Місто
«Як добре сидіти на траві»: комфортний Харків замість «успішного»

Ввечері 4 вересня в саду Шевченка побили студента та студентку ХПІ. Як стверджують потерпілі, насильство вчинили співробітники охоронної компанії.

Вже за два дні студентство організувало акцію на підтримку постраждалих, що також стала протестом проти обмежень свободи у міському просторі.

 «Люк» розповідає, як відбувся мітинг, а газон у саду Шевченка втратив недоторканність.

Ввечері 4 вересня в саду Шевченка побили студента та студентку ХПІ. Як стверджують потерпілі, насильство вчинили співробітники охоронної компанії.

Вже за два дні студентство організувало акцію на підтримку постраждалих, що також стала протестом проти обмежень свободи у міському просторі.

 «Люк» розповідає, як відбувся мітинг, а газон у саду Шевченка втратив недоторканність.

«Парк  не зона»

Напередодні акції біля пам’ятника Шевченку студенти створили телеграм-чат, в якому обговорювали деталі протесту. Згодом до нього долучилося понад три сотні людей. 

За декілька годин до початку акцію анонсували також регіональні медіа. Все це дозволило студенству за надзвичайно короткі терміни мобілізувати велику кількість однодумців. Загалом на мітинг прийшло близько сотні учасників та учасниць. 

«Правду кажучи, я не розраховував, що прийде стільки людей, — розповідає студент ХПІ та один із організаторів акції Тарас Погребняк. — Але виявилося, що резонанс справи забезпечив нам підтримку.

У будь-якій демократичній країні світу, де місцева влада розуміє, що вона підзвітна суспільству й мусить діяти в його інтересах, таких проблем ніколи не виникає. В європейських парках люди можуть спокійно сидіти на траві, не боячись за своє здоров’я».

Таким чином, акція мала два вектори: протест проти насилля з боку охоронної компанії поєднувався із потребою боротьби за комфортне місто. Про це зокрема говорять студентки ХПІ, що прийшли на акцію з плакатами «ДА.» та «НЕТ.»

«Нас дуже розізлив випадок із побиттям студентів нашого вишу, — підкреслює одна із них. — Тим більше, що це сталося далеко не вперше. Разом із тим, ми не хотіли політизувати цю акцію, і саме тому максимально спростили свій посил. Ми хочемо цим сказати, що «ТАК», на траві можна сидіти, і що «Ні», не можна чинити насильство над студентами. І неприпустимо, коли «Так» і «Ні» міняються місцями».

Під час «вільного мікрофону» працівниця парку почала демонстративно поливати рослини на клумбі безпосередньо біля пам’ятника Шевченку. А літній перехожий чомусь прокричав «не командуйте жиди!».

«Охране  отмена»

Побиття в парку сталося не вперше. Зокрема, як стверджує один зі спікерів та співорганізаторів протесту Михайло Маркевич, два тижні тому біля «Дзеркального струменя» було побито Ярослава Васильченка. 

Територію парку Шевченка облслуговує охоронна компанія «Антирейдер». Під час акції голова компанії Олег Черкашин відхрещується від того, що його підлеглі побили студентів ХПІ та стверджує, що насильство вчинили невідомі. 

Потерпілий Сергій Шигида у свою чергу запевняє, що «сторонні перехожі не могли вдертися до громадського туалету». Під час того, як він спілкується з журналістами, його дівчина ледь стримує сльози.

«Через те, що моїй дівчині стало зле, ми разом зайшли до вбиральні, де я допомагав їй, чим міг, поки у неї тривали приступи блювоти, — розповідає Сергій. — Але незабаром до нас почали ломитися у двері.

Я почав кричати: “Відчепіться, чому ви ломитеся? В нас усе гаразд, ми зараз вийдемо”. Можливо, охоронці почули в цьому якусь погрозу. За декілька хвилин вони вибили двері, витягли Діану із кабіни, попередньо вдаривши в живіт. Після цього мене повалили на підлогу й нанесли кілька ударів у голову та спину».

Тим часом поліція відкрила кримінальне провадження за фактом нанесення умисних легких тілесних ушкоджень. 

«Як добре сидіти на траві»

Після кількох промов біля пам’ятника акція перенеситься на газон. Перед цим в охоронній компанії запевняють, що охоронці не зупинятимуть людей, які ходитимуть по газонах. Хоча, як стверджують очевидці, ще 4 вересня вони до цього вдавалися.

«Охоронці не знають, але я знаю, чому по газонах не можна ходити, — зазначає Олег Черкашин. — Тому що система поливу виготовлена з форсунок, трубочок. Ненавмисно ви на газон наступите — механічно поламали, вже поливу немає. […] Ми не будемо перешкоджати, йдіть. Ви вже почули, чому не можна».

Газон біля пам’ятника, який обирають учасники та учасниці, виявився добряче политим. Попри це, організатори пропонують — за прикладом протестів у Білорусі — ходити по ньому босоніж. Значна частина протестувальників та протестувальниць так і вчиняє. Вони розгортають на землі ковдри та каремати, грають в «настолки», співають під гітару, читають, їдять піцу та просто спілкуються. За кільканадцять хвилин на вже политій ділянці вмикається поливна система, за яку хвилювалась охорона.

Після майже півгодинного «сидячого» протесту із перебіжками з газону на газон або непорушним сидінням під поливними системами акція добігає кінця. Втім, всі її учасники та учасниці солідарні у тому, що вона була переможною. Адже цією акцією вдалося привернути увагу містян до дуже нагальної проблеми. Протест активно висвітлювали медіа, а сам факт мирного сидіння на траві показав, що городяни здатні боротися за власний простір та свободу.

Натомість дії співробітників та співробітниць парку вкотре засвідчили, що «успішний Харків» стоїть на неповазі до особистості та насправді не працює на комфорт харків’ян та харків’янок.

Антон Григоров, фотографії — Катерина Переверзева