Головна » «Чому ми такі вперті». Медіа «Люк» презентує перший документальний фільм про Харків

«Чому ми такі вперті». Медіа «Люк» презентує перший документальний фільм про Харків

27.11.2025

Час прочитання: 2 хв

Сьогодні «Люк» випускає 🤍свій перший документальний фільм🤍 — історію про харківську культуру, яка живе, творить і вперто тримається навіть під регулярними російськими обстрілами.

Герої фільму говорять про страх, про втрату, про гідність і про те, чому мистецтво в Харкові не зникає — навіть тоді, коли місто завмирає.

Фільм створений за підтримки Sphera media.

Як ми на це відважились?

Коротко: ніхто не знав, як знімати документалку під час війни, але ми вирішили, що це вже не аргумент.

Ми почали з ідеї «давайте зробимо щось невеличке». Закінчили — десятьма тижнями розробкою сценарію, продакшену і монтажу, трьома камерами, сотнями гігабайтів матеріалу і кількома моментами, коли хотілось поїхати в дурку.

Але here we are: презентуємо першу роботу про Харків, харків’ян і мистецтво під час війни.

Що ми хотіли показати цим фільмом?

Нам хотілося зафіксувати одне просте, але важливе відчуття:

У Харкові нічого не «зупинилося». Просто стало інакшим.

Це місто все одно дихає, малює, клеїть мозаїки з уламків, ставить вистави, зберігає нашу спадщину і відновлює згадки про неї у свідомості містян. І ми хотіли, щоб це побачили не лише харківці, а й ті, хто думає, що мистецтво під час війни «не на часі».

Бо наші герої доводять протилежне.

Хто взяв участь у фільмі?

Валя Гук (Сонце)

Стріт-мисткиня, що робить мозаїки з уламків вікон, розбитих російськими обстрілів. Вона перетворює травму на візуальну мову міста.

«Харків — це мистецтво. Воно повсюди. І коли його забрати, місто стає порожнім».

Своїми арт-проєктами Валя повертає містянам цікавість до простору, в якому вони живуть.

Діма Третяк

Раніше репер і актор театру, а зараз — військовослужбовець. З початком повномасштабної війни був волонтером. Займається безпілотниками, допомагає своїй бригаді і водночас носить у собі досвід митця та випускає нову музику.

Діма каже про те, як театр став способом пояснити Європі, чому ми не можемо «просто перестати воювати»:

«Російські ракети не питають, пацифіст ти чи ні. Вони вбивають усіх».

Його історія — про вибір між сценою та бліндажем. Про вибір, який роблять тисячі митців у цій війні.

Тетяна Пилипчук

Директорка Харківського Літературного музею — людина, яка не дала культурній інституції згаснуты, навіть коли місто обстрілювали щодня.

Її голос у фільмі — про відповідальність і про те, що культуру не можна знищити.

«Харків — місто, яке відкриває себе заново. І ми не маємо права втратити цей голос».

Під її керівництвом музей — один із небагатьох — продовжував працювати, робити виставки, вивозити фонди, шукати людей, тримати спільноту.

Тетяна втілює те, про що фільм: культура не зникає, якщо є ті, хто її несуть.

Де дивитись фільм і як нас підтримати?

Прем’єра фільму запланована от прям на зараз, 27 листопада о 20:00. Завітайте на наш YouTube-канал за цим посиланням, поставьте лайк і підпишіться там на нас, аби показати свою любов. Як ми робимо це щодня. 🤍🕳

Текст — Олександра Пономаренко, обкладинки — Катерина Переверзева

«Люк» — це незалежне онлайн-медіа про Харків, яке висвітлює міські процеси та проблеми, стимулює до змін у місті та суспільстві, збирає на одному майданчику ком’юніті змінотворців та активних людей.

Ви можете робити свій щомісячний внесок у розвиток харківського медіа або зробити разовий донат на будь-яку суму. Дякуємо❤️

Разовий платіж

Місячна підписка

100 грн

250 грн

500 грн

Своя сума