Держпром внесли до світової спадщини ЮНЕСКО? Розбираємось, наскільки це правда

Що сталося?

За захист об’єктів культури під час війни відповідає структура ООН з довгою назвою: Комітет Другого протоколу 1999 року до Гаазької конвенції 1954 року про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту (далі по тексту — Комітет). За ініціативою України 7 вересня у штаб-квартирі ЮНЕСКО пройшла позачергова сесія цього Комітету. Про це повідомило Міністерство культури та інформаційної політики.

Як і два попередніх таких засідання, що відбулися у березні 2022 року, вчорашнє було присвячено захисту українських культурних цінностей. На ньому Комітет ухвалив рішення взяти під посилений захист 20 об’єктів культурної спадщини з різних регіонів України. Серед них — Будинок державної промисловості (Держпром), один з найбільш впізнаваних символів Харкова.

Хіба Держпром вже не належав до світової спадщини ЮНЕСКО?

Насправді ні. Ця міська легенда з’явилася в середині 2000-х років, коли Держпром почали ремонтувати до 350-річчя міста. Тоді у Харкові відбулася міжнародна конференція «Конструктивізм в Україні», під час якої низка експертів (в тому числі з Росії) розкритикувала ремонт будівлі, який затягнувся на багато років.

Документи щодо внесення Держпрому до світової спадщини ЮНЕСКО почали готувати лише у 2016 році. Наступного року його внесли до Попереднього списку, де він знаходиться й досі. Зараз до Світової спадщини ЮНЕСКО відносяться лише вісім об’єктів з України:

• Залишки Херсонеса Таврійського у тимчасово окупованому Криму (з 2013 року);
• Софійський собор Києва та прилеглі до нього монастирські споруди Києво-Печерської лаври (з 1990 року);
• Ансамбль історичного центру Львова (з 1998 року);
• Резиденція митрополитів Буковини й Далмації у Чернівцях (з 2011 року);
• Геодезична дуга Струве — п’ять окремих пам’яток (з 2005 року);
• Історичний центр Одеси (з лютого 2023 року);
• Дерев’яні церкви карпатського регіону — 12 пам’яток (з 2013 року);
• Стародавні та первісні букові ліси Карпат — понад 20 урочищ.

Що змінилося тепер?

Комітет окремо ухвалив Декларацію про захист культурної спадщини України, яка вимагає від росіян дотримуватись Гаазької конвенції 1954 року та її Першого протоколу. Відтепер Держпром, як й інші 19 об’єктів з переліку, має міжнародний юридичний імунітет від російських обстрілів.

Порушення конвенції розглядатиметься як воєнний злочин органами міжнародного кримінального правосуддя. Проте наразі існує лише кілька успішних прикладів подібних вироків:

1. У 2001 році Міжнародний трибунал для колишньої Югославії засудив до ув’язнення адмірала Міодрага Йокіча (на 7 років) та генерала Павле Стругара (на 8 років). Обидва були визнані відповідальним за знищення історичної частини хорватського міста Дубровнік, який входив до світової спадщини ЮНЕСКО. У 2008 році обох воєначальників звільнили достроково. Стругар помер на волі у віці 85 років. 
2. У 2016 році Міжнародний кримінальний суд (МКС) засудив ватажка ісламістів Ахмеда Аль-Факи Аль-Махди до дев’яти років ув’язнення та виплати 2,7 мільйона євро компенсації. Його визнали винним у знищенні дев’яти мавзолеїв та воріт мечеті Сіді Ях’я у малійському місті Тімбукту, які входили до світової спадщини ЮНЕСКО. Оскільки терорист виявився неплатоспроможним, гроші виплатили з фондів МКС. Ворота мечеті відновили.

Також Комітет вирішив профінансувати навчання працівників силових та судових структур України, аби підвищити їхні навички із захисту культурної спадщини.

Антон Алохінссон, фото — Іван Пономаренко, обкладинка — Катерина Дрозд

Читайте також:

• From Russia With Hate. Кожна п’ята з пошкоджених росіянами пам’яток культури — на Харківщині
• ЮНЕСКО надасть Україні обладнання та кошти для цифровізації культурної спадщини