Павло Храмов: про інфографіку від Forbes і витрати на оборону та благоустрій Харкова

Що саме написав Forbes?

Вчора на сайті Forbes опубліковали інфографіку в статті «Клумби проти дронів». З неї бачимо, що Харків отримував найбільше коштів через податки з військових — понад чотири мільярди гривень. Але при цьому Харків, нібито, нічого не витрачав на військові потреби. 

Інфографіка набрала популярності, тому ввечері пан Терехов відреагував особисто, проінформувавши, що на забезпечення оборони та безпеки міста Харків витратив 825 мільйонів гривень, з них лише у поточному — 474 мільйони.

Власне, проблема цієї інфографіки в тому, що вона базується лише на доступних відкритих даних — читайте детальніше про методологію підрахунків у першоджерелі. Тому Харків міг насправді допомагати, але одночасно не потрапити у цей список благодійників. Через це особисто я не бачу зради у тому, що Харків точно не допомагав. Допомагав. Не бачу навіть сенсу не вірити меру.

---

Читайте також:

• Павло Храмов: про рейтинг Харкова у національному опитуванні та популярність Терехова
• Ідемо по міських головах: як мер-кардіолог Іньякі Аскуна вилікував Більбао від занепаду

---

Якщо проблема не в інфографіці — то у чому?

Я бачу проблему трохи в іншому — у комунікації з громадою. Як там не крути, але це кошти громади, та вона має право знати — на що вони витрачаються. Потрібно уважно, без зайвої істерики прочитати те, що пише не тільки мер, але й 92-га бригада [92-га окрема штурмова бригада імені кошового отамана Івана Сірка — «Люк»]:

«Рука підтримки від керівництва міста завжди була і є, без зайвого розголосу та метушні, — сказано у дописі пресслужби бригади. — На наші запити про допомогу жодної відмови не отримали.  Знаємо це і з власного досвіду, і зі спілкування з іншими підрозділами ЗСУ».

Ми не знаємо обсяг допомоги, її зміст. Нам просто пропонують повірити, що керівництво міста — гарні люди. Ок. Ну, нехай, але нас цікавить трохи інше: як саме витрачались наші кошти? Ми хочемо нормальний звіт.  Як військові оцінюють муніципалітет — це другорядне питання, насправді.

Якби пан Терехов вийшов із нормальною комунікацією та показав, що робили те й те, тоді й там, то питань майже не було б. Так, 7 листопада видання «Ґвара Медіа» отримало відповідь на запит до ХМР [Харківської міської ради], в якій та не змогла сказати, скільки коштів виділяється на потреби військових. До цього багато харків’ян вимагали організовувати тендери та купляти дрони коштом міського бюджету.

Мер лише один раз сказав в інтерв’ю щось на кшталт «ми допомагаємо більше, просто не кричимо про це». І тиша… А от коли скандал на всю країну — можна й відреагувати. Виходить, що доповідаємо інвесторам, журналістам національних ЗМІ та іншим, але не власним платникам податків.

Може, це секретно? Ну, якось не віриться, бо вже пройшло немало часу. Ми маємо купу фільмів про різні секретні операції, проте одночасно не можемо дізнатись, що місто витратило, наприклад, сотні мільйонів на бетонні споруди? Слабо віриться. Та якщо й так, то покажіть, що можна показати. Але ж ні, ми не бачимо нічого.

Як можна запобігти подібним скандалам?

Відповідь 92-ї бригади мені не подобається лише тим, що вони — свідомо чи ні — підтримують цей харківський міф. Ним Терехов вже не вперше виправдовує непрозорість муніципалітету: гроші люблять тишу. Це дійсно так — але не гроші громади. Гроші громади люблять максимальну прозорість. Ховати можна лише найнеобхідніший мінімум. Тоді інвестори та містяни довірятимуть місту. 

Що означає «без зайвого розголосу та метушні»? Моя особиста претензія в тому, що інші міста допомагали військовим відкрито та громади мають змогу це легко перевірити. А ми не можемо — ми особливі. На жаль, в цьому випадку військові підіграли цьому шкідливому наративу.

Покажіть звіти — і довіра буде лише зростати. Є гарне українське прислів’я: «Ловити рибку у каламутній воді». А нам потрібно більше прозорої води.

Павло Храмов, інфографіка — Forbes, обкладинка — Макс Бурєнок