Як Гейзел МакКалліон продовжила справу мера Добкіна (але не того). Ідемо по міських головах

Депресія, хокей та бізнес

Гейзел Журно народилася у 1920 році у родині фермерів з провінції Квебек. Бувши наймолодшою з п’яти дітей, вона виросла під час Великої депресії — потужної економічної кризи, що тривала з кінця 20-х до початку 30-х років. Гейзел закінчила старшу школу у Монреалі, проте так і не отримала університетської освіти. Вона віддавала належне своїй матері, медсестрі, за те, що та виховала у ній впевненість у боротьбі з суворим світом.

«Коли тобі доводиться йти з дому у 14 років, і ти — дитина Великої депресії, треба стати повністю незалежною. Бо зателефонувати додому та попросити грошей не вийде», — казала Гейзел.

Пізніше вона закінчила школу секретарок та влаштувалася керувати офісом однієї інженерної фірми в Монреалі. Як справжня канадка, Гейзел також почала професійно грати в хокей, отримуючи по п’ять канадських доларів за гру. Вона грала з 1940 по 1942 рік у жіночій лізі у складі трьох різних команд і швидко стала відомою своєю стрімкою та агресивною грою.

---

Читайте також:

• Яким має бути Харків після перемоги? Досліджуємо, як має виглядати ідеальна комунікація між містянами і міською владою 
• Місто для дітей. Інтерв’ю з архітекторкою Євгенією Губкіною — про токсичність Харкова та повітря як основу життя

---

Гейзел довелося замінити два нижні зуби після удару ключкою під час особливо жорсткої гри. Пізніше у своїх мемуарах «Гейзел-ураган: цілеспрямоване життя» вона писала: «Враховуючи вартість стоматології, я подумала, що час закінчити свою професійну хокейну кар’єру». Вона дотрималася обіцянки, але продовжила виходити на лід майже до самої смерті, коли їй було далеко за 90 років.

Інженерна компанія перевела Гейзел до Торонто, де не було жіночої хокейної ліги. Вона вийшла заміж за Сема МакКалліона у 1951 році та, зрештою, покинула свою фірму, щоб допомагати чоловікові керувати його друкарським бізнесом. Подружжя переселилося до містечка Стрітсвіль у провінції Онтаріо, і Гейзел одразу почала брати активну участь у бізнес-спільноті цього маленького передмістя Торонто.

Перше мерство та співпраця з Мартіном Добкіним

У своїй книжці Гейзел МакКалліон пише, що була розчарована «хлопчачим клубом, який керував містом». Вона домоглася свого призначення до місцевої ради планування, зрештою очоливши її. Не зупинившись на цьому, у 1966 році вона організувала свою першу виборчу кампанію до муніципалітету та виграла її. Через кілька років МакКалліон обрали на посаду мера Стрітсвіля, яку вона займала до 1974 року, коли місто було об’єднано з сусідньою Місісагою.

Саме в цей час Місісагу очолив Мартін Добкін, молодий та діяльний лікар, який мав прогресивні погляди на розвиток міста, проте, не мав достатнього досвіду в управлінні. Майже вдвічі старша за нього Гейзел підтримала ідеї поступового  розвитку і ретельно продуманого планування міста. Попри коротку мерську каденцію попередника, вона залишилася працювати у муніципалітеті та успішно пересиділа його наступника, Рона Сірла.

Під час наступної передвиборчої кампанії, коли МакКалліон балотувалася на посаду мера, чинний керівник міста постійно підкреслював стать своєї опонентки у дебатах. Проте, це лише допомогло згуртувати громаду на її підтримку. Вона перемогла і після цього більше ніколи не програвала мерських виборів, випереджаючи суперників із величезною перевагою.

Гейзел-ураган

Каденція МакКалліон на чолі Місісаги почалася з катастрофи. У 1979 році біля міста зійшов із рейок потяг, що віз цистерни із токсичними хімікатами. Концентрація отруйних речовин почала загрожувати містянам. Проте, пані мер швидко організувала евакуацію 220 тисяч мешканців, уникнувши паніки, тисняви та жертв. Єдиною постраждалою, зрештою, виявилася сама Гейзел, яка вивихнула гомілку. 

За збереження життя понад 200 тисяч людей МакКалліон отримала міжнародне визнання та прізвисько «Гейзел-ураган» — на честь величезної бурі 1954 року, яка ще була живою у пам’яті людей. І вона повністю виправдала це ім’я у наступні роки.

Хокейні здібності МакКалліон проявилися і в політичному житті, особливо в її готовності «наставити синців» суперникам. Ставши мером, вона прославилася своїм безкомпромісним стилем керівництва, принципом «не брати полонених» та політичною незалежністю — за третину століття вона жодного разу не балотувалася від жодної партії.

У той час у Канаді було мало жінок, які обіймали важливі політичні посади, проте сама Гейзел згадувала, що не стикалася із проявами сексизму під час роботи:

«Я мала сильну підтримку від чоловіків, бо завжди була незалежною. І вони знали, що я не сіра мишка», — казала вона.

Посунься, Фіделе Кастро!

Попри суворий стиль керівництва, МакКалліон пам’ятала, навіщо вона пішла у політику. У 80-х місто почало будувати транзитні термінали та торгово-розважальні центри на занедбаних фермерських ділянках. Нові шосе з’єднали Місісагу з містечками та селищами довкола, а до столиці провінції проклали швидкісний хайвей.

Пані мер перетворила місто на сателіт Торонто і переманила до себе найкращих столичних фахівців. Місто зробили одним із найбільш комфортних у країні — як в плані урбаністики, так і фінансів. Місісага швидка позбулася боргів перед федеральним урядом та вийшла на профіцит. Завдяки оптимальному розподілу бюджетних коштів, місцеві мешканці жили без податку на майно з 1990 по 2001 роки — унікальний випадок не тільки для Канади, але й Північної Америки в цілому.

Гейзел МакКалліон забудувала місто школами, бібліотеками, шпиталями, театрами та культурними центрами. Вона проклала велосипедні маршрути та впорядкувала громадський транспорт. Ще з 2003 року у Місісазі функціонує вебпортал eCity, через який можна знайти роботу, застрахувати майно, сплатити штраф чи купити квитки.

Місісага швидко зростала під час головування Гейзел, поступово поглинаючи все нові населені пункти, як це колись відбулося з її рідним Стрітсвілєм. Проте, не обходилося і без критики. МакКалліон стала відомою тим, що майстерно придушувала будь-яку незгоду у мерії, хоч і робила це м’яко, віч-на-віч, аби робити вигляд єдиноголосної підтримки у міській раді. Це, а також 36-річне перебування на посаді мера, призвело до порівняння її з кубинським лідером Фіделем Кастро або венесуельцем Уго Чавесом.

«Усі схилялися перед Гейзел, тому що вона була наче маленький двигун, — казав Девід Пітерсон, прем’єр-міністр провінції Онтаріо наприкінці 80-х років. — Вона командний гравець, доки сама керує. Але я не можу уявити собі Гейзел, що просто сидить у кабінеті. Вона не дуже відданий підлеглий».

Матріарх для цілого міста

У 2001 році Канада визнала Гейзел «Жінкою року», а у 2005 році міжнародна організація The City Mayors ледь не присудила їй звання найкращого мера світу.  МакКалліон не вистачило зовсім трохи, аби обійти афінянку Дору Бакоянніс.

У 2009 році навколо Гейзел спалахнув скандал. Її звинуватили у конфлікті інтересів під час виділення землі біля мерії під фешенебельний готель. Значну частку у компанії-забудовнику при цьому мав син МакКалліон. Через чотири роки суд закрив справу за строком давності, а також тому, що готель так і не був побудований. У своїх мемуарах Гейзел наполягає, що завжди ставила інтереси громади на перше місце.

Скандал та поважний вік змусили її залишити посаду у 2014 році, та люди продовжили шукати її поради та «політичного благословення», зокрема, нова пані мер Бонні Кромбі, чию кандидатуру Гейзел публічно підтримала. Кромбі, яка, до речі, є етнічною українкою, називає свою попередницю джерелом натхнення та ідеальним прикладом для жінок, які йдуть в політику.

Гейзел померла у січні 2023-го, у віці 102 років. На початок її каденції вікна мерії виходили на вигін для корів. Коли МакКалліон залишила пост через 36 років, поля змінилися на багатоквартирні хмарочоси, кампуси та торгові центри. Місісага виросла до 715 тисяч осіб, стала шостим за населенням містом Канади та одним з головних фінансових центрів країни. 

«Якщо побудуєте міцний фундамент, ніхто не зможе зруйнувати ваш дім», — підсумовує МакКалліон у своїх мемуарах.

Антон Алохінссон, обкладинка — Катерина Дрозд