«Ми обирали ХНУБА, а не університет Бекетова». Як реорганізація вишу змусила студентів вийти на протест та що буде далі

«Наше мовчання вбиває освіту!», «Хай живе ХНУБА!», — скандували студенти Харківського національного університету будівництва та архітектури під час чергової акції протесту на початку грудня.

Активісти влаштували мітинг-перформанс, щоб привернути увагу суспільства до злиття ХНУБА з університетом Бекетова. До подвір’я вишу учасники протесту принесли саморобну «труну» із написом «Освіта ХНУБА», в яку кинули свої проєкти. 

Потім студенти з написами «Кабмін», «Житлобуд-1», «МОН» (Міністерство освіти та науки України — «Люк») та Бабаєв (ректор ХНУМГ — «Люк») підняли її, а хода пікетувальників рушила за ними крізь сад Шевченка.

Врешті «труну» повернули до подвір’я ХНУБА, а учасник мітингу, «представник міністерства освіти та науки» символічно підпалив її. Студенти вважають, що те саме зараз відбувається з їхньою альма-матер.

Студенти б’ють на сполох

Студентська спільнота в Харкові та взагалі в Україні завжди відстоювала свої та загальнонаціональні права та свободи. Важливим прикладом цього є події Майдану 2013 року, який почався саме з розгону студентської акції. 

Втім, незважаючи на численні протести студентів ХНУБА, Кабмін прийняв рішення реорганізувати виш шляхом приєднання до Харківського національного університету міського господарства ім. О.М.Бекетова.  

«Важливим моментом під час вирішення приєднання ХНУБА до університету Бекетова було рішення Ради ректорів Харкова, — розповідає доктор архітектури [вищий науковий ступінь у галузі архітектури — “Люк”], завідувач кафедри основ архітектури ХНУБА  Олександр Буряк.

Таке рішення було прийняте без обговорення, навіть без участі нашого ректора. Це виглядає принаймні неввічливо. 

ХНУБА практично розчиняють в університеті Бекетова, не залишаючи юридичних прав, майна та відомого імені».

Серед причин затятого спротиву реорганізація ХНУБА студенти та викладачі називають загрозу  знищення навчально-матеріальної бази, яку виш напрацьовував ще з 1930-го року, погіршення якості  та умов навчання, корупційні підозри, які сприяли приєднанню та, головне, ігнорування вимог та звернень студентів. 

Ситуація невизначеності спонукає студентів замислюватись над переведенням до інших учбових закладів. Недовіра до керівництва вишів, сумніви, що реорганізація відбудеться без втрати провідних викладачів —  все це призводить до поступової втрати учнів.

«В ХНУБА вже почався відтік найбільш професійно орієнтованих студентів, — бідкається Буряк. — Переважним чином — до Києва. Це не масовий процес, але перші ластівки є. Це означає, що молодь болісно реагує».

Ті ж, хто вирішив продовжити навчання після реорганізації, очікують, що умови здобуття вищої освіти будуть відрізнятись від попередніх. Студенти побоюються тиску з боку викладачів університету Бекетова.

«Наші студенти мають набагато кращі знання, — стверджує аспірант кафедри основ архітектури ХНУБА Олександр Маймескул. — Також багато знайомих розповідають, що здати сесію [в Бекетова] можна лише за гроші. 

Крім того, студенти ХНУБА є більш активними в соціальній сфері, ніж учні університету Бекетова. Серед студентства там немає активізму і незалежності».

«У зв’язку з реорганізацією ХНУБА втрачає спеціалістів, які займаються дослідженнями для забезпечення архітектурних проєктів Харкова, — додає студент магістратури ХНУБА Іван Жук. 

Банально, але перевірити якість бетону, прорахувати металеві конструкції в університеті буде неможливо. Він втратить статус дослідницького». 

Особливо занепокоєні іноземні студенти вишу. Вони говорять, що зміна місця навчання посеред навчального року може викликати питання у консула. Їх можуть запідозрити у відрахуванні через неуспішність. 

«Ми обирали ХНУБА, а не університет Бекетова, — підкреслює студентка з Марокко Айя Ель Баширі. — Без нашої згоди, фактично, змінювати місце нашого навчання — це велика неповага до іноземних студентів. 

Умови, на які ми йшли коли сплачували контрактне навчання, не дотримують. Хто відповість за наші збитки? Ми і наші батьки справді розгублені». 

«Об’єднання вишів слід робити правильно»

Факультет архітектури і будівництва відлучили від ХПІ в 1930 році, як окремий інститут. Саме так з’явився Харківський інженерно-будівельний інститут. 

Реорганізація відповідала сталінській концепції створення технічних шкіл за номенклатурою галузевих міністерств. Іншими словами відбулося розділення великих політехнічних вузів на менші —  спеціалізовані. 

Крім Радянського Союзу, таким шляхом пішло небагато країн. Наприклад, у Польщі архітектурні факультети знаходяться на базі політехнік. 

За словами Олександра Буряка, студенти ХНУБА не проти реорганізації, але наголошують на приєднанні не до університету Бекетова, а до Харківської політехніки. На їхню думку, це допоможе зберегти усі здобутки, будівлі та врешті повернутись до своєї альма-матер. 

«Я вважаю, що об’єднання вишів у великі учбові заклади — це правильний шлях, — наголошує Буряк. — Тому що в Україні занадто багато закладів вищої освіти. Це не співвідноситься з кількістю населення. Але це [об’єднання — “Люк”] слід робити правильно». 

Існує загальноприйнята європейська освітня модель. Усі факультети діляться на два види університетів — класичні і політехнічні.

Виключенням можуть бути лише специфічні спеціальності, такі як медицина, образотворче мистецтво, театральне мистецтво та консерваторії. Решта — фундаментальні, гуманітарні та природничі науки — знаходяться у складі класичних університетів. Технічні спеціальності, включно з будівництвом та архітектурою — у складі політехнічних університетів. В Україні за такою моделлю ще з австрійських часів існують університети Львова. 

«Дуже прості речі, але аби їх збагнути нам, як завжди, потрібно на 10 років більше, ніж іншим країнам», — розмірковує Буряк. 

Станом на 2019/2020 рік в Україні працює 281 вищий навчальний заклад. У зв’язку з реформою освіти цю кількість мають скоротити — закрити або реорганізувати неефективні виші. Всесвітнім банком на це було виділено 200 млн доларів. 

«З точки зору економії — це дуже вигідно. Меньше ректорских та проректорських ставок, меньше співробітників. Також меншою кількістю вишів легше керувати», — вважає Маймескул. 

Угода на рівні ректорів ХНУБА та ХПІ була підписана ще до рішення Кабміну про приєднання ХНУБА до університету Бекетова. Це було узгоджено університетами і не викликало обурення ані викладачів, ані студентів.  

«У Кабінеті міністрів знали про нашу ініціативу приєднання до ХПІ і те, що Політех з цим згоден, — говорить Маймескул. — Але не дивлячись на це, вони вирішили приєднати ХНУБА до університету Бекетова. 

Керуючись лише незаконним рішенням Ректорів та рішенням ректора університету Бекетова про наше приєднання, яке вони ухвалили після Ради ректорів. При цьому нашого такого рішення не було. Це абсурд». 

За словам Олександра, саме після цього студенство ХНУБА вирішило вийти на протест та гучніше заявити про свої права. 

«Житлобуд-1» — зацікавлена сторона?

Важливим аргементом на користь ХПІ студенти також вважають збереження будівлі в центрі Харкова. У документах, які узгоджували між собою ректори ХПІ та ХНУБА, йдеться про повне збереження майна. 

Якщо ж відбудеться приєднання до університету Бекетова — майно переходить у власність університету міського господарства. Студенти підозрюють, що в цьому питанні має інтерес забудовник «Житлобуд-1». 

«Ми так розуміємо, що головною зацікавленою стороною у приєднання до університету Бекетова є “Житлобуд-1”, бо після приєднання і реорганізації вишів продадуть корпус на Сумській. Ще й скоріше за все — не за ринковою ціною. А це “золота” земля», — припускає Маймескул. 

Він стверджує, що ХНУБА володів двома учбовими корпусами: на Сумській 40 і на Алчевських 48Б. Друга споруда, за його словами, поступово виводилась з розкладу, а з часом її продали трасту «Житлобуд-1». 

Засновник «Житлобуд-1» є очільником комітету, що опікується ХНУБА. Він надає спонсорську підтримку вишу. Декілька років тому в університеті було розпочато комплексну реконструкцію головного корпусу, що знаходиться за адресою Сумська 40. 

«Увесь час нічого не ремонтували, а потім почали з’являтись пластикові вікна, — розповідає Маймескул. — Лекційна зала взагалі після ремонту стала схожа радше на конференц-залу, ніж на учбову авдиторію. 

Не дивлячись на те, що ремонт закінчили пів року тому, залу досі не “віддали” студентам. Вона стоїть чиста, блискуча, з мультимедійним обладнанням й зачинена».

Він припускає, що забудовник «Житлобуд-1» може планувати викупити в університету Бекетова споруду й перетворити її на елітний офісний центр. 

Голова наглядової ради тресту «Житлобуд-1» Олександр Харченко заперечує цю інформацію. У коментарі «Люку» він запевнив, забудовник не має ніяких інтересів щодо ХНУБА, окрім створення кращих умов для навчання студентів. . 

«Це абсолютна нісенітниця, такі думки можуть виникнути тільки у божевільних людей, — стверджує Харченко. — Я 50 років працюю і не знав, що учбовий корпус ХНУБА на Алчевських був проданий “Житолобуду-1”, це просто смішно. 

У трасту немає жодних бізнес-інтересів на рахунок університету. Звичайно, я читав статті, у яких писали, що ми хочемо побудувати торгівельний центр на Сумській, але це просто плітки».  

Листи без відповідей та «Все буде добре»

Студенти та викладачі ХНУБА звертались до багатьох інстанцій з проханням переглянути рішення та не приєднувати їх до університету Бекетова. Вчена Рада вишу надіслала шість листів до трьох різних установ. 

Серед них — Управління національної спілки архітекторів України, Президія академії архітектури, підкомісія міністерства освіти і науки з архітектурної і містобудівної освіти. 

Лише на один лист надійшла відповідь. Підкомісія міністерства освіти і науки з архітектурної і містобудівної освіти відповіла, що рішення приймає Кабмін. При цьому  підкомісія погодилась, що умови, які пред’являє ХНУБА, мають уважно розглянути. 

Студенти вишу також створювали електронну петицію до президента України, з проханням не приєднувати їх до ХНУГМ ім. Бекетова. Але з 25 тисяч підписів вона зібрала лише 1821. 

«Люк» звернувся за коментарем до ректора університету Бекетова Володимира Бабаєва. Очільник вишу не відповів на телефонні дзвінки, але відреагував на SMS. На всі запитання про процедури переводу студентів та потенційни проблеми він відповів лише: «Все буде добре». 

«Як ми можемо говорити, що в нашій країні діє закон, якщо посягають на права студентів, нехтують їхнім правом на навчання? — гнівається Маймескул. — Держава повинна рахуватись з думкою студентів, а не з думкою корпорації забудовника». 

***

Байдуже ставлення до того, що важливе студентам, заради чого вони протестують, врешті може підірвати віру молоді в майбутнє в Україні. 

Олександр Маймескул наголошує, що студентське самоврядування не відмовляється від можливої ідеї звернення до суду з вимогою оскаржити постанову Кабінету Міністрів.

Студенти вважають, що ще не все закінчено й шлях назад поки є. 

Анна Клімова, фотографії — Дмитро Кузубов

---

«Люк» — це крафтове медіа про Харків і культуру. Щоб створювати новий контент і залишатися незалежними, нам доводиться докладати багато зусиль і часу. Ви можете робити свій щомісячний внесок у створення нашого медіа або підтримати нас будь-якою зручною для вас сумою.