Ця пісня — для спільних поїздок машинкою на «бамбас» з друзями (поки є куди їхати), для спільного стояння на акціях підтримки військовополонених, для того, щоб відчувати повагу і вдячність тим, хто зараз вигризає нам можливість жити відносно мирне життя.

Twenty One Pilots — «RAWFEAR»

Я фанатка «пілотів» ще з моменту виходу альбому «Blurryface», який свого часу витягав тисячі таких самих депресивних підлітків з емоційної ями. Тож не додати їх до цієї добірки було б страшним злочином.

Альбом «Breach» став заключним у вигаданій історії Кленсі, Факелоносця, єпископів та міста Дема. І в кожній пісні відчувається оце прощання, кожна пісня залишає цей гіркий післясмак завершення чогось великого — не побоюсь цього слова, епохи!

«RAWFEAR» для мене — про ті страхи, які ми проживаємо кожен день, від маленьких й незначних до того всеохоплюючого відчуття, яке тебе паралізує. Але, як співає Тайлер: «Never slowin down»!

Олександра Пономаренко: випускова редакторка

Дякуючи штучному інтелекту, музики стало більше (але ми її більше не слухаємо).

Megan Thee Stallion — «Lover Girl»

Трек для horny і водночас demure жінок. Це пісня, щоб сексуально потанцювати, повайбити і потренуватись.

Megan Thee Stallion — «Whenever»

Ха! А ніхто і не казав, що виконавці не мають повторюватися! Більш енергійний трек, щоб кататися в гарній машині і знати, що тобі не треба нічого доводити (ти і так «вау»).

Cardi B — «Up»

Сам цьогорічний альбом «AM I THE DRAMA?» довольно посередній, незважаючи на фіти та епічне промо (чого тільки вартує той виступ Cardi B в суді з топовою цитатою: «I didn’t call her fat, I called her a bitch»).

Та ось цей трек заграв особливими фарбами після ось цього драм-каверу. Просто послухайте ці тригерні бочки… Вам це треба…

Макс Бурєнок: SMM-спеціаліст, журналіст, автор добірок «Шо по релізах?»

Так як музики я слухаю багато (і пишу вам про неї із завидною регулярністю), треків у мене буде одразу шість — три українських й три закордонних.

«світанок блакитний» — «сліди»

В моїй голові почалася справжня заруба за місця в цій добірці. Але так вийшло, що ми з нашою Ніно спочатку обрали однакову пісню тернопільського гурту Leleka i Paporot, тож я поступився нею, аби підсвітили іншу мою цьогорічну знахідку.

Зустрічайте «світанок блакитний» — київський інді-сінті гурт з трохи харківським корінням, який називає себе терапевтичним. І справді є за що!

Їх дебютний мініальбом «пастельна палітра» вийшов напрочуд затишним та, що найголовніше, не «приторним». Ось це банальне порівняння з подорожником — це про них. Що цікаво, тут знайшлося й місце для спільного номеру з вищезгаданими Leleka i Paporot.

Та найбільше заслухав я саме перший сингл «сліди», тож із нього й раджу вам почати знайомство.

Moann — «дім без світла»

Цього року Аня Карпенко випустила свій дебютний мініальбом, і це гарний приклад того, як можна зробити в міру концептуально, але по максимуму цілісно — всі чотири пісні ідеально доповнюють одна одну.

Як я вже казав раніше, люблю тексти Ані за простоту та небанальну лірику. Особлива подяка хлопцям з «Гурту Дно» за аранжування, без вас цієї магії не сталося б.

До останнього думав поставити в добірку пісню «паузи», але залишати без уваги кліп до титульного треку було б злочином.

«сліпток» — «Брехати» (feat. badactress)

Ці київські інді-рокери мають дуже великий потенціал. Час від часу прослуховую деякі їх сингли, але цьогорічний мініальбом «Їх не в’януть почуття» прям сильно припав до душі.

У хлопців і кльові гуки, і приємний інструментал, і в’їдлива лірика. Коротше, реліз гарно вписався в мій повсякденний плейлист. Але ось цей спільний трек з badactress засів в голові якось особливо.

Twenty One Pilots — «Downstairs»

Ніби не було очевидно, що найголовнішим альбомом цього року для мене стане саме «Breach». Як у Тайлера та Джоша вийшло зробити два роки поспіль по якісному лонгплею, для мене взагалі загадка, але це саме той рівень еклектики, який я обожнюю.

Довго вагався, який трек виділити для добірки. Кінематографічну «City Walls»? Нетипову «Center Mass»? Вибухову «Tally»? Зубозроблювальну «The Contract»? Ідеальну «Drum Show»? Депресивно-танцювальну «RAWFEAR»? Її взагалі забрала собі Арися…

Та зрештою зупинився саме на «Downstairs» — одній з найбільш вразливих композицій Тайлера, яка випадково народилась із демки тринадцятирічної давнини. І мій вибір не в останню чергу стався завдяки концертному виступу, що відбувся в Лос-Анджелесі на умовно камерному шоу. Тож саме його пропоную і послухати — справжня чиста емоція.

Linkin Park — «Unshatter»

Я не встиг відійти від минулорічного напрочуд гарного альбому-певернення, як Linkin Park насипали зверху ще три нових треки, сформувавши таким чином його Deluxe Edition.

Хоч головну увагу, чомусь, отримали «Up From The Bottom» та «Let You Fade» як в промо, так і на концертах, мені все ж особливо полюбилася саме «Unshatter» з її галасливим настроєм і вайбом на межі звучання класичних Linkin Park та Dead Sara, рідного гурту нової фронтвумен Емілі Армстронг. А скрім який в кульмінації, ух!

Hayley Williams — «Ego Death at a Bachelorette Party»

Хто б міг подумати, що Гейлі Вільямс з гурту Paramore цього року випустить альбом. Та ще й такий! Це чи не найсильніша її платівка, як музично, так і лірично. Я вже мовчу про нестандартне промо у вигляді сімнадцяти окремих синглів, щоб кожен слухач міг зібрати свій варіант треклисту. Я зазвичай не люблю альбоми-переростки, але тут мене цей факт ніяк не втомлює, що буває нечасто.

А для добірки оберу саме титульний трек, бо недарма він таким є — найкраща візитівка.

Вікторія Мазя: маркетологиня

Бітдаун-хардкор, поп-драма і ШІ-блатняк — ось що я маю на увазі, коли кажу, що я меломан. А насправді просто хочеться знизити рівень серйозності та підвищити рівень різноманіття. Бо будь-який музичний жанр ахуенний, якщо ти слухаєш його в правильному настрої! Нехай в новому році у нас всіх буде настрій на найрізноманітнішу музику.

xDEBUSTERVANDAMx — «Вбий баригу»

Якщо бариги спокушають вас своїм продуктом на кожному кроці, і ви сповнені люті та ненависті — xDEBUSTERVANDAMx пропонує радикальне рішення, щоб очистити від них простір та жити в мирі, злагоді та чистоті. Бо Харків — саме чисте місто.

Джоні Дрімс — «Рисниці»

Блага вість для всіх дівчат та ЛГБТК+ спільноти! Тепер у нас зʼявилась нова пісня для мейкапу. Джоні Дрімс і його рисниці вже розтоплюють серця підписниць та підписників в TikTok, нагадуючи, що щоб не сталося, треба продовжувать красить рисниці.

А ви накрасили рисниці сьогодні?

«Червоноград» — «Мене поховають біля палатки “Опілля”»

«ШІ ніколи не замінить людину, у нього немає душі». Пффф, просто послухайте треки ШІ-гурту «Червоноград»!

Хіба може хтось, хто не має душі, написати такий душевний блатняк? «Аж по самому ядру вʼїбало», — так оцінив ChatGPT цей трек. Що тут ще додати? Треба просто вслухатися в текст.

Анастасія Юращенко: дизайнерка

Максимально складним виявилось відібрати треки, які релізнулись от саме цього року. Інша справа, якщо гурт вже 10 років не існує, ахах.

Але що ж, погнали.

Dakh Daughters — «Замало любові»

Весь альбом виявився максимально влучним, і композиції з нього оселились в моїх навушниках надовго, а цей трек перетворився на певний маніфест останніх місяців. Стали ми сталими, котята.

Florence + The Machine — «One of the Greats»

Альбом увірвався в чат зовсім нещодавно, але вже став одним із найзаслуханіших за останній час. А цей трек лунає на повторі найчастіше.

Inaria — «Non Mi Curi Più»

З третім треком дуже складно, тож най буде так, бо звучання нагадало мені Clann Zú (я ж казала про гурти, які купу років не існують). Та все ж він має свій неповторний вайб і, найголовніше, неодноразово робив мені трошки краще протягом року.

Антон Малиновський: новинар

Від редакції: «Наш любий пан новинар не так давно добровільно доєдналися до Kraken і зараз проходять БЗВП, тож запитати про їх улюблену цьогорічну музику ми не маємо змоги. Але Антон і самі музикант, що зазвичай працюють із жанрами нойз та ембієнт. Тому ми вирішили зібрати їх концептуальні релізи за 2025 рік, аби відзначити в цій добірці (і нашому серденьку)».

anton malynovskyi — «nezakonna zadudova» (LP)

Як розповідали Антон: «”незаконна забудова” — це шумовий альбом, що досліджує два виміри варварського знищення простору. Це музика про насильство над землею, історією та пам’яттю».

Лонгплей побудовано на використанні синтезу та семплингу записів, створених поблизу місць незаконної забудови. Один із треків присвячений гуртожитку «Гігант».

anton malynovskyi — «світанок на річці Ахерон» (EP)

Цей мініальбом став спробою Антона вшанувати тих, хто поліг у боротьбі за нашу свободу.

«Ріка забирає у вічність найкращих, ця ріка — ненажерлива, ця ріка — хтонічно спокійна, ця ріка забрала у нас Давида Чичкана, Маргариту Половинко, Рому Сову, Артура Сніткуса, ще тисячі людей, які були центром життя для десятків тисяч. Вічна честь і слава всім, хто поклав голову за нашу можливість бути», — сказали тоді Антон.

We’ve Already Talked About Th*t — «точка тиску» (LP)

В жовтні Антон взагалі показали себе з несподіваного боку, випустивши в межах окремого гурту з Габріеллою Тер-Нікогосян, Єгором Лісовським та Артемом Листопадом сирий та трушний панк-рок альбом, що став закликом «до викорінення олігархату, супротиву фашизму, імперіалізму та репресивним інститутам».

«Кожен і кожна з нас мають бути свідомими свого власного спротиву, відстоювати власні принципи та цінності, до чого гурт і закликає в своїх піснях», — розповідали музиканти.

Олексій Содома: новинар

Цього року я не так активно слідкував за свіжими релізами, проте зміг виділити кілька новинок, які запали в душу, зокрема завдяки молодим українським виконавцям.

Fuji Moodji — «First Try»

Цього року Fuji Moodji вдарився у продуктивність, викативши два повноформатних альбоми «Morpheus» та «Постфанк». Трек «First Try» увійшов якраз до другого, а також виходив синглом. Те що чіпляє у треці — фанковий грув з потужним басом у поєднанні зі світлою і теплою атмосферою альбому.

«аполінаріум» — «Чучундра»

Хочеться відзначити весь альбом «їде муха» гурту «аполінаріум» за його унікальність на українській сцені. Вийшла порядка львівська гаражна психоделіка, що змушує замислитись «як вони до цього взагалі додумались», але при цьому кайфанути від максимально невимушеної подачі.

Black Jesus Experience — «Lullaby For A Homeless Child»

Єдині виконавці не з України у цій добірці. Ще одна платівка, з якої було важко обрати один трек.

«Time Telling» — це альбом з ефіопським джазом, який був би не таким яскравим, якби не речитатив від Black Jesus Experience. Він доповнює африканську атмосферу у музиці, яка активно адаптується під європейські стандарти. І якщо історики можуть назвати Ефіопію «колискою людства», то я можу назвати її «колискою джазу».

Ніно Авалішвілі: журналістка

Складно було зупинитися лише на трьох піснях цього року. Довго не знала, що обрати, порадилася з голосами в голові.

Deftones — «departing the body»

Ця пісня нагадує дисоціативний досвід, коли ти відокремлений від реальності й ніби спостерігаєш за життям не зсередини. Вона створює відчуття на межі життя й смерті, або глибокого емоційного переживання. Відчувається усвідомлене відпускання контролю і перехід до нового етапу, який мав настати.

«Lift your eyes. Surprise… we made it»

Morcheeba — «Escape The Chaos»

Для мене ця пісня про надзвичайно комфортну людину, з якою ти залишаєшся спокійною навіть у всебічному хаосі. Це також про збереження внутрішнього спокою всупереч зовнішньому безладу. Пісня ніби не закликає уникати реальності, а радше знайти тишу, захист і ясність у собі.

«Got a soulless shine. Like a poorly lion»

Leleka i Paporot — «Прекрасний світ»

Маловідомий, але дуже вайбовий гурт з Тернополя. Мені, чесно кажучи, більшість їхніх пісень подобаються.

«Прекрасний світ» — не про безтурботну радість чи ідеалізацію життя. Радше про сприйняття, глибину і красу реальності, такої, яка є: з усіма протиріччями, переживаннями та нюансами. 

Читала, що пісня творилася під впливом однойменної картини Рене Магрітта, де яблука використовуються як символ конфлікту між тим, що бачимо, і тим, що знаємо.

Катерина Головченко: менеджерка спільноти

Спершу тобі сумно і соромно, що так мало нової музики слухала цього року, а потім радієш, що трійку улюблених треків треба обирати всього з кількох десятків, а не сотень!

Мій топ знову повністю складається з українських виконавців, бо переважно саме з ними я прожила цей рік, хоча сюди ще можна було б додати Florence + The Machine, які підтримували менталочку в жовтні-листопаді.

Dakh Daughters — «Pandora’s Box»

Після з однойменного альбому про війну, на якому хочеться і плакати, і сміятись, і кринжувати з описаної реальності. Раджу послухати його весь.

Конкретно ця пісня подобається мені тим, що звучить весело, у стилі реггі, але текст про чисте зло. І вона в альбомі не єдина така. Бо формат серйозних чи іронічних сенсів у веселій обгортці краще показує вестернам (та несвідомим українчикам) в першу чергу їх самих і їхню роль у цій війні. А для мене ця подача ще й підкреслює стан, у якому ми часто перебуваємо: сміх і веселощі крізь біль і жах того, що коїться навколо.

«Жадан і Собаки» — «Холодна гора» (feat. «Курган & Agregat»)

Цього року нас тішили новою музикою і обидва гурти, і навіть окремо Жека Курган. Хоча найактивніше я слухала саме Кургана і кілька пісень з альбому «Поле каніфолі», впевнена, що хтось з колег внесе їх до своєї трійки.

Мені ж гріх не взяти пісню про Холодну гору, де я живу останні 5 років. Бо до того мешкала на ХТЗ і вже звикла, що про мій район має існувати пісня Сергія Жадана. А в цій ще й є рядок, який мені відгукується: «Хочеться спалити цей дорослий світ». Шарите, хлопці, іноді дуже хочеться.

Bah.Roma — «Бувай — вже час»

Цьогоріч Рома Бахарєв переклав дві свої найвідоміші пісні — цю і на «На глибині», щоб зібрати кошти на військо. Це був подарунок для мене та всіх, у кого різні періоди життя тісно асоціюються з певною музикою. І хоча ці пісні відкриваються по-іншому в новому контексті нашого життя, для мене це скоріше нагадування про минуле. Може, не зовсім приємне й веселе, але точно не таке складне, як зараз.

Яна Дудко: менеджерка магазину мерча

Трохи бла-бла про те, що я слухала впродовж року.

Паліндром — «Хаха» (feat. Курган)

Для мене це не просто трек. Це — чесний маніфест про біль, абсурд і сміх як спосіб вижити. Тут кожен рядок ніби удар у підребер’я, від якого перехоплює подих. Коротше кажучи, це шедевр, це розйоб, слухати всім.

Postman — «Parusy»

Ця пісня для мене немов подорожник, прикладений до душі. Прекрасна.

Вона ніби дає надію, що все хороше ще може статися, головне лише вірити.

sleepazoid — «3AM»

Цей трек для мене про літній вечір, коли нічний поїзд везе тебе у відпустку.

В купе тьмяне приглушене світло, а в навушниках одна пісня, яку слухаєш на повторі, думаючи про щось своє.

Юра Каплюченко: фотограф, відеожурналіст

Певно слухати музику цього року — моя емоційна потреба. Часто тексти розчинялись, і треки ставали акомпанементом до почуттів, періодів чи атмосфери якихось моментів мого життя.

Тому цього року — я слухав, щоб відчувати.

The Weeknd — «Niagara Falls»

Початок року в музичному плані забетонований можливо останнім альбомом від The Weeknd. 

«Вихідний» добудовує свій всесвіт, завершує його так само, як і починав — зацикленою трилогією. З впізнаваним звучанням, новими фішечками та класними фітами.

Заслухав «Niagara Falls», бігаючи вечірнім зимнім Харковом. Музика мʼяко скеровує тебе рухатись у своєму ритмі: ніби натискаючи «play», ти переходиш в окремий всесвіт, де час та картинки довкола плинуть своїм чином.

Joji — «Pixelated Kisses»

Один із саундтреків моєї осені. Joji експериментує із звучанням та готує нас до нового альбому. Меланхолійний настрій збережено, до нього додавався обʼємний біт та властивий Joji вайб. 

Заслуховував цей трек в дорозі, досліджуючи атмосферу цифрової самотності, яка, напевно, буде червоною лінією всього майбутнього альбому.

Cortis — «GO!»

Завдяки своїй дівчині я відкрив для себе світ k-pop виконавців, зокрема і цих корейських хлопчиків. Прикольний жвавий реп від гурту, що дебютував буквально у серпні цього року з декількома хітами, під які хочеться потанцювати зранку. Тут не про тексти, а про те, щоб зловити ці вібрації та енергійно порухатись.

DREVO — «Смарагдове небо»

Бачить Бог, природні та надприродні сили, я не хотів додавати цю пісню в добірку. Нею мене тероризували в офісі кілька місяців поспіль. І хоч це було весело (так, Катя???), ця пісня опиняється тут через приколи та трохи примусу й погроз.

Все ж «Смарагдове небо» викликало не тільки сльози, а й зливу жартів та мемів, тому також отримує своє місце тут.

Іван Самойлов: відеожурналіст, фотограф

У мене доволі строкатий музичний смак: в одному плейлісті легко можуть співіснувати панк, метал, інші похідні року та поп із постпанком. Тому в добірці релізи дуже різні за звучанням. Інколи цих виконавців вмикаю в одному плейлісті для фону, але частіше переходжу на сторінку виконавця і слухаю окремо в конкретному жанрі.

«ДК Енергетик» — «Дзвін»

Я дуже люблю гурт «ДК Енергетик»  — це постпанк, у якому змішано ще багато чого: сирість, простоту, відчуття реального життя без фільтрів. У їхній музиці є щось дуже чесне й впізнаване, за що вони легко залишаються в голові.

«Дзвін» — пісня про простір і пам’ять. Вона апелює до знайомих образів місць, де колись вирувало життя, і де воно залишилося у спогадах. Плюсом йде прекрасна образна поезія.

Лея — «Супротив»

Цього року відкрив для себе ще одну прекрасну українську виконавицю — фольк-рок, що запамʼятовується з перших секунд.

«Супротив» — стриманий і зосереджений трек. Пісня звучить камерно й чесно, залишаючи після себе одночасно і відчуття зібраності, і привід на розмислення.

Lady Gaga — «Zombieboy»

Дивна, але запальна поп-пісня. Рідко слухаю цей жанр, проте коли хочеться бадьоро почати ранок, вмикаю Леді Гагу. Цього року вона порадувала ще одним хітом з нового альбому.

Соня Любченко-Садова: грантова менеджерка

В цілому я дуже люблю музику та слухаю абсолютно різну — це прям те, що супроводжує мене щоденно.

Може здатися, що цього року було прям обмаль якісної і прикольної музики (ну, щось не несеться вже, погодьтесь), проте можу виділити своїх кохасиків.

Xarakter — «Психічно хворі» (feat. D016)

Я просто обожнюю D016 та усю їхню творчість й їх наївний вайб, проте відкриттям цього року для мене став спільний трек з Xarakter, в якому вони разом якнайкраще поєднуються.

sportcafé — «earl grey»

Також одним з улюбленців цього року стає трек з майбутнього альбому sportcafé, і єдине, що можу сказати, — це те, що їм би пасувало провести канц в Харкові!

«дисперсія» — «рів»

На мою думку, хороший альбом від одного з учасників не менш хорошого емо-скримо гурту «івл-івл».

Ганна Кучеренко: більдредакторка

Цьогоріч приємно вразила кількість реально потужних пісень, які чіпляють своїм саундом та текстом. 

У цьому році я відкрила для себе декілька нових жанрів та виконавців. Багато чого вперше почула у TikTok, і це дуже класно, що виконавці просувають себе та свою творчість на таких платформах.

Gleb Gera Dvir — «Труби»

Як розповідали Rap.UA, цей DIY-артист з Кривого Року сам пише біти та тексти, зводить треки, знімає та монтує відео, а його «студія» завжди з ним — вдома, у гуртожитку чи в дорозі.

Цей трек — чудовий приклад того, як сучасний український хіп-хоп може бути не лише драйвовим, але й глибоким. Гліб Гераймович показує себе як артист, здатний поєднати емоційний вплив з якісним звучанням. «Труби» звучить не просто як пісня, а як послання, яке хочеться слухати ще й ще раз.

Okazia — «Мольфар»

Я слідкую за харківським гуртом Okazia вже певний час, і для мене вони — це абсолютно чистий і свіжий подих в український саунд. 

Нещодавно вийшов мініальбом «Між світами ІІ», де музикантки активно зосереджуються на темі української міфології. Для мене це щось нове, інноваційне та круте в українській музиці.

«Мольфар» — це одна з чотирьох пісень альбому, і одна з частин цілої історії, у яку хочеться зануритися. Для мене «Мольфар» — це про поєднання потужного інструменталу і глибокого сенсу.

«Скажи щось погане» та David Riabin — «Голий» (feat. «на її основі», Sheetel & Oleksii Rapp)

Пісня «Голий» — це яскравий поп-панк трек, що був створений на другому кемпі від музичної платформи «на її основі», протягом п’яти днів якого 15 учасників творили у колабораціях, кожного разу створюючи нові команди.

Співпраця гурту «Скажи щось погане» та Давида Рябіна за менторства Антона Шителя й Олексія Раппа дає пісні «Голий» унікальний характер, де кожен учасник вносить свою харизму. Поп-панк тут використано не просто як жанр, а як спосіб виразити чесні, іноді навіть провокативні почуття.

Дарина Бердинських: відеомонтажерка

Я та слухачка, що не слухає майже нічого, окрім фонової спокійної музики, тому ось вам добірочка для різних справ і настроїв, по вайбику.

Nebula Breeze — «Jaws Don’t Scare Me»

Якщо хочеться почути щось легке, активне і ненапряжне. Щоб пройтися, помріяти чи подумати, або побалакати вечором з друзями і сьорбнути чогось теплого… плюс вайб.

roti. — «Let’s strive for progress, not perfection.»

Під ранкову каву. Або замість кави. Додає трошки сил і мотивації.

Ninteen Gaming — «a playlist nintendo music that makes your morning work better»

Коли горять дедлайни чи думки в голові. Аби відволіктися, розрядитись і структуруватись. Мене особисто збирає докупи і допомагає трішки сконцентруватись на тому, що потрібно в моменті.

Компіляція — Макс Бурєнок, редактура — Олександра Пономаренко, обкладинка — Анастасія Юращенко

---

Читайте також:
Шо слухав «Люк» у 2024 році?
Шо слухав «Люк» у 2023 році?
Усі музичні новинки минулих тижнів

---

«Люк» — це незалежне онлайн-медіа про Харків, яке висвітлює міські процеси та проблеми, стимулює до змін у місті та суспільстві, збирає на одному майданчику ком’юніті змінотворців та активних людей.

Ви можете робити свій щомісячний внесок у розвиток харківського медіа або зробити разовий донат на будь-яку суму. Дякуємо❤️