«Це спільнота однодумців». Як «КУБ» допомагає молоді Балаклійської громади адаптуватися до викликів військового часу 

Молодь потребує підтримки і соціалізації

Взагалі, відкриття молодіжного центру було дуже на часі, адже мешканцям Балаклії довелося пережити непрості часи. На початку повномасштабного вторгнення місто та декілька старостинських округів опинилися під російською окупацією. І хоча Збройні сили України звільнили територію 8 вересня 2022 року, окупанти не залишили Балаклію у спокої. 

Місто потерпало від постійних ворожих обстрілів. Тому не дивно, що молодь потребувала підтримки, а також соціалізації, яку суттєво порушили карантин, окупація та дистанційне навчання.  

«Молодь боялася виходити на вулицю та спілкуватися, — розповідає директорка Балаклійського молодіжного центру «КУБ» Ірина Михайлова. — Молоді люди бачать своїх однолітків за чорними квадратиками. І у них втрачені оці навички комунікації, які вони отримували під час очного навчання. Була потрібна як психологічна підтримка, так і соціалізація. А також національно-патріотичні заходи, бо, на жаль, вплив Російської Федерації таки мав місце. І він чинився не тільки на старше покоління, а й на молодь». 

Разом із тим є приклади, коли молодь проявляла проукраїнську позицію в найскладніші моменти. Ірина згадала хлопця, який під час окупації намагався зняти російський триколор. Проте цього зробити не вдалося — окупанти почали стріляти у його бік.

«Ми дуже обережно зверталися до молоді, — зазначає Ірина Михайлова. — Бо розуміли, що одразу вони не прийшли б на якийсь масштабний захід. Було таке, коли від гучних криків діти переставали бавитися і йшли кудись посидіти наодинці. Тому це була повільна соціалізація. Але, як ми бачимо, дієва. Багато тих, хто прийшов до нас вперше, залишився тут. І починають волонтерити та проводити власні заходи».  

«КУБ» активно співпрацює з навчальними закладами, лікарнями, місцевими підприємцями, поліцією та ДСНС. Також до проведення заходів залучаються різноманітні громадські організації. Частина з них пов’язана з викликами сучасності — це навчання з мінно-вибухової безпеки, виживання, таборування, домедичної допомоги, тактичної медицини та самооборони.  

«Я проводжу різні заходи, — каже молодіжний працівник Павло Єрін. — В основному це спортивні заходи, а також ігрові та кіновечори. Це унікальний центр. У Балаклії він такий один. Він цікавий як своїми заходами, так і неформальною освітою. 

Для мене особисто цікавими були цілі сталого розвитку, ораторське мистецтво та профорієнтація. Проводився тут масовий захід із працівниками ДСНС. Це були навички виживання, мінна безпека, перша медична допомога. Тренінг був доволі актуальний. Адже в нас деокупована громада, в лісополосах може бути небезпечно».

Вистачає й культурних заходів: молодіжних та літературних вечорів, кінопоказів, артпікніків. Центр має дуже гарну бібліотеку, тут є книжковий клуб, де не тільки обговорюють прочитані книги, а й проводять зустрічі з місцевими поетами. 

Мають місце й освітні заходи. Зокрема ті, під час яких школярі можуть надолужити знання, які вони не отримали через окупацію. Є тут розмовні клуби, де можна попрактикувати українськку та англійську мови. Окремо є заходи з профорієнтації, під час яких старшокласникам допомагають визначитися з майбутньою професією. 

«Неформальна освіта — це окремий великий блок, — розповідає Ірина Михайлова. — Ми намагаємося задовольнити потреби молоді. Наприклад, хочуть ораторську майстерність — ми не можемо відмовити. Тому намагаємось знайти волонтерів, тренерів, щоб вони приїжджали і вчили ораторській майстерності. 

І ми бачимо плоди того, що вкладаємо у молодь. Буває, що молоді люди під час першого візиту бояться спілкуватися. Але після одного-двох місяців активного відвідування нашого центру вони стають вже більш соціалізованими».

«Молодь залишає свої тривоги за порогом центру» 

Окрема увага приділяється й ментальному здоров’ю молоді. До центру запрошують професійних психологів, які можуть і тематичний захід провести, і надати індивідуальну консультацію. 

«Молоді надається підтримка, — каже провідна фахівчиня з молодіжної роботи Вікторія Строєнко. — Тут є однолітки. Вони можуть поспілкуватися з психологами. У нас часто проводяться групові сеанси, можно провести індивідуальне консультування. І, взагалі, це спільнота однодумців. Тому, я вважаю, така підтримка дуже потрібна… 

Молодь приходить у центр із певною ціллю — дізнатись щось нове, поспілкуватись між собою. І оці їхні тривоги залишаються за порогом. Але вони знають, що завжди є  можливість вільно висловити свої почуття. Тому ось в цьому наша користь».

Один із заходів на тему ментального здоров’я провела психологиня та психотерапевтка Марина Ладиженська. Це був тренінг під назвою «Не дрібниці у стосунках: як розпізнати ознаки насильства в стосунках між людьми» для молодих людей від 14 років. У його межах психологиня розповіла про види насильства, а також разом зі слухачами розібрала низку життєвих ситуацій, в яких воно проявляється. За її словами, такі знання дозволять молоді вчасно помітити насилля у власних стосунках. 

«Ми розглядаємо різні типи стосунків, — зазначає Марина Ладиженська. — Це можуть бути партнерські чи батьківсько-дитячі стосунки, це можуть бути стосунки з друзями, однокласниками або братами та сестрами. 

У нашому суспільстві, на жаль, тема насильства толерується. І не завжди насильство називається насильством. Дуже важко розпізнати прояви емоційного або психологічного насильства. Тому той факт, що ми говоримо про це з молодими людьми, дає надію, що в подальшому вони не припускатимуть таких помилок. І не дозволять психологічного чи емоційного насильства по відношенню до себе. Так само вони розуміють, що вони самі не повинні так чинити стосовно інших». 

---

Читайте також:

• «Це величезні перспективи для молоді». Як молодіжний центр «GarDen» збагачує життя Кегичівської громади 
• «Кожен новий учасник стає “інгредієнтом” нашого “Салату”». Як працює молодіжний центр у Валках
• «Хочеться, щоб діти приходили і знали, що їх почують». Як «Кампус» у Чугуєві притягує молодь та допомагає розвивати місто

---

«Тут гарна команда, яка підтримує»

У центрі молодь не тільки відвідує різноманітні заходи чи приходить поспілкуватися з однодумцями. Деякі молоді люди залишаються тут волонтерити. Це свого часу сталося зі старшокласницями Тетяною Бринцевою та Єлизаветою Скляр. 

«Мені дуже подобається цей центр, бо мене тут підтримують, — розповідає Тетяна Бринцева. — І тут можна розслабитись від некомфортної обстановки. Тут є укриття. І коли тривога, тут почуваєш себе комфортно та безпечно. 

У центрі також проходить дуже багато різних тренінгів, під час яких можна дізнатися щось нове. У нас була і профорієнтація, і лідерство, і фінансова грамотність. Це все дуже цікаво у плані саморозвитку».

Єлизавета Скляр найбільше цінує у центрі команду, з якою працює: «Тут дуже-дуже круті люди і класні тренінги. Все дуже пізнавально. Мені найбільш до вподоби, мабуть, артзаходи, зокрема з арттерапії. Коли ми з психологом спочатку розбираємо емоції, а потім по ним або карту малюємо, або робимо чоловічків. Також були класні заняття з ораторського мистецтва».

«У нас є хлопець, який прийшов на одну гру з “Мафії”, — згадує директорка Ірина Михайлова. — І так залишився. Тепер він волонтер і проводить заходи. Ми бачимо, який в нього колосальний кар’єрний зріст вже є. Він активно відвідував всі наші тренінги з неформальної освіти, і зараз я бачу, що це було недарма. 

Також до нас прийшла дівчинка, яка має  порушення зору. Ми з нею поспілкувалися, провели екскурсію по нашому молодіжному центру. У нас є неонові фрагменти, вони їй тепер слугують у якості орієнтиру. Наприклад, карта України з неоновою підсвіткою. Ця дівчина стала нашим активним волонтером. 

Це для нас знаковий момент: що ми працюємо не для себе, а для молоді».

«У цьому місті хочеться жити»

Як розповіла Тетяна Грунська, радниця начальника військової міської адміністрації Віталія Карабанова, раніше таких молодіжних центрів в Балаклії не було. Але зараз молодь має гарні можливості для вільного та неформального спілкування. Молодь відвідує різноманітні корисні тренінги, графік яких розписаний мало не на місяць вперед. Причому молоді люди самі озвучують свої потреби і прямо кажуть, чого б хотіли навчитися наступного разу. 

Радниця відзначила той факт, що молодіжний центр знаходиться в найпростішому укритті. Також тут проводяться заходи, під час яких молодь вчать адаптуватися до реалій військового часу. 

«На жаль, і молодь, і всі мешканці Балаклії повинні знати, як потрібно поводитися в екстремальних умовах, — підкреслила Тетяна Грунська. — У нас зараз такі правила — не виходити на узбіччя. Ліси у нас закриті, туди ходити не можна… А наша молодь, волонтери — вони всі класні, кайфові. Вони дуже роботящі, лагідні і відповідальні. Приємно бачити людей, які відповідально ставляться до своєї справи. Молодь сама каже про свої потреби. А наше завдання — почути її і дати ті ресурси, які у нас є. Наші люди дуже розумні, ідейні та цікаві. Я думаю, що у них все буде добре». 

Але чи планує молодь виїзджати? За словами радниці, це цілком природній процес. Адже молоді люди нерідко хочуть виїхати у більш перспективне місто. Разом з тим Тетяна Грунська підкреслила, що в Балаклії місцева влада робить все, щоб молодь залишилась в місті.

«І зараз на базі молодіжного центру зроблений такий пілотний проєкт, щоб молоді люди пройшли навчання з тренерами, а далі вже проходили стажування в органах місцевого самоврядування. Щоб вони, коли йшли кудись поступали, розуміли свої бажання, — каже Тетяна.

Наприклад, якщо молодь хоче до фінансового відділу, вона має усвідомлювати, що це таке. Ми так побачимо перспективну молодь, а молодь, у свою чергу, бачитиме, що вона може повернутися і мати досвід невеличкого стажування. Для того, щоб розвивати свою громаду».

Ірина Михайлова розповіла про опитування, яке проводилося серед молоді. У його межах понад 300 людей попросили поділитися своїми планами на майбутнє. І більшість опитаних заявила, що планує залишатися в Балаклії. 

Ірина також зазначила, що свого часу перед нею теж постав такий вибір. Дівчина могла продовжити навчання в Німеччині, проте вирішила повернутися додому. 

«Щось все-таки притягує сюди, — зазначила Ірина Михайлова. — Тут хочеться жити. У мене Балаклія, з одного боку, асоціюється з літньою жінкою, привітною, сильною та гостинною. А з іншого боку — з молоддю, яка запальна, у якої дуже багато ідей, яка хоче їх реалізувати. Це разом поєднується — і виходить наша громада. Молодь хоче проявити себе. А більш досвідчені люди —  вони нам допомагають. Тому сюди хочеться повертатися».

---

Матеріал підготовлено у межах проєкту «Створення 6 молодіжних центрів для підтримки підлітків та молоді» від ГО «Український професійний розвиток» за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ).

---

Текст — Юлія Гуш, фотографії — Юрій Каплюченко, обкладинка — Катя Дрозд, редактура — Олександра Пономаренко