Як Майкл Блумберг перетворив Нью-Йорк на місто для життя. Ідемо по міських головах

Блумберг засновує медіаімперію

Майкл Блумберг народився 1942 року у Медфорді, штат Массачусетс, у родині бухгалтера Вільяма Генрі Блумберга. Дід майбутнього мера по батьковій лінії походив з польських євреїв, по материнській — з литовських. У 1964 році Блумберг здобув ступінь бакалавра наук з електротехніки в одному з найпрестижніших вишів США — Університеті Джона Гопкінса. Ще за два роки він закінчив Гарвардську бізнес-школу та став магістром ділового адміністрування (MBA).

Здобувши ступінь, Блумберг розпочав свою кар’єру у Salomon Brothers, великому інвестиційному банку на Волл-стріт. Він швидко просувався вгору і за шість років став генеральним партнером компанії, очоливши торгівлю акціями, а пізніше — розробку систем. Корпорація Phibro купила Salomon Brothers у 1981 році, і нове керівництво звільнило Блумберга, заплативши йому 10 мільйонів доларів за його капітал у фірмі.

---

Читайте також:

• Ідемо по міських головах: мер Добкін із (майже) паралельної реальності 
• Олексій Свід: про те, яким має бути харківський трамвай і чому це зараз так не працює

---

Використовуючи отримані гроші, Блумберг спроєктував власну комп’ютеризовану фінансову систему та створив компанію з надання послуг обробки даних Innovative Market Systems (IMS). Компанія продавала спеціальні комп’ютерні термінали, які доставляли ринкові дані в реальному часі, фінансові розрахунки та іншу аналітику фірмам з Волл-стріт.

У 1986 році IMS перейменувала себе у Bloomberg L.P. Протягом наступних років вона запустила низку інших проєктів: Bloomberg News, Bloomberg Radio, Bloomberg Message та Bloomberg Tradebook. Станом на 2024 рік компанія має понад 325 тисяч користувачів терміналів та налічує 21 тисячу співробітників у 69 країнах.

Блумберг проти калорій 

У 2001 році Блумберг пішов з посади гендиректора у своїй компанії, щоб поборотися за крісло мера Нью-Йорка. Але для цього йому довелося перейти з Демократичної партії до Республіканської. Тодішній мер Руді Джуліані підтримав його, підкресливши, що статус Блумберга як не-політика, та ще й з фінансовим досвідом, допоможе йому керувати містом.

Блумберг вступив на посаду міського голови 1 січня 2002 року, і одразу ж почав боротися за довшу тривалість життя містян. Наприкінці того року у Нью-Йорку заборонили палити в ресторанах і барах, ще через кілька років — у міських парках, на пляжах, а також на пішохідних площах, на кшталт Таймс-сквер. Людей, що порушували розпорядження, карали штрафами.

Блумберг також запропонував мешканцям Нью-Йорка здоровіше харчування: з 2005 року ресторанам було заборонено використовувати трансжири, а у 2008 році місто зобов’язало мережі фастфудів підраховувати калорії у меню. Вінцем цього стала пропозиція Блумберга ввести податок на солодкі газовані напої у 2010 році. За його словами, це допомогло б залучити до міського бюджету майже 1 мільярд доларів на рік.

Цю ініціативу не підтримав ані законодавчий орган штату, ані малий бізнес. Хоча Блумберг наполягав, що ця заборона допомагає боротися з ожирінням, багатьом ньюйоркцям вона не сподобалася. Містяни вважали це втручанням в особисті кордони, тому вони об’єдналися з підприємцями та подали до суду. 2014 року апеляційний суд штату постановив, що міська влада перевищила свої повноваження, ухваливши заборону солодких газованих напоїв, і скасував її.

Поліцейська держава у державі

Однією з найбільш суперечливих проблем за каденції Блумберга став його захист поліцейської практики Stop-and-Frisk («зупини-та-обшукай»). Щойно він обійняв посаду у 2002 році, кількість таких зупинок поліцією Нью-Йорка (NYPD) різко виросла, сягнувши 685 тисяч (!) випадків у 2011 році. Серед містян знову почало зростати невдоволення.

Мер заохочував сувору поліцейську політику і щодо зберігання марихуани, навіть у невеликих кількостях. Згідно з даними Відділу кримінальної юстиції штату, тільки у 2008 році в Нью-Йорку було заарештовано понад 40 тисяч осіб за зберігання марихуани — більше, ніж за каденції трьох попередніх мерів разом узятих.

Скандали не закінчувалися. Проведене у 2012 році дослідження Associated Press показало, що NYPD роками стежила за мечетями, мусульманськими громадами та студентами. Блумберг одразу ж став на її захист, стверджуючи, що поліція просто забезпечує порядок у місті. Проте подальше розслідування виявило, що стеження велося навіть попри відсутність зв’язків зі злочинцями чи терористами.

Зрештою, ньюйоркці знову подали колективний позов до суду до суду, і вже у 2011 році кількість інцидентів із зупинкою та обшуком почала зменшуватися. За два роки суд визнав практику Stop-and-Frisk неконституційною та заявив, що вона непропорційно застосовувалася щодо афро- та латиноамериканських мешканців Нью-Йорка.

Блумберг наповнює бюджет

Після терактів 11 вересня у Нью-Йорку розпочалася фіскальна криза, що призвела до величезного дефіциту міського бюджету.

Попри власне небажання, Блумберг різко підвищив податок на нерухомість, а через рік — ще й податок на доходи фізичних осіб для домогосподарств із вищим доходом. «Це боляче, але це правильно», — сказав мер у 2003 році.

Проте через багато років місто знову зіткнулося з рецесією, і йому знов довелося підняти податки на нерухомість. За цим наступило збільшення ПДВ та готельного податку. Блумберг виправдовувався тим, що відбудова міста потребує значних коштів, водночас даючи зрозуміти, що не підтримує прогресивну податкову шкалу для багатих:

«Якщо ви хочете вигнати 1% людей, які платять приблизно 50% податків, або 10 відсотків людей, які платять понад 70% податків, це не дуже хороша стратегія, — казав він у 2012 році. — Хочете побачити некапіталістичну систему? Подивіться на країну, яка могла б бути найбагатшою у світі, а люди там вмирають від голоду. Вона називається Венесуела».

Блумберг скорочує викиди

У 2007 році Блумберг оприлюднив план сталого розвитку під назвою plaNYC, у якому окреслив десятки проєктів, щоб зробити місто зеленішим, зокрема:

• знизити викиди парникових газів у місті на 30%до 2030 року;
• зменшити затори на міських вулицях, частково через їхню тарифікацію;
• удосконалити автобусні та поромні перевезення, аби містяни пересіли з автомобілів на громадський транспорт;
• відкрити сотні нових дитячих майданчиків і парків, висадити нові дерева;
• впровадити економію води у Нью-Йорку та почати пошук нових її джерел;
• перезонувати 21 район міста та розпочати нове житлове будівництво, щоб більше ньюйоркців могли жити ближче до громадського транспорту.

Не всі з цих цілей він реалізував повною мірою, особливо тарифи за перевантаження міських магістралей. Мер даремно намагався відтворити у Нью-Йорку лондонську систему, проштовхнувши її у законодавчому органі штату. Він сподівався, що автомобільний збір не тільки збільшить дохід міста, але й змусить людей відмовитися від приватних автівок, аби скоротити викиди. Врешті-решт, тарифікацію запровадили тільки у 2019 році, вже за каденції його наступника.

За каденції Блумберга по місту проклали понад 250 кілометрів велодоріжок, з’явилася велика кількість нових автобусних ліній. Головна вулиця Нью-Йорка перестала лунати тисячами автомобільних гудків, бо Блумберг закрив деякі ділянки Бродвею (наприклад, знамениту Таймс-сквер) для транспорту. Це збільшило кількість туристів та відвідувачів цього району. Мер особисто брав участь у деяких благодійних заходах.

Міська рада все ж підтримала інші пропозиції Блумберга, наприклад, відкрити більше парків та перейти на чистіше паливо для опалення. Революційні зміни транспортної ситуації міста теж виявилися успішними: сьогодні населення користується здебільшого громадським транспортом, а Нью-Йорк є найбільш енергоефективним містом США.

Блумберг бореться з підтопленням

Блумбергу все ж довелося стикнутися з кліматичною кризою — ураган «Сенді» у жовтні 2012 року зруйнував тисячі будинків у місті, 44 людини загинули. Негода завдала шкоди на суму понад 4,7 мільярда доларів транспортній інфраструктурі Нью-Йорка: коліям, тунелям, станціям метро та понад десятку дорожніх розв’язок.

Після урагану мер оприлюднив понад 400 сторінок планів про те, як запобігти повеням під час майбутніх штормів і захистити Нью-Йорк від підвищення рівня моря. Вони включали морські дамби та бар’єри від штормів, мали загальну ціну у 10 мільярдів доларів, а також вимагали фінансування на суму 4,5 мільярда доларів із джерел, які мер не вказав. 

Захист узбережжя був вирішальним для Блумберга. Він поставив амбітний термін: до 2016 року системи захисту від повеней мали бути встановлені у п’яти точках у районах Бронкс, Мангеттен та Бруклін, щоб блокувати або відводити морські хвилі. Попри певний прогрес великі проєкти були згорнуті та значно відстали від графіка. На думку критиків, наступник Блумберга — мер Білл де Блазіо — надто розбавив спрямований на екологічні проблеми план, додавши пункти про боротьбу із соціальною нерівністю.

Школи здорової людини

Найдраматичніша реформа Блумберга передбачала скорочення шкіл на утриманні міського бюджету. До того, як він став мером, школи Нью-Йорка контролювалися міською радою освіти, що складалася з семи людей. Мер обирав двох із них, решту призначали голови районів (borough). Проте жоден з членів ради не відповідав напряму за ефективність шкільної системи.

У червні 2002 року Блумберг пролобіював у законодавчому органі штату законопроєкт, який надавав меру контроль над школами. Він закрив 150 великих шкіл за погану успішність і відкрив сотні маленьких замість них. Це рішення розлютило деяких батьків, правозахисників та вчительську профспілку. У відповідь Блумберг вказав на покращення показників випускних і тестових результатів.

Блумберг зобов’язав усіх учнів, які не склали державні іспити з англійської та математики, відвідувати літню школу. Після цього вони мали скласти екзамен, аби перейти до наступного класу. Мер вважав, що пропускати студентів, які не засвоїли матеріал, було б для них ведмежою послугою. Але у 2014 році законодавці штату заборонили використовувати результати тестів як єдиний фактор для оцінки успішності учнів, і мер де Блазіо залишив це на вчителів та адміністраторів.

Блумберг також був прихильником системи зарахування до школи, яка була б менше прив’язана до географії проживання містян. Протягом 10 років він особисто пожертвував 1,8 мільйона доларів на комітети, які допомагали учням у виборі школи. Його підтримка значною мірою вплинула на сотні шкіл, що працюють сьогодні в Нью-Йорку, обслуговуючи понад 126 тисяч учнів.

Від мера до кандидата у президенти

Зрештою Блумберга обирали мером Нью-Йорка тричі: як республіканця у 2001 та 2005 роках і як самовисуванця у 2009-му. Він утримався у влади після терактів 11 вересня, рецесії 2008 року та урагану Сенді. Непопулярні, але часто ефективні заходи щоразу допомагали йому переобратися на новий термін. Хоча Блумберг розпочинав кар’єру з рейтингом лише 24%, це його мало бентежило:

«Мене обрали не для того, щоб я мав добрий вигляд в опитуваннях громадської думки, а для того, щоб я добре робив свою справу», — відмахувався він від соціологів та журналістів. 

Ідеї Блумберга дозволили Нью-Йорку встояти навіть під час фінансових криз. Його каденція була однією із найдовших серед усіх мерів Нью-Йорка. Але для цього йому довелося кілька разів змінювати партійну приналежність. У 2018 році Блумберг знову повернувся до демократів, аби балотуватися у президенти США, проте з ностальгією згадував своє перебування на посаді мера: 

«Це найкраща робота на землі, — розповідав він під час передвиборчої кампанії. — Немає іншої посади, де причини й наслідки були б так тісно пов’язані та де можна було б міняти кожен день життя різних людей різними способами».

Антон Алохінссон, колажі та обкладинка — Катерина Дрозд