Як змінилися музичні вподобання українців після 24 лютого? Дослідження «Люка» та ексклюзивні коментарі

Російська агресія змінила ставлення українців до прослуховування музики. 

За результатами нашого опитування, в якому взяли участь 117 людей (переважно — харків’ян та ВПО з Харкова), 36% зовсім не слухали музику в перші два місяці повномасштабної війни. Водночас 65% повернулися до своїх плейлистів у квітні-травні, 27% — влітку. А 8% досі не слухають музику. 

Для деяких з опитаних музика у перші тижні війни стала не генератором того чи іншого настрою, а засобом зміщення уваги від обстрілів. 

«Інколи це були найнесподіваніші треки, які пропонував YouTube чи Spotify. На щастя, руснячих треків не було, але маскувати вибухи треком Ірини Білик — це досить цікавий експіріенс», — йшлося в одній з відповідей.

Чому виникає блок на прослуховування музики?

Заради розуміння того, як війна вплинула на відношення українців до музики, ми звернулися до психолога та фейсконтрольника клубу «Культура Звуку» Діми Лещенко.

«Музика — це інструмент для спілкування людини зі своїм внутрішнім світом, їжа для душі та конструктор внутрішнього каркасу настрою, — пояснює Діма. — І все так чи інакше логічно: живе людина у своєму ритмі, зі своїми душевними звіданими маршрутами, зранку — яскраве для тонусу на весь день, увечері — вальяжне та тягуче для світлої меланхолії. 

Але з появою війни вся історія зрозумілості, впевненості в завтрашньому дні, безпеці та рівності буття похитнулася. На зміну підтягнулися: невідомість, цілий букет переживань, страх за себе та близьких, паніка. Психіка потрапила до незвіданої області. Сценарій повсякденності порушився. Внутрішній простір заповнився зовсім іншими цілями та відчуттями. 

У таких ситуаціях психіка дає збій у бажанні слухати музику. Або потреба змінюється з ембієнта на драмчик, наприклад. Це нормально, музика — наш гормонізатор. Зміна внутрішнього середовища синхронізується зі змінами середовища зовнішнього. Може виникати бажання тиші чи навпаки диких танців, через що на початку війни могли виникали конфлікти з близькими — різне сприйняття ситуації».

Наступне з переживань, з яким зіткнулися українці після 24 лютого, — сором. За результатами опитування, 20% українців відчувають сором за прослуховування позитивної музики в публічних місцях, а 10% — перед самими собою, що можна порівняти із соромом за позитивні емоцій (як захисної реакції) в перші місяці війни. 

Через спонтанність та громадський шок у регіонах, де велися більш активні бойові дії, демонстрація подібних емоцій в суспільстві вважалася ганебною та небажаною заради зниження ризику гострих конфліктів.

«Україна є вільною країною з вільними людьми, до того ж, без мораторію на гарний настрій, — каже Діма. — І зараз за цю свободу Україна рве ворога і ще вище випускає свій вільний дух і робить це з гордістю. Так, навколо багато негативних та трагічних сюжетів. І є та буде історія наслідків. 

Але невже хтось справді може розмірковувати на тему того, що все має бути сумно і всі повинні страждати, включаючи тільки символічно сумну музику і при цьому ще й тихо? 

Мені здається, що це наші ворожки бажають нам такого, щоб сумували і руки опускали. Вибачте звичайно, але зараз ми твердою рукою творимо світову історію. Тому, думаю, не потрібно соромитися свого запалу, настрою та впевненої усмішки, коли голова цієї наволочі відлітає в кущі. Краще бути крутим, продуктивним і гармонійним».

А як щодо вечірок під час війни?

Після 24 лютого більша частина українських промоутерів зіткнулася з осудженням організації вечірок через несумісність та навіть аморальність по відношенню до війни.  

Зараз майже 95% розважальних івентів в Україні збирають кошти на благодійні потреби. Наприклад, телеграм-канал київського клубу ∄ на Кирилівській 41, свідчить, що збір коштів за допомогою івентів має таку ж саму ефективність, як і збір донатів через соцмережі. Івенти на Кирилівській проводяться по суботах з 14 по 21, в середньому збирають 4 000$.

На війні будь-які засоби мають сенс — особливо ті, що приносять результат та не порушують умови дотримання комендантської години.

Що відбувається зі сприйняттям українських артистів українцями?

Наше дослідження виявило, що серед українських виконавців опитані найбільше слухають DakhaBrakha, «Океан Ельзи», Kalush, Alyona Alyona, Артема Півоварова, SadSvit, «Жадана та Собак», Kurs Valüt та Go-A.

Проте через довготривале залучення в потік новин, в українському суспільстві після 24 лютого відбувається трансформація щодо сприйняття виконавців та музики взагалі: молоді українці та українки стали звертати більше уваги сенсовому навантаженню текстів, громадянській позиції музикантів та волонтерській активності. Деякі слухачі також приділяють час на ресьорч бекграунду виконавця з 2014 року, перш ніж додати трек у свій плейлист.

Сучасний український артист тепер не тільки про генерацію настроїв та тригерів, які викликають приємні і не дуже спогади. Наразі це особистість, чиї слова дорівнюють трекам. Водночас сприйняття образу виконавця та прослуховування його музики нерідко стає залежним від громадської думки. Тобто зараз українські музиканти перебувають під такою ж пильною увагою, як і будь-який політик чи громадський діяч. 

А як справи з російською музикою в Україні?

До початку повномасштабної війни чимало українців споживали російський контент у режимі нон-стоп. Музиканти з рф лідирували за кількістю прослуховуваннях у стрімінгах, часто залишаючи позаду українських. 

Російські виконавці також часто давали концерти в Україні — навіть ті, які відверто демонстрували свою антиукраїнську позицію. Іноді проведення таких концертів скасовували після втручання СБУ — наприклад, так було з українським туром Моргенштерна минулого року. Гастролям інших росіян змогла завадити лише повномасштабна війна — так було, наприклад, із концертом Інстасамки та Манекена в Харкові, який мав відбутися в квітні цього року.

Після початку повномасштабного вторгнення майже 78% опитаних українців повністю відмовилися від музики окупантів. Водночас 22% так і не змогли очистити від неї свої плейлисти та, на жаль, не зовсім усвідомлюють складність та загрозу від споживання російського контенту. 

Про це свідчать і топи прослуховувань в українських стрімінгах. Наприклад, станом на 22 листопада, в топ-10 українського Spotify — чотири треки російських виконавців. Три з них — з нового альбому репера kizaru, який відверто схвалює політику путіна.

Схожа ситуація — і в топі Apple Music, де перше місце займає український тік-токер XOLIDAYBOY, який проживає та працює в Москві, його інстаграм-акаунт наразі заблокований на території України.

Заради достовірності інформації про механізми небезпеки музики російського виробництва «Люк» звернувся до музичного експерта та співзасновника Go West bureau Саші Варениці.

«Від прослуховувань російської музики в стрімінгах російські виконавці та лейбли отримують роялті, — пояснює він. — Ланцюжок виглядає так: український слухач в Spotify — офіс Spotify — компанія — дистрибутор — російський лейбл — податки лейбла в бюджет рф — російський артист.

Від 1 млн стрімів — це десь 3 000 $ чистого прибутку. А 1 млн — це той мінімальний поріг, за яким трек потрапляє до чартів Apple Music чи Shazam. Щодо суми податків, то в Україні лейбли сплачують 19,5%: 18% — прибутковий податок та 1,5% — військовий збір. Приблизна ставка в росії — десь 15–25%.

Але я думаю, що наразі успіх в українських чартах російської естради, кальян-репу та якогось іншого репу — це скоріш інерція, яка вже наступного року суттєво зменшиться. В будь-якій країні, куди масштабується артист, що вже досяг успіху в domestic region, бізнес-модель складається тільки так: концерти — продажі квитків плюс роялті мінус витрати на таргетинг, рекламу та промо в цьому регіоні. 

Вкрай рідко буває таке, щоб артист одними роялті покрив витрати на промо. Рекламний перегляд в YouTube коштуватиме 20-30 копійок. В Meta — 1 новий фоловер до 1 $. А один стрім — в кращому випадку 0,12 копійки».

Наразі не існує єдиного ефективного способу викоріння російської музики з українського простору, окрім створення власного контенту, який зможе скласти їй конкуренцію.

«Зараз справу [зменшення кількості російського контенту в українських чартах — “Люк”] закінчить “невидима рука ринку”. І відбудеться це доволі швидко, — прогнозує Варениця.  

Українським же діячам я б радив думати про інше: як заповнити цей вакуум власною музикою, доки це не зробили світові зірки. А після перемоги вони різко збільшать присутність на нашому ринку. Разом з виступами та якістю шоу, до якої нам поки далеко. 

Тож як би дивно це не звучало, але війна є вікном можливостей для української музики. За перші пів року ми спостерігаємо великий зріст попиту саме на українську музику, появу нових імен та зріст органічної уваги до них. Це тішить».

Як допомогти українській музиці прямо зараз?

Де шукати нову українську музику, як підтримати молодих українських виконавців та в чому найгрубіша помилка слухача? 

На ці питання нам відповідає Туча — авторка треку «russia is a terrorist state» та блогерка, яка досліджує нову українську музику на своєму YouTube-каналі. 

«Українська музика рухається, вочевидь, в проукраїнському напрямку, але в проявах різної якості — від неошароварщини до появи чогось дійсно цікавого і новаторського, — вважає Туча. — Але навіть та ж мем-музика потрібна зараз, для підміни всього того, що неслося з рф (краще це назвати не наша “підміна”, а наше повернення до свого). 

Є, звісно, і зворотня сторона, що на такій неошароварщині формується слухач, і навіть якщо він буде сприймати ці пісні через факт приналежності до української музики, на покращення його суто музичного смаку це ніяк не вплине. Але зараз я в першу чергу вболіваю за викорінення всього російського з нашого простору, тому нехай є як є.

Що стосується нового та цікавого, то бачимо розквіт музики в дуже різних напрямках — і пост-панк, і поп-рок, репчика і так вистачало, але давайте ще, думервейв. Зараз я можу назвати не мало нових імені в різних стилях і це класно! Писати влоги щотижня про укр музику не те що можна (бо її багато), а й приємно, бо вона кайфова!».

Підтримати українських музикантів можна перш за все увагою. А дізнаватися нові імена — зі спеціалізованих ресурсів.

«Для музикантів дуже важливо розуміти, що їхня музика потрібна, — запевняє Туча. — Це мотивує і надихає (кажу як музикантка). Але спершу давайте слухачі почнуть проявляти бажання знайти укр музику! Відкриваємо СЛУХ, LiRoom, Bezodny — зараз стає все більше ресурсів, де можна знайти щось нове для себе, головне — хотіти цього. 

Є ресурс NUAM, де зібрана в одному місці величезна кількість плейлистів за жанром і настроєм — обирай що хоч. Знову таки, зацікавленість — це перший імпульс. А далі — підтримувати [українських музикантів] всіма доступними способами: слухати, донатити, ходити на канци, підписуватись на соцмережі — покажіть, що ви ЖАДАЄТЕ ЩЕ!».

Прослуховування музики «харошіх рускіх», вважає Туча, теж несе загрозу національній безпеці.

«Коли українці починають шукати в тих [російских — “Люк”] артистах якусь підтримку чи ще гірше, виправдовувати і популяризувати, разом із тим власним коштом спосонувати ракету, яка летить в наші будинки (так, хто досі не знає, якщо ви слухаєте рос музику, ви спонсоруєте війну) — для мене це неприпустимо, — підкреслює виконавиця. 

Окрім як забрати в українців можливість слухати рос музику я не бачу виходів з цієї ситуації, тому сподіваюсь петиція про заборону стрімів рос артистів в Україні [станом на зараз вона набрала понад 20 тис. голосів з необхідних — “Люк”] спрацює. 

Нам потрібно забути все російське, перестати шукати серед росіян опỏру, а знайти її в собі і в своєму народові. Віднайдіть у собі силу відмовитись від цієї чуми на спотіфаях і т.д., тим більше ліки вже є — нові ресурси для пошуку. Головне — бажання та розуміння всього вищезазначеного!».

***

Війна здатна трансформувати споживання звичного, а відмова від трьох хвилин guilty pleasure може допомогти зберегти українську державність. 

Підтримати нових українських музикантів та згадати забутих — те, що може зробити кожен, бо культура — найсильніша броня. 

Alex Xepaces, візуал — Катерина Дрозд

---

«Люк» — це незалежне медіа про Харків і культуру. Ви можете робити свій щомісячний внесок у створення нашого медіа або підтримати нас будь-якою зручною для вас сумою.