За містом
«Ми не згаснемо». Фільм про підлітків із прифронтових міст сходу України покажуть на Берлінському кінофестивалі

22 лютого на 73-му Берлінському міжнародному кінофестивалі відбудеться світова прем’єра документального фільму української режисерки Аліси Коваленко «Ми не згаснемо» (We Will Not Fade Away). 

Фільм візьме участь у програмі Berlinale Generation, де змагатиметься за звання найкращої документальної стрічки про дітей та підлітків.

«Люк» розповідає, про що цей фільм і як його знімали.

22 лютого на 73-му Берлінському міжнародному кінофестивалі відбудеться світова прем’єра документального фільму української режисерки Аліси Коваленко «Ми не згаснемо» (We Will Not Fade Away). 

Фільм візьме участь у програмі Berlinale Generation, де змагатиметься за звання найкращої документальної стрічки про дітей та підлітків.

«Люк» розповідає, про що цей фільм і як його знімали.

Як працювали над фільмом?

Працювати над фільмом режисерка Аліса Коваленко почала ще у 2019 році. 

Спочатку він називався «Експедиція 49», але після початку повномасштабного вторгнення режисерка змінила назву на «Ми не згаснемо».

«Наш фільм уже не називається “Експедиція 49”, як багато хто знає. Вона зазнала багато змін і трансформацій… І остаточно все змінило повномасштабне вторгнення Росії, пише Аліса Коваленко в Facebook. 

Коли я повернулася до монтажу фільму, я вже не могла дивитися його без сліз. На той час троє наших героїв, підлітки з Донбасу, вже були під російською окупацією».

Із початком повномасштабного вторгнення режисерка приєдналася до лав Української добровольчої армії, боронила Київщину й Харківщину. У війську Коваленко перебувала чотири місяці, потім повернулася до роботи над стрічкою.

«Я пам’ятаю липень минулого року, коли після чотирьох місяців на передовій, після нашої розбомбленої бази, після похорон мого друга, який там загинув під завалами, я повернулася до Києва. — пригадує Коваленко.

Через кілька днів ми розмовляли зі Стефаном [Стефан Сіохан, французький журналіст і документальний продюсер — «Люк»], і він постійно казав: “Ти боролась, ти не загинула, тому тепер нам потрібно закінчити фільм, над яким ми працювали три роки”. Він говорив про терміни монтажу, про прем’єру, про фестивалі, а я думала: боже, яка прем’єра, які фестивалі? Я навіть не знаю, хто я зараз: режисер, боєць, де моє місце… Я навіть не відчувала, що ще хочу знімати фільми, так страшно було повертатися, ніби вся система координат змістилася. Але я дякую йому за все, що він сказав тоді».

Фільм зробили за підтримки Державного агентства України з питань кіно, Польського кіноінституту (Polski Instytut Sztuki Filmowej), TVP, ARTE та IDFA Bertha Fund — Classic Postproduction.

Про що цей фільм?

«Ми не згаснемо» оповідає історію дорослішання підлітків із прифронтових містечок сходу України. Події відбуваються на Луганщині, в Золотому та Станиці Луганській, які ще з 2014-го перебували на лінії фронту.

«Мені випала честь бути співпродюсером і супроводжувати творчий розвиток цього фільму протягом трьох років, каже Стефан Сіохан. 

Після початку повномасштабного вторгнення Росія окупувала Золоте та Станицю Луганську, де відбувається фільм. Раптом все повисло на волосині… 

Сенс життя та кіно змінилися екзистенційно. Так багато місць і життів зникло. Але якщо щось і залишиться, так це здатність вірити у свої мрії».

Головні герої Андрій, Руслан, Ілля, Ліза і Лєра вирушають до вершин Гімалайських гір, і, попри воєнну реальність, мріють, шукають пригод. Поки зростає загроза ескалації війни, вони не здаються та намагаються йти за покликом мрій.

«Це була дуже важка емоційно робота… Цей фільм мав бути про здійснені мрії, а став про зруйновані мрії, — описує стрічку Коваленко.

Але навіть при всьому цьому в ньому багато світла і ніжності. “У дитинстві ми вічні”, — якось сказав Тоніно Гуерра, італійський письменник і сценарист Фелліні. Я багато думала про це, знімаючи цей фільм. І це дійсно відображає цю вічність перед апокаліпсисом, це світло, яке намагається поглинути темрява.

Цей фільм став не тільки про мрії дітей і підлітків Донбасу, мрії, які можуть освітити світ навіть у найтемніших куточках. Але він став про всіх нас, українців, яких темрява намагається поглинути, про всі наші мрії, наші життя… 

Але навіть коли все навколо руйнується, все ще є світло, навіть якщо воно не залишається у наших вікнах, але воно залишається всередині нас, і ніхто не може його згасити».

Якими ще роботами відома Аліса Коваленко?

Із темою війни Аліса Коваленко працює не вперше. 

Її дебютний повнометражний документальний фільм «Аліса в країні війни» (2015) представляли на численних міжнародних фестивалях, зокрема на престижному фестивалі документального кіно IDFA в Амстердамі. 

Ще одна стрічка режисерки, «Домашні ігри», стала першим українським фільмом у стилі креативної документалістики, який придбав Netflix.

***

Берлінський міжнародний кінофестиваль відбудеться із 16 до 26 лютого. За звання найкращого документального фільму також змагатимуться ще дві стрічки, присвячені темі повномасштабного вторгнення Росії в Україну: «Східний фронт» Віталія Манського і Євгена Тітаренко й «Суперсила» Шона Пенна й Аарона Кауфмана.

Олександра Пономаренко, обкладинка — Катерина Дрозд


«Люк» — це незалежне медіа про Харків і культуру. Ви можете робити свій щомісячний внесок у створення нашого медіа або підтримати нас будь-якою зручною для вас сумою.