Харківське метро просить державу компенсувати майже 100 мільйонів боргів
Поки Харківський метрополітен працював як укриття, він витратив на свою роботу майже 100 мільйонів гривень. Тепер метро просить державу компенсувати ці витрати, оскільки вважає, що фактично виконувало її функції.
«Люк» розібрався в деталях.
Чого саме вимагає метрополітен?
На сайті Харківського метрополітену з’явилося повідомлення, що за період його роботи як укриття підземка витратила 94,7 мільйонів гривень на «діяльність, яка не пов’язана з перевезенням пасажирів». Керівництво метро скаржиться на вимушений простій з 24 лютого по 24 травня 2022 року та вимагає компенсації витрат, що з’явилися протягом цього періоду.
«В особливий період захист населення є функцією держави і здійснюється він виключно органами, уповноваженими на це державою, — йдеться у заяві на сайті.
Зараз метрополітен знаходиться у тяжкому фінансовому стані через борги, що виникли через виконання йому не властивих функцій і які, відповідно до наведених вище норм діючого законодавства, є функціями держави та мають виконуватися виключно органами, уповноваженими на це державою».
Чи може місто покрити ці витрати?
Метрополітен підкреслює, що за чинним законодавством «витрати на утримання об’єктів цивільного захисту населення повинні компенсуватись з Державного бюджету». У заяві також йдеться, що міська влада весь цей час продовжувала виділяти кошти на зарплатню працівникам метро, але їх не вистачає на покриття всіх боргів підприємства, які виникли протягом вказаних трьох місяців.
Прессекретар Харківського метрополітену Олексій Бітнер відмовився прокоментувати «Люку», яким чином вирахували вказану суму і які саме витрати вона охоплює. Він також не відповів, чи подав метрополітен відповідні запити до Державного казначейства та Кабінету міністрів України.
Нагадаємо, рік тому харківська влада вирішила тимчасово зробити проїзд у міському транспорті, включно з метро, безкоштовним. Минулого тижня міський голова Ігор Терехов наголосив, що він залишатиметься безплатним і надалі, доки є така можливість.
Антон Алохінссон, обкладинка — Катерина Дрозд
Читайте також: