Харківський Поділ та його історія: синагоги, пельмені та перукарні

Район торгівлі та ярмарків

Харківський Поділ виник майже одночасно із заснуванням фортеці — як продовження її укріплень. Тут теж були дерев’яні мури, вежи та рівчак. Сама цитадель, або «замок», була розташована вище, на Університетській гірці. Поділ же, який був набагато ближчим до ґрунтових вод, мав забезпечувати фортецю водою у випадку облоги. У XVII столітті тут влаштували аж шість колодязів.

Також саме на Подолі проводилися ярмарки, розташовувалися крамниці та жили козаки, що не входили до складу Харківського полку. На відміну від «замку», це був суто міщанський район — торговий, діловитий та прагматичний. Навіть фортифікації тут так і не змогли завершити, натомість будуючи хати та численні шинки. На щастя, серйозних облог козацькому Харкову тоді не довелося витримувати.

Зі скасуванням слобідсько-українського самоуправління Єкатєріною ІІ Поділ знову змінився. До Харкова почали прибувати купці та імперські чиновники, на зміну дерев’яним будинкам та корчмам прийшли кам’яні садиби та трактири. Замість ярмарок на Подолі почала з’являтися постійна торгівля, він сповнився галасом купців та покупців, приїжджими з інших губерній та іноземцями. Тоді ж тут з’явилася вулиця Циганська, яка зараз назавжди похована під сірою новобудовою біля скверу Стрілка.

Окрім Торговельного майдану (нині Павлівський) з’явилася ще одна точка тяжіння — Троїцька церква. Її перебудовували кілька разів, а за більшовицької влади взагалі знесли. Сучасний вигляд вона отримала лише у 2000-х роках, давши однойменну назву провулку поруч. Також саме на Подолі знаходився верстовий стовп, на якому було написано відстані до регіональних центрів і губернських міст. Тут же проходили й публічні покарання.

Саме завдяки ярмаркам та торгівлі на Подолі Харків виріс у найбільше місто на півдні колишньої імперії. Його головною вулицею стала Рибна (нині Кооперативна), яка йшла майже через весь район, даючи місце найкращим готелям та крамницям: від тютюнових лавок братів Кальф до магазину кондитерської фабрики Жоржа Бормана. Паралельно йшла вулиця Ковальська, на якій, як можна здогадатися, розташовувалися ковальські ряди та перша в місті кам’яна лазня.

Згодом саме на Подолі з’явився єдиний у місті молитвений дім караїмської общини — кенаса — що дожила до наших днів у дещо реконструйованому вигляді. Через дорогу від неї знаходилася одна з шести харківських синагог — Подільска. Представники обох конфесій мирно співіснували, вели бізнес та святкували. За радянських часів синагогу перебудували у конторське приміщення, проте в ньому й досі вгадуються абриси колишнього храму.

Повені та Зірка

До середини ХІХ століття річка Харків протікала дещо інакше, ніж зараз. Біля Ковальського мосту вона робила широке напівколо, доходячи до району Левада. Цю південну протоку називали Нетеч, між нею та головним руслом знаходилося кілька островів, де знаходилися сади та проводилися святкові гуляння з фейєрверками. У самому міжріччі також було кілька невеликих озер.

Втім, близькість до води неодноразово грала не на руку Подолу. Через млини та греблі на річках Харків і Лопань рівень води у них був нестабільним, тому нижнє місто регулярно заливало. Найстрашнішою видалася повінь 1853 року, коли тут затопило 346 дворів та кілька заводів. Мешканці рятувалися на дахах своїх будинків, тисячі пудів хліба згнили у коморах.

Весняні повені повторювалися у 1889, 1893 та 1913 роках, щоразу перетворюючи Поділ на маленьку Венецію: місцеві переміщувалися на човнах замість коней. Місто провело грандіозні гідротехнічні роботи, укріпивши береги та засипавши Нетеч. Тепер ця назва зустрічається лише у кількох вулицях на Москалівці. Остаточно затоплення Подолу припинилося лише у ХХ столітті із побудовою системи шлюзів на річках, які дозволяли регулювати рівень води у них.

Із приходом більшовицької влади Поділ поступово почав втрачати своє значення як ділового центру — більшість головних державних установ та готелів переїхала у район Майдану Дзержинського (нині Свободи), де будувалася нова, модерна архітектура та створювався урбаністичний експеримент. Поділ перетворився на черговий район з красивою історичною забудовою, кількома технікумами та лікарнями. Деякі з них і досі збереглися в автеничному вигляді.

Ще одна з ключових точок Подолу, яка отримала власне ім’я — це колишній кінотеатр «Зірка» на Рибному майдані. Кінотеатр вже давно поступився місцем головному офісу «ХарківВодоКаналу», проте назва міцно прив’язалася до місцевості, і тепер Зірка — один з мінірайонів Подолу, як і Стрілка. Звідси відправляються у рейс тролейбуси та починаються прогулянки набережною.

Поділ у новому тисячолітті

ХХІ століття знову змінило харківський Поділ. Іронічно, що клуб із символічною назвою «ХХІ» закрився назавжди ще 20 років тому, проте життя в цьому районі продовжувало вирувати. Стрілка стала одним з найулюбленіших місць відпочинку містян. Саме на Подолі з’явився клуб Midnight у своїй першій версії, з його язичницько-тарологічним вайбом.  На Університетській вулиці відкрився перший у Харкові паб із крафтовим пивом Black Door Pub. Зрештою, саме тут довгий час існував і місцевий «ПрайдХаб», задаючи певний тренд для харківської квір-спільноти.

Просто зараз харківський Поділ наповнюється новим життям та сенсами. Тут будуються нові, хоча й неоковирні житлові комплекси. Тут відкриваються винні бари та барбершопи. Тут, на дещо дикій та не приведеній до ладу набережній, збираються панки та молода богема. Дорогі ресторани швейцарської кухні межують із неоренесансними нетрями, а на вулиці Кооперативній у майже 200-річному будинку і досі працює найголовніша пельменна Харкова — працює з 1964 року і, мабуть, працюватиме ще тиждень після кінця світу.

---

Цей матеріал створено у партнерстві з перукарнею Kooperativ, що знаходиться на Подолі. Її співзасновник Микита Вєльчев розповідає про ідею створення мерча та перукарню:

«Перший присвячений Харкову мерч з’явився навесні 2022 року. Ми робимо його разом з дизайнером Микитою Лаптіновим. Він автор муралу в колишньому приміщенні Sneaker Mate, він же створював наш логотип і візуальний стиль. 

Цей мерч народився з нашої спільної любові до Харкова і харківського Подолу. Це некомерційна історія, всі партії ми робили обмеженою кількістю, а весь прибуток відправляли на благодійність. Кошти з першої партії пішли організації Some People — вони тоді багато волонтерили в Харкові. Потім це були наші клієнти, добровольці з SPC division.

Kooperativ — це сучасна перукарня, створена молоддю для молоді, яка прагне виразити свою унікальність та індивідуальність і використовує стрижку як один із способів самовираження.

Місце, в якому було б комфортно таким самим людям, як ми, які не підпадають під формат стандартного відвідувача салону краси чи барбершопу. Ми не працюємо «на замовлення». Якщо вважаємо, що стрижка вам не підійде — ми не зможемо домовитись, щоб ви отримали її у нас в перукарні. Нам нецікаво робити неідеальну на нашу думку стрижку , лише для того, щоб заробити. 

Наша місія полягає ще й в тому, щоб створити не лише місце для стрижки, а й справжню субкультурну спільноту та місце зустрічі на харківському Подолі. Сама ідея кооператива означає різних людей, що долучені до спільної справи. Багато наших клієнтів знайомилися у нас в перукарні та починали співпрацю. А ми завжди можемо порадити когось з наших клієнтів, з ким можна зробити колаборацію.

Кооператив — це про співпрацю і кооперацію одне з одним».

Замовити лонгсліви та футболки можна через Instagram перукарні.

Текст — Антон Алохінсон, фотографії — Катерина Переверзева та Юрій Каплюченко, редактура — Олександра Пономаренко