Okazia

Гурт складається з композитора Михайла Зарубіна, вокалістки Снішки Ніколаєнко, бас-гітаристки Марі Стрілець та барабанщиці Аліни Душеної.

Okazia поєднує у своїй музиці інді-рок, інді-поп, альтернативу та прогресивний рок, переосмислюючи як українську міфологію, так і навколишню дійсність. Музиканти кажуть, що їм подобається створювати вигадані світи, але вони також усвідомлюють важливість відрефлексовувати те, що відбувається тут і зараз.

У 2024 році гурт переміг на премії Jäger Music Awards у номінації Young Blood в категорії People’s Choice за сингл «Не спиняюсь».

Працюючи над піснями, основу композицій закладає саме Михайло зі Снішкою в онлайн-форматі на відстані 3000 км.

«Ми спільно надихаємося та радимося, аби компоненти пісні не були відірвані один від одного. Потім вже у Харкові готову демку команда тестує на репетиційній точці. Там Марі та Аліна наживо пробують, що із написаного працює, а що ні, та вносять свої пропозиції — на цьому етапі пісня остаточно оживає», — розповідає Снішка.

«Методом проб та помилок ми ще можемо додатково відшліфовувати пісню, адже те, що написано в програмі, та те, що звучить на репточці і на сцені, — це можуть бути зовсім різними історіями, що й сприйматимуться по-різному», — додає музикантка.

The OPG («Одеська поетична груповуха»)

Харківський дует Влада Радченка та Нікіти Лютого розвиває власний мистецький напрямок під назвою панкфутуризм, який поєднує музику, театр та перформанс. Хлопці досліджують метамодерн та насичують твори постіронією й гіперпосиланнями. Назва колективу посилається на район вулиці Одеської, де живуть артисти.

Зараз дует працює над альбомом «Східняцьке Бидло» з рефлексією реалій життя на сході України у 2010-х роках. Однойменний сингл потрапив у шортлист номінації Young Blood цьогорічної премії Jäger Music Awards.

Писати пісні разом Влад та Нікіта почали вже після початку повномасштабного вторгнення, спочатку на відстані: «для кращих ефектів» співали у тубуси з-під чаю Lovare та записували це на диктофон.

«Коли Нікіта повернувся до Харкова, ми накупили обладнання в кредит і почали записувати пісні по черзі вдома один в одного. Я, ще коли волонтерив, допомагав розгрібати завали після прильоту та знайшов стару совєцьку триногу, до якої ми примотали мікрофон. Так і користуємось цією конструкцією досі. Нікіта ще постійно забуває привезти поп-фільтр, тому ситуацію рятують мої шкарпетки», — розповідає Влад.

Аранжування хлопці пишуть здебільшого самостійно, так само в домашніх умовах. Потім зі зведенням їм допомагає саундпродюсер Backspace, з яким вони працюють ще з часів існування тусовки навколо студії OMP rec.

Sextur

Цей харківський гурт не фокусується на якомусь одному музичному напрямку, намагаючись балансувати між електронним роком та хіп-хопом. Музиканти навіть мають дві концертні програми: одну із важкими гітарними рифами у форматі фулбенду, а іншу — більш танцювальну з електронними версіями пісень для рейвів та реп-івентів.

Зараз гурт складається з вокаліста і гітариста Сергія Жили, басиста Олексія Кравчинського, звукорежисера й діджея Павла Верзілова, барабанщика Вадима Когута та клавішника Дмитра Брацило. Останній також є засновником власного бренду одягу гурту під назвою SEXCORECULT. Не так давно колектив полишив вокаліст Марк Свірідок, тож роль фронтмена тепер виконуватиме саме Сергій.

Раніше гурт співав «про своє життя, пошук себе та щирі почуття, як вони є». Та зараз Сергій служить в Збройних Силах, тож тематика пісень може зазнати певних змін.

Цьогоріч Sextur у колаборації із сумським гуртом «Сквер» потрапили до шортлиста номінації Young Blood премії Jäger Music Awards з треком «Все одно».

Учасники гурту живуть наразі в трьох містах — Києві, Харкові та Запоріжжі. У Харкові базується діджей Павло, який є «основою звучання», а вокаліста і гітариста Сергія військова служба занесла до Запоріжжя, куди він перевіз всі свої інструменти. Саме вони вдвох на цей момент є сонграйтерським ядром гурту після виходу зі складу команди Марка.

«Ми пишемо нашу музику де завгодно. Беремо мікрофон, звукову карту, ноут і записуємось, де доведеться. Найцікавіше — це працювати в нових місяцях: нових квартирах чи інших містах, так гарантовано виходить щось унікальне. Але здебільшого процес відбувається у кожного вдома. Наша музика переходить із рук в руки, наче на конвеєрі: після того, як я пишу гітари, віддаю їх Павлу, а далі він вже долучає інших музикантів, якщо йому потрібна допомога. Після цього він вертає мені вже готовий мінус, на який ми пишемо мій вокал, і потім всі фінальні записи відправляються назад Павлу, щоб він остаточно звів їх і відмастерив», — розповідає Сергій.

Натяк

Під цим псевдонімом ховається репер Полікарп Окунюк, який навесні 2022 року запустив сольний проєкт, що «постав з уламків купи попередніх музичних ролей». Зі створенням та записом аранжувань йому допомагає пан Євген, який підписується як Independent Music prod., а також інші сесійні музиканти, якщо справа доходить до залучення живих інструментів.

Полікарп ставиться до пісень, як до художньої прози, вплітаючи якісь свої думки та переживання у вигадані світи чи обставини. Причому все це поєднується не тільки з класичними реп-бітами, а й з рок-аранжуваннями в тому числі.

Що Окунюк, що пан Євген створюють музику в домашніх умовах.

«Наш звук та готові пісні формуються в підсвідомості мозкових клітин, які дають імпульс пальцям, що тримають олівець чи клікають мишкою та клавіатурою, керуючі світом Fruity Loops та гітарними струнами, — метафорично пояснює Полікарп. — Та якщо по-простому, то Євген пише біти і зводить їх вдома на домашньому ПК, так само я пишу тексти, йдучи в магазин і з нього та піднімаючись сходами, бо рух генерує ідеї.

Раніше запис вокалу проходив в комірці мого робочого офіса: вона обвішувалась ковдрами, мікрофон ліпився скотчем до ніжки стола, що слугувала поперечиною і… так відбувалась магія».

«Зараз маю нормальну стієчку та інші приспособи для комфортного запису в себе в кімнаті», — ділиться репер.

Dear N.

Анастасія Бочерова — артистка і сонграйтерка з Харкова, яка пише музику в жанрах інді-поп та інді-рок. У своїх піснях вона намагається створити атмосферу щирої розмови з другом, часто поєднуючи легку меланхолію із самоіронією та вразливістю. Таким чином вона хоче показати, що усі ми неідеальні, та саме в цьому і є наша унікальність й краса.

«Заздрість, злість, знесилення та сум — такі ж природні частини життя, як любов і радість, і їх так само важливо проживати без сорому, з ніжністю до себе», — пояснює Анастасія.

Працюючи над музикою, основу майбутніх пісень закладає саме Анастасія, самостійно формуючи текст, мелодію і гармонію. Вже з цим вона звертається далі до сторонніх аранжувальників.

«Зазвичай я сідаю за фоно та пишу одночасно і текст, і музику. Іноді прокидаюсь посеред ночі, щоб щось записати, — каже музикантка. — Я не обмежую себе одним стилем, завжди думаю, які інструменти і звучання найкраще розкриють ту чи іншу пісню, дадуть потрібне мені відчуття та емоцію. І вже із цим розумінням далі шукаю музикантів, які можуть допомогти мені реалізувати задумане в повному обсязі».

SP22

Харківські сестри-двійнята Поліна та Софія Сухопар співають в дуеті з п’яти років, а у 2024 році вони разом створили поп-гурт та почали випускати власні пісні. Для вісімнадцятирічних співачок це є можливістю розповісти людям про свої почуття та пережиті емоції, а також вшанувати мужність українських захисників.

Пісня «Море» сестринського дуету цього року також потрапила до шортлиста номінації Young Blood премії Jäger Music Awards.

Авторкою слів та музики гурту є Софія, а для написання аранжувань сестри звертаються до сторонніх музикантів.

«Ми намагаємось працювати з молодими аранжувальниками, бо хочемо, щоб сучасна українська молодь була почута. Наприклад, більшість інструменталу для пісень нам записує Олександр Штапура. Наша конкурсна композиція “Море” — це взагалі одна з наших перших робот із ним, — розповідає Поліна. — Але ми також намагаємося залучати й нові імена. Зараз над наступним треком працюємо з талановитим харківським студентом-музикантом Єлісеєм Ковалевським».

«Нічний вхід»

Цей харківський шугейз-емо гурт сформувався у 2021 році двома друзями Арсенієм Кобейном та Кирилом Клашніком, які випадково знайшли один одного на сайті знайомств. Арсеній взяв на себе роль вокаліста та гітариста, а Кирило зі свого боку зайняв місце барабанщика. Пізніше до них приєдналися вокаліст й бас-гітарист Ігнат Ротань та другий гітарист Артем Глущенко. Разом хлопці грають меланхолійну та галасливу музику з важким й тягучим звучанням.

Музиканти кажуть, що головна ціль для них — створити та передати потрібну емоцію та атмосферу, і для цього вони не заморочуються жанровими умовностями, органічно вплітаючи у пісні все, що хочеться.

«Музика створюється в умовах сирого та обшарпаного підвалу, протягом цілого дня: в середньому наші репетиції тривають десь по 7-8 годин. Натираємо криваві мозолі, але — тільки коли є, що висловити», — розповідає Кирило.

«Що стосується технічної частини, по суті нам потрібні суто мікрофон, аудіоінтерфейс та ноутбук, в який все пишеться у DAW. Ми все робимо в цифрі, в тому числі барабани, midi-доріжкою з відповідним VST-плагіном. Цей підхід використовується нами через дефіцит часу та зручність, оскільки половина учасників гурту живе у Києві», — пояснює музикант.

«ГНіЙ»

Гурт поєднує у своїй музиці швидкість і бруд хардкор-панку й грайндкору та повільну й тягучу фрустрацію луїзіанського сладжу. Лірично ж пісні досліджують класичні для жанру ідеї від веганізму та захисту довкілля до людської руйнівної та садистської натури — на жаль, з перевагою саме другого.

До складу гурту входять вокаліст Сєня Мокляк, басист Ілля Донченко, гітарист Сєня Ярмола та барабанщиця Даша Курчина. Команда утворилась лише трохи більше року тому, тож на цей момент має на стримінгових платформах лише один офіційний сингл «Над Твоїм Писком», але музиканти вже планують наступні релізи, в яких хочуть передати інші сторони своєї творчості — «як і більш скажено-агресивну й швидку, так і повільно-образивну».

Процес написання пісень в гурті цілком класичний для важких жанрів — накопичення ідей, спільні репетиції та студійна робота.

«Кожен наш трек починається з гітарних імпровізацій наодинці із собою, а закінчується формуванням повноцінного аранжування, участь в якому бере кожен з учасників гурту на спільних репетиціях. Одна з основних цілей написання пісень для нас — це вижати максимум з жанрових кліше та зробити кожну композицію відмінною від інших, але не відходячи занадто далеко від обраної нами концепції звучання», — пояснює басист Ілля.

Текст — Макс Бурєнок, редактура — Олександра Пономаренко, фотографії надані музикантами, візуальна складова — Ганна Кучеренко, дизайн — Анастасія Юращенко