«Бунтуй, кохай, Аваков прощавай!»: культура проти поліцейського свавілля

Протягом доби в Харкові відбулися одразу два мітинги за відставку Арсена Авакова та проти поліцейського свавілля — зранку і ввечері.

У різних містах мітинги за відставку чинного міністра МВС зібрали представників різних груп — правих, лівих та звичайних громадян. Акції мали стати для них спільним та об’єднуючим гаслом. Втім, у Харкові цього не сталося. 

Перша ж акція, призначена на дев’яту ранку, закінчилася скандалом. Мітинг біля ОДА організовувала Спілка ветеранів АТО, а також праворадикальні організації «Правий сектор» і «Фрайкор». 

До мітингу також приєдналися інші громадяни, серед яких були представники та представниці ЛГБТ-спільноти. Остерігаючись «провокацій», праві показово відділилися від інших протестувальників й нацькували на них поліцію, яка наполегливо попросила тих піти. А одну з учасниць навіть штовхнула.

До того ж, «Нацкорпус», який пов’язують з Аваковим, висловилися проти акцій, що нібито несуть «лівацьку пропаганду». Така позиція правих сил тільки грає на руку правоохоронцям. 

«Неможливо залишатися аполітичними, коли довкола — хаос»

Дії поліціянтів та організаторів під час першої акції сильно обурили культурну спільноту, через що й було вирішено провести другу.

Вечірній мітинг організував музикант і графічний дизайнер Генек Томашко. А вийшли на нього, зокрема, музиканти Alcohol Ukulele, співачка Iris Forest, поетеса Маша Степанюк, аудиовізуальна художниця Lenoczka, PR-менеджерка Харківської школи архітектури Ксенія Левадна тощо.

Мітинг відбувався перед Генеральним управлінням національної поліції Харківської області, оскільки, на думку організаторів, протести біля ОДА викликали негативні асоціації.

Акцію охрестили «пикетом проспавших», й водночас — акцією-рефлексією на першу. На відміну від ранішнього, цей протест був справді відкритим для всіх охочих. Інформацію поширювали мережею, хоча більшість учасників акції  дізналася про неї через «сарафанне радіо» — десь так, як в доінтернетну епоху дізнавалися про концерти.

О шостій вечора, перед початком акції починає збиратися на дощ. Поліціянти стоять перед відділком у парку, перемовляючись про погоду. Мітингувальники збираються осторонь, намагаючись впізнати знайомі обличчя у масках чи знайомлячись за нікнеймами з мережі: «Ти “Радіо Харків”?» – «Угу».

Зібравшись, учасники акції вишиковуються навпроти відділку й розгортають плакати. Їхня кількість поступово збільшується: протестувальники прибувають на велосипедах та самокатах, а з початком дощу — розгортають парасольки, ділячись ними із ближніми. Загалом прийшло близько сорока учасників та учасниць. Переважна більшість — молодь 20-30-ти років. 

Мітинг відбувається у досить невимушеній атмосфері, що час від часу переривається скандуванням гасел «Ні поліцейській державі!», «Авакова у відставку!», «Кому дзвонити, коли поліція вбиває?» а також — переробкою фірмового «Бунтуй, кохай, Аваков прощавай!».

«Я вважаю, що такі акції можуть збирати людей, — зазначає співачка Iris Forest, яка також долучилася до протесту. — Однак зазвичай вони зберігають нейтралітет, не цікавлячись тим, що відбувається довкола. Гадаю, в майбутньому до таких акцій долучатиметься все більше людей, оскільки неможливо залишатися аполітичними, коли довкола тебе — хаос». 

Поліція обступає мітингувальників півколом й тримається досить відсторонено (хоч деякі з гасел могли б прозвучати доволі образливо). Коментарі давати відмовляються, натомість з нудьги дехто з них гортає стрічку смартфону.

Зрештою, над центром зривається справжня злива, тому і протестувальники, і правоохоронці ховаються під деревами. Краплі води розмивають фарбу на плакатах, втім, учасники акції вперто тримають їх перед вікнами відділку.

«Такі акції ніби “міряють температуру” й показують, що харків’яни теж незадоволені сваволею та безкарністю поліцейських, — говорить організатор протесту Генек Томашко. — Нам дуже хочеться, щоб Аваков пішов у відставку, хоч наш мітинг навряд чи вплине на це. Разом із тим, ця акція — це важливе зусилля з нашого боку, яке показує, що це місто ще живе».

Томашко розповідає, що поліціянти наполегливо допитувалися, коли вже закінчиться акція, оскільки формально їхній робочий день вже завершився і їм дуже кортить до дому, «до дружин». Ця зворушлива щирість дуже звеселяє протестувальників. 

Незабаром годинна акція добігає кінця. Промоклі до нитки люди розходяться хто куди, передчуваючи, що зібралися далеко не востаннє.

Антон Григоров, фотографії — Катерина Переверзева