Письмо в редакцию: Plan B як воскресіння харківського андеграунду

Одного разу Харків втомився читати про фестивалі, що один за одним вистрілюють у Києві. Андеграундне серце міста потребувало масової тусовки, що має пройти під гаслом: «Послухати розумних вдень, згоріти у несамовитому танці під талановитих вночі». Культурний Харків скинув з себе прокрастинацію похмурих східних днів і прийнявся за справу. Так з’явився Plan B —  молодий та амбіційний культурний магніт, що за десяток років притягне не тільки українців, а й людей з усього світу.

Локація фестивалю — «Харківська школа архітектури». Ідеальне місце для любителів контрастів: поєднання стін кольору слонової кістки та пройнятих потойбічним настроєм сірих підвалів. Коли заходиш у будівлю, у поле зору потрапляють баки для різного типу сміття. Наступна частина локації кричить красним по білому «Бетмен вже не той», а чорним вигукує «Мальчік, бєгі» — на першому поверсі разом з фуд-кортом та зоною відпочинку розташована експозиція дитячої студії Aza Nizi Maza.

Залишаючи купу плюсиків, рушаєш широкими сходами в середу соціально-орієнтованих ідей. Вбираєш в себе нові знання та приходиш до простого та вічного: «настав час вже щось мутити, бо не так вже й важко!». Вирішуєш, що з понеділка починаєш реалізацію проекту своєї мрії, натхненно спускаючись у пронизані вологою підвальні кімнати.

Свій фестиваль у рамках фестивалю організувала харківська «Культура звука», що навчає харківських музикантів не цуратися вінілу та якісної музики.

В іншій підземній кімнаті розташувавя відео-проект «Ukraїner». Вуха згорталися у задоволену трубочку, бо волинські зубри — то, виявляється, українські слони, а відроджують еко-господарство в нашій країні переважно європейці. Маленька холодна кімната з великим екраном відкривала маленькі секрети та відроджувала велике і сердешне «Яка Україна чудова країна! Ніяких Турція-Єгипет, навесні — на Волинь!».

Третя підвальна кімната захоплена A-MAZE — берлінським фестивалем дизайну, інді-ігр та VR. A-MAZE вже другий рік поспіль приймає участь у Plan B і показує харків`янам, що геймерська індустрія — це не тільки сушікараокезабезпеченемайбутнє, а ще й сучасний спосіб розповідати історії та впливати на те, що відбувається навколо тебе. В цій кімнаті граючись в автомати та проходячи відео-ігри відчуваєш себе ніби герой серіалу «Stranger things».

Справи у сумлінного фестивальщика насправді дивні: з ранку до вечора ти ходиш з третього поверху у підвал, забігаєш за кавою і повертаєшся на лекцію про медіа. Викопуєш у сусідньому дворі трохи енергії та замість сну курсуєш між нічними локаціями: підвал ХАТОБу — дитяче кафе «Кристал» —  Живот — Depstor. На закритті Plan B гості, команда та партнери фестивалю перетворилися в один великий фестивальний організм, що пульсував накопиченою за три дні пригод енергією. Рукам відвідувачів пощастило в особливій мірі: вони пускали по натовпу вокаліста гурту «Спасибо Пожалуйста До Свидания Trash Band». Цей гурт складається з Райко із Нові-Саду, Марко з Каліфорнії, Дмитра та Валерія з Харкова. У повсякденному житті Райко – ментор Plan B та засновник сербського фестивалю «EXIT Festival». Техно може й підкорило світ, але з Харкова не виб’єш рокові настрої. Поки причаровані гості вечірки міста волали в один голос пісню «Creep» Radiohead, Райко плавав на хвилях рук. «Спасибо Пожалуйста До Свидания Trash Band» грали її «на біс» – Райко знов не відмовився погойдатися на руках фестивальної істоти. В цей момент ніхто не розумів природи своїх емоцій, здавалося, що з початку виступу гурту у зал заповзли розпилені наркотичні речовини і всі, хто знаходився у залі, увійшли у стан спільної психоделічної подорожі. Люди плакали, сміялися, тягнули руки до тіла фестивального ментора. Іншим задоволенням було спостерігати за тими, хто виходить з-залу. Здається, виступ інтернаціональної команди став піковою частиною фестивалю та спільною таємницею тих, хто бачив це наживо. Цю таємницю тепер як найдорожче потрібно нести з собою і зберігати у письмовому столі.

Фотографії – Антон Любіч