ХША: виховати нове покоління архітекторів та архітекторок

Що таке нульовий рік?

Нульовий рік був першою освітньою програмою, з якої почалася Харківська школа архітектури. Цей курс створено спеціально для того, аби підготувати абітурієнтів/ок до вступу в архітектурні виші. Він передбачає восьмимісячне навчання по два дні на тиждень. 

Протягом року студент(к)и вивчатимуть 15 дисциплін, у яких практика тісно переплітається з теорією. Серед викладачів та викладачок — фахові архітектор(к)и (Олександра Нарижна, Маргарита Борисова, Олександра Кривцова) та люди з мистецького середовища: Ігор Чекачков, Борис Філоненко та Костянтин Зоркін.

Завдяки цьому, навчання у ХША допомагає студентам отримати широкий бекграунд, що виходить далеко за межі архітектури.

Кульмінація нульового року — реалізація індивідуального проєкту та оформлення портфоліо, релевантного для більшості архітектурних вишів світу.

Ком’юніті майбутніх професіоналів

Пострадянське уявлення про те, яким має бути архітектор або архітекторка, давно перестало бути актуальним. Через це, багато кому сьогодні взагалі не зрозуміло, чим насправді займаються архітектор(к)и.

За словами менеджерки та тьюторки ХША  Маргарити Дідіченко, часто люди приходять на курси чи воркшопи школи, маючи лише мрію і не розуміючи до кінця, чим насправді є ця професія. Однак завдяки нульовому року у студентів та студенток з’являється можливість спробувати себе в архітектурі та зрозуміти, чи це насправді твоє.

«Навіть коли ви у неформальній обстановці спілкуєтеся з професіоналами, ви навчаєтесь, — розповідає Маргарита. — Після рев’ю [презентації проєктів] ми завжди спонукаємо студентів та студенток спілкуватися з тьюторами». 

Таким чином у ХША формується ком’юніті людей зі схожими цінностями на поглядами.

«Обмін досвідом і думками є дуже важливим для нас, — пояснює Маргарита. — Не можливо нічого змінити, якщо поряд із тобою немає критичної маси однодумців. Саме тому ми завжди шукаємо людей, які розділяли би наші цінності.

Насправді, в Україні не так багато великих професійних ком’юніті архітекторів/ок. І тому ми беремося формувати ком’юніті майбутніх професіоналів/ок. Ми намагаємося давати актуальні знання та навички сьогодні, аби завтра їм було, що сказати».

Навчання як синергія однодумців

Серед випускників минулорічної підготовчої програми — Микита Погорєлов, який сьогодні навчається на бакалаврській програмі ХША. Нульовий рік допоміг йому зрозуміти, що його різноманітні зацікавлення можна застосувати у професії архітектора.

«Нульовий рік повністю змінив моє уявлення про архітектуру і самого архітектора, — стверджує Микита.

Протягом року дисципліни, розбиті на блоки, змінювалися щомісяця. Цей формат мені дуже сподобався, адже завдяки йому я не лише виріс професійно, але й отримав великий життєвий досвід».

Найцікавішим проєктом свого нульового року Микита називає будинок на дереві, адже  під час його реалізації студенти та студентки проходять усі етапи роботи архітектора/ки: від дослідження простору до матеріального втілення проєкту.

«Під час роботи у тривимірному просторі ми помічали проблеми, які неможливо було побачити на папері, —зазначає він. — Через це проєкти зазнавали змін. Але врешті, у кожного та кожної з нас вийшов свій, ні на кого не схожий будинок. Це стало можливим завдяки неймовірній праці кураторів/ок, які, фактично, ставали нашими путівниками на шляху архітекторів/ок». 

Нульовий рік ХША став позитивним досвідом і для Андрія Своровського. Закінчивши київське відділення, цієї осені він став студентом бакалаврської програми ХША. 

«Насправді ще до вступу на нульовий рік в мене було запрошення з Канадського університету, де я мав вивчати стратегічний маркетинг, — розповідає Андрій. — Це був жовтень минулого року, і я хотів поїхати за кордон, щоб змінити обстановку. Але я не був задоволений тим, чим займався. 

Я дізнався про ХША в Києві та прийшов на співбесіду, з того часу моїм основним заняттям стала архітектура. Варто зазначити, що це не перша моя освіта: після школи я вступив у два київські архітектурні виші, але через корупцію та зашкарублу систему змінив свої плани. Я став студентом Києво-Могилянської академії, де шість років вивчав маркетинг та ведення бізнесу, паралельно працюючи за спеціальністю.

Але після нульового року в ХША я вже не розглядав можливості займатись чимось, окрім архітектури». 

Нульовий рік став для Андрія зануренням у архітектурне середовище. Завдяки цьому у нього з’явилась можливість генерувати нові ідеї та ділитись ними з професіоналами, отримуючи при цьому якісний фідбек. 

«Я б назвав це “потребою у глядачі”, — пояснює він. — Звісно, можна просто сісти вдома і намагатись щось створювати чи працювати над проєктом для портфоліо. Але коли про це неможливо нікому розповісти, ні про який розвиток не йдеться. Це радше потреба в синергії, коли проєкти стають дедалі якіснішими, а ідеї — цікавішими. Люди, з якими ти на одній хвилі, дуже допомагають у цьому.

Кілька років мене не покидала думка, що я маю перетворити свою пристрасть до архітектури на справу всього життя. Але це ні до чого не призвело, поки я не опинився в потрібному місці». 

Професія архітектора — можливість для самореалізації

Виникнення ХША напряму пов’язане з інтенсивними трансформаціями українських міст, які відбувалися протягом останнього десятиріччя. Ці процеси часто мали стихійний характер і через нестачу професіоналів не сприяли позитивному перетворенню міських просторів. Втім, ситуація поступово змінюється на краще.

«Сьогодні люди вже потроху починають розуміти, що місто може бути інакшим, — вважає Маргарита Дідіченко. — Що не завжди потрібно відділяти свою територію парканом, аби твоє житло стало комфортним, чи засклити балкон, аби він став приємним на вигляд. 

Переконана, що з малого починається велике. Наша освіта «грає на випередження», адже ми маємо дуже амбітну мету: виховати нове покоління архітекторів/ок». 

Маргарита впевнена, що українське суспільство поступово звикає до думки, що хороша архітектура може бути навколо нас. І це означає, що попит на фахівців та фахівчинь у майбутньому лише зростатиме.

З нею погоджується і кураторка освітньої програми підготовчого відділення ХША Анастасія Палій. На її думку, страх, що архітектура є складною та ризикованою для реалізації сферою, зовсім невиправданий. Адже насправді в архітектурі немає нічого такого, чого б не можна було навчитися завдяки наполегливості та практиці.

«Скоріше, проблема полягає у схематизованості сучасної архітектури в Україні, — стверджує вона. — Сьогодні досить непросто побудувати щось хороше, і через це ми не бачимо достатньої кількості сучасних проєктів, які б імпонували нам.

Натомість якби в нашому міському просторі ми мали більше архітектурних об’єктів, які би дійсно відображали сучасне життя, архітектура виглядала би значно більш реалістичною професією.

Завдяки широкій мережі знайомств у ХША ви потрапляєте у архітектурне ком’юніті, де спілкування з іноземними студентами та професіоналами допомагає зрозуміти світовий контекст та повірити у власні сили». 

Набір на нульовий рік у ХША триває до 3 жовтня. Щоб розпочати навчання, необхідно подати заявку за посиланням. Програму нульового року можна опанувати в Харкові та Києві, а також — онлайн.

Антон Григоров