Половецьких баб в Ізюмі сховали у ящики
Тисячолітніх половецьких баб на горі Крем’янець в Ізюмі сховали у дерев’яні ящики з піском, щоб вберегти від подальших руйнувань. Рік тому одну з них знищили російські війська.
«Люк» розповідає детальніше.
Що відбулося?
В Ізюмі на Харківщині рятують половецьких кам’яних баб, що на горі Крем’янець. Деякі з них пошкодили російські обстріли під час окупації міста. Аби вберегти від подальшого руйнування в умовах війни, скульптури закрили захисними конструкціями фахівці Національного науково-дослідного центру, а також Харківського історичного музею. Про це повідомляє Ізюмська міська рада:
«Під їх пильним керівництвом була здійснена консервація кам’яних баб з дотриманням всіх необхідних норм та умов. Тож, тепер половецькі баби надійно захищені та будуть збережені для наших нащадків», — повідомили очільники міста.
Що це за баби?
Половецькі кам’яні баби — це унікальні пам’ятки історії України. Їх у IX-XIII столітті споруджували кочові племена половців, відомих також як кипчаки або кумани.
Скульптури ставили на вершинах високих курганів або пагорбів. Вони мали сакральне значення. Попри характерну назву, статуї часто зображують не тільки жінок, але й воїнів-чоловіків. Вони дозволяють зрозуміти, як виглядали кочівники, їхній одяг, прикраси та озброєння.
Гора Крем’янець на околиці Ізюма — одна з найвищих точок Харківської області. Проте половецькі баби з’явилися тут відносно нещодавно. Їх протягом десятиліть збирали по всій Ізюмщині та відправляли до місцевого музею. Коли у ньому почався ремонт, баб перевезли на вершину гори і залишили там назавжди.
Під час окупації Ізюма російські війська зруйнували одну з дев’яти баб прямим влучанням, ще декілька було пошкоджено. Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко відвідав місто одразу після звільнення та запропонував перевезти вцілілі пам’ятки до обласного центру.
«Разом з місцевими адміністраціями будемо, скоріше за все, евакуйовувати до Харкова половецьких баб і допомагати музею відновити дах, щоб зберегти експозицію», — зазначив він.
Антон Алохінссон, обкладинка — Катерина Дрозд
Читайте також: