«Нескінченність за Флоріаном». У Харкові покажуть фільм про боротьбу за «Літаючу тарілку»

Що це за фільм?

«Нескінченність за Флоріаном» — документальний фільм режисера Олександра Радинського. В синопсисі пояснюється, що напередодні свого 90-річчя український архітектор Флоріан Юр’єв дізнається про те, що держава здала в оренду забудовнику його головний архітектурний твір — «Летючу тарілку» на Либідській площі в Києві. 

«Тепер тут має постати черговий торговельний центр. За допомогою молодих архітекторів і активістів, Флоріан вирішує зірвати цю сумнівну оборудку. Разом вони поринають у боротьбу за спадщину модернізму з корумпованими посадовцями та скандальними забудовниками», — йдеться в описі фільму.

Показ відбудеться 8 грудня о 19:00 в Art Area ДК (вул. Чернишевська, 13). Вхід за вільним донатом.

---

Читайте також:

• «Зелений будинок» на Полтавському шляху почнуть рятувати. Став відомий підрядник та вартість ремонтних робіт
• Харків, де твоє обличчя? Як Василь Кричевський створював у місті готику та модерн

---

Хто такий Флоріан Юр’єв?

Флоріан Юр’єв — український педагог, художник, архітектор, композитор, мистецтвознавець, науковець, майстер-художник скрипкових музичних інструментів, кандидат мистецтвознавства, поет, заслужений працівник культури України, громадський діяч. Народився 11 серпня 1929 року в російському Кіренську, куди його батька заслала радянська влада через його наукові роботи в сфері генетики.

Найбільш відомі роботи Флоріана Юрʼєва: Герб Києва — геральдичний символ столиці УРСР міста-героя Києва (затверджений 1969 року); проект мікрорайону «Нивки-3» масиву «Нивки» у Києві; будинок Українського інституту науково-технічної та економічної інформації МОН України (біля станції метро «Либідська», відомий у Києві і Україні як «Літаюча тарілка»). Юрʼєв помер 11 вересня 2023 року.

Що за історія з «тарілкою»?

«Літаюча тарілка» — будівля, зведена 1971 року за проєктом архітекторів Флоріана Юр’єва і Льва Новикова. Вони розробили проєкт у 1960-х роках. Юр’єв планував створити там світломузичний театр, проте керівництво вирішило розмістити там Інститут науково-технічної інформації, заснований 1958 року, а також архів КДБ та Комуністичної партії України.

Конференц-зал, який знаходиться в тарілці, має унікальну акустику, дозволяє почути весь діапазон частот людського голосу й музичних інструментів. За задумом автора, в залі мали відбуватися концерти. Натомість, там облаштували кінолекційну залу бібліотеки.

За словами Юр’єва, опори конструкції спеціально були сховані, щоб всім здавалося, наче «тарілка» висить у повітрі.

За проєкт «тарілки» Юр’єва нагородили премією Держбуду СРСР «За новаторство в архітектурі» — 16 тисяч рублів.

«Літаюча тарілка» в Києві (фото: Віталій Молочко)

У 1990-ті роки будівля почала занепадати, а грошей на ремонт не було. У 2012 році керівництво інституту вирішило передати будівлю Фонду державного майна.

В 2015 році київська влада передала в оренду на 20 років половину будівлі компанії, яка планувала збудувати поруч торговий центр «Ocean Mall». На планах позначалось, що ТЦ частково поглинає «тарілку».

Культурна спільнота виступила проти таких дій. До боротьби за будівлю долучився і сам Юр’єв, написавши відкритого листа з вимогою прозорого процесу реконструкції. Крім цього, будівля стала головною локацією бієнале «Київський Інтернаціонал», а для її збереження була створена ініціатива #savekyivmodernism.

У липні 2020 року почалось відновлення покриття на даху будівлі. А у жовтні Міністерство культури та інформаційної політики внесло будівлю до реєстру пам’яток архітектури та монументального мистецтва.

Текст і обкладинка — Антон Малиновський