Це ще не кінець: чому перейменування у Харкові продовжаться і після дедлайну

Про що йдеться?

27 липня сплив термін, відведений законом про деколонізацію на перейменування вулиць та інших об’єктів топоніміки, пов’язаних із державою-агресором. Напередодні керівник обладміністрації підписав фінальне розпорядження про зміну близько вуличних 50 назв у Харкові. З-поміж іншого також перейменували станції метро «Проспект Гагаріна», «Героїв праці» та «Завод імені Малишева». 

Втім, значна кількість активної громадськості, а також деякі з міських та обласних депутатів залишилися незадоволеними: низку їхніх пропозицій щодо перейменування Олег Синєгубов проігнорував. Зокрема йдеться про провулок на честь музиканта Міська Барбари, який натомість став Привітним, проспект Гагаріна, який замість Зміївського шляху став Аерокосмічним тощо. Негативно оцінили перейменування і всеукраїнські діячі:

У своєму дописі Синєгубов пояснив, що робоча група при ХОВА провела дев’ять засідань, обговорюючи перейменування, а в її складі були і громадські активісти, і краєзнавці, і представники Харківської міської ради. Усі пропозиції, що надійшли до ХОВА вже після обговорень, він пообіцяв передати на сторону міськради для подальшого обговорення:

«Наголошую, що ОВА має повноваження перейменувати лише ті топоніми, які підпадають під дію відповідного Закону, — написав він в офіційному Telegram-каналі. — Здійснити перейменування всіх вулиць не у нашій компетенції. Але відповідні перейменування своїм рішенням здійснюють органи місцевого самоврядування».

Один з членів робочої групи, депутат міськради та військовослужбовець Дмитро Булах розкритикував рішення Синєгубова, але натякнув, що процес перейменувань у Харкові ще не завершено:

«На жаль, мудрість не перемогла. Перемогла кволість, — написав він у Facebook. — Фактично, це збереже старі топоніми. Може в цьому і був сенс, не знаю. Але, попередньо, є розуміння, що в рамках гармонізації простору ми скоро повернемося до цього питання, виправимо помилки (у т.ч. стилістичні) і поставимо крапку, врешті».

---

.Читайте також:

• «Харківське шосе в Харкові назвати креативом важко». Якою має бути зручна топоніміка?
• Вулиця Йогансена та метро «Левада». Робоча група погодила перейменування у Харкові

---

Які результати перейменування у Харкові?

Аби прояснити ситуацію довкола нових назв у понеділок, 29 липня, у пресцентрі «Накипіло» відбулася пресконференція членів та членкинь робочої групи з питань деколонізації при ХОВА. Одна з її учасниць, Марія Тахтаулова, що очолює Північно-Східний міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам’яті (УІНП), підбила короткі підсумки перейменувань топонімів на Харківщині: 

«Протягом останніх трьох місяців ми плідно працювали по області загалом, не тільки по місту, — розповідає вона. — Є як хороші назви, так і те, що викликає багато запитань з точки зору зручності використання та альтернативності назв». 

Присутня на зустрічі депутатка міськради Ірина Багалій відзначила, що, на відміну від міської влади, на рівні ХОВА обговорення йшло більш відкрито. Було створено робочу групу з фахівців та представників громадськості, в той самий час на рівні міста така робота була кулуарною. Вона оцінює перейменування у Харкові в цілому позитивно:

«При тому, що були дуже невдалі назви та не перейменували кілька станцій метро, пропозиції все одно обговорювалися та ставилися на голосування. Я вважаю цей процес позитивним попри всі недоліки, які ми будемо виправляти».

Депутатка зазначила, що воліла б не перейменовувати вулиці повторно, а зосередитись на прибиранні «дублів». Вони часто виникали через розширення міста, коли Харків поглинав території прилеглих населених пунктів. Також ще з радянських часів трапляється ситуація, коли однакову назву мають вулиця та прилеглі до неї провулки, в’їзди та станції метро

Як далі відбуватимуться перейменування у Харкові?

Присутній на зустрічі Дмитро Булах вважає, що процес деколонізації досі не закінчений: залишилося багато топонімів, що досі не приведені до норм української мови, дублюють інші назви або є складними для вимовляння та запам’ятовування. Місто може перейменувати їх в межах стандартної  процедури, а не задля виконання закону про деколонізацію:

«Ми всі — як харків’яни, як українці — маємо привести все це до більш адекватного стану, — каже депутат. — Коли закінчиться процес, передбачений законом, ми повернемося до питання нормалізації, виправлення дубляжів тощо». 

Булах розповів, що деякі члени робочої групи та активісти направили до голови ХОВА спільного листа щодо невдалих назв, але його проігнорували. Тепер він пропонує далі працювати з харківським міським головою та міськрадою, аби усунути наявні недоречності. Він не виключає, що деякі топоніми доведеться перейменувати ще раз:

«Назва станції метро “Заводська” є недоречною, і нема аргументів, чому вона не може називатися “Танковий завод”. Вочевидь, має місце звичайний лобізм з боку деяких харківських вишів та чиновників. Але проблема в тому, що він і сприймається некритично, не залучаються фахівці з топоніміки, тому є багато незрозумілих перейменувань», — пояснює він.

Відповідаючи на питання журналістки «Ґвари», про перейменування вулиць на честь видатних жінок міста, пані Багалій визнала, що досі існує значний дисбаланс у топоніміці. За її словами, робоча група надала багато таких пропозицій, але більшість з них була відкинута. На заваді стала особиста позиція міського голови Ігоря Терехова та його першого заступника Олександра Новака, які встановили своєрідну квоту у 10% нових «жіночих» назв. 

Депутатка додала, що, можливо, є сенс розширити наявний склад міської топонімічної комісії, оскільки до її складу досі входять люди, що вже фактично не займають своїх посад (наприклад, колишній головний архітектор міста Сергій Чечельницький). З іншого боку, вона відзначила залучення до перейменування вже на обласному рівні фахових людей, на кшталт краєзнавця Андрія Парамонова, що глибоко розбирається у харківській історії. 

Антон Алохінссон, фото — Юрій Каплюченко, редактура — Олександра Пономаренко, обкладинка та колажі — Катерина Дрозд