Між міфом та фактом. Три короткі історії про Харків та культуру

1) У сільському музеї під Харковом можна побачити справжні картини Пікассо

Факт. Музей з оригіналами робіт Пікассо та інших видатних митців знаходиться в селі Пархомівка в 100 кілометрах від Харкова.

Чудо стало можливим в 1950-х завдяки шкільному вчителеві Панасу Луньову, який вирішив прищепити своїм учням почуття прекрасного. Спочатку він запропонував їм створити краєзнавчий музей рідного села. А коли діти зібрали картини місцевих художників, відкрили першу експозицію і почали проводити екскурсії, порадив їм написати відомим художникам і музеям Радянського Союзу. А що вони? Не відмовляти ж дітям!

У підсумку в Пархомівку передали чотири роботи Пабло Пікассо: дві картини (знаменитий «Голуб миру» і портрет фізика Фредеріка Жоліо-Кюрі) і два керамічних вироби, які розписав майстер. Полотна дітям подарував письменник, друг художника Ілля Еренбург, «кераміку» — московський музей Пушкіна.

Сам Луньов передав роботу родоначальника супрематизму Казимира Малевича, який провів дитинство в Пархомівці, й дві картини Василя Кандинського.

Деякі ЗМІ також писали, що в музеї можна побачити картину Рембрандта. Втім, це неправда. Насправді в експозиції представлена робота учня Рембрандта Фердинанда Боля.

До слова, деякі полотна в Пархомівському художньому музеї досі не ідентифіковані. Хто знає, можливо, серед них є й інші роботи всесвітньо відомих художників.

2) Рейв-культура Харкова зародилася в «Животі»

Міф. «Живот» — дійсно один із найстаріших клубів Харкова, який об’єднав навколо себе шанувальників техно. У цьому році він відзначив своє 22-річчя, при цьому з самого початку і дотепер залишається вірним своєму формату. Проте рейви в Харкові влаштовували і до відкриття «Живота».

«Олди» згадують, що одним з перших андеграундних клубів міста був «Disco 2000» або «Двушка» у парку Артема (після декомунізації — Машинобудівників). Він розпочав свою роботу на рік раніше, ніж «Живот», у 1997-му. Сьогодні в цьому приміщенні знаходиться клуб «Жара».

Ще раніше вечірки влаштовували в «Х-клубі» в готелі «Харків». Серед них — рейв на честь Міжнародного дня боротьби з наркоманією 26 червня 1996 року.

На вечірці звучали джангл, хауз і багато інших модних електронних жанрів. «Мы поклонники рейв-музыки, нам очень нравится. Рейв — это беспредел», — каже одна з відвідувачок тієї легендарної тусовки програмі «Дело Вкуса». «Я попрыгать пришел», — додає її друг.

Відео з вечірки стало вірусним і набрало на YouTube понад пів мільйона переглядів. А стиль і естетика рейвів 90-х продовжують надихати нас і сьогодні.

3) Хіпстерскій «шабаш» у найстарішому кінотеатрі міста розполохав клієнтів секс-працівницям

Факт. Справа була в лютому 2011-го, в розпал популярності субкультури хіпстерів. Сама вечірка називалася «H▲TE HIPSTERS?», бо трушні хіпстери зобов’язані були заперечувати свою приналежність до субкультури, а назва містила трикутник — наймоднішу геометричну фігуру тих часів.

Спочатку вечірка мала проходити в клубі «Корова». Втім, щось пішло не так і її перенесли в найстаріший кінотеатр міста «Боммер». Кінотеатр відомий серед кіноманів міста, там показують арт-хаус. У нульових місцева влада неодноразово намагалася його закрити: у відповідь любителі кіно збирали мітинги і підписи на підтримку «Боммеру». 

Того вечора прямо під екраном в залі кінотеатру грали діджеї, а відвідувачі і відвідувачки танцювали між рядами під «Rock N Roll Queen» The Subways та інші інді-рок-гімни тих років, періодично вибігаючи в кіоск: організатори не заперечували.

Розмах вечірки був настільки великий, що сутенери поблизу кінотеатру поскаржилися хіпстерам, що ті розполохали секс-працівницям усіх клієнтів.

За підсумками вечірки в «Боммері» порвали екран, пошкодили плінтуси по всьому кінотеатру, відірвали батарею. «Только харьковчане могут развалить то, что так долго и упорно спасали от разрушения», — писали потім хіпстери «Вконтакте».

Втім, керівництво кінотеатру це, схоже, не збентежило. Через кілька років там вирішили захостити Kharkiv Hardcore Fest. Але це вже зовсім інша історія.

Дмитро Кузубов, обкладинка — Владислав Найдьонов