В Україні розширили Національний перелік нематеріальної спадщини. Що туди увійшло?

Що це за список?

Нематеріальна культурна спадщина України — національна складова загальної концепції нематеріальної культурної спадщини, запропонованої в 1990-х роках як аналог Світової спадщини ЮНЕСКО, що приділяє основну увагу матеріальній культурі.

Нематеріальна культурна спадщина — це усна народна творчість, традиції, звичаї, свята, обряди, народна виконавська майстерність тощо. Наразі у списку близько 100 елементів.

26 лютого Міністерство культури повідомило, що список розширили ще чотирма елементами, додавши туди:

• традиції приготування та споживання каші «Зозуля» на Вінниччині;
• традицію приготування затірки у селі Крива Лука на Донеччині;
• кавову традицію кримських татар;
• кримськотатарський танець «Агир ава ве Кайтарма».

---

Читайте також:

• Держпром внесли до світової спадщини ЮНЕСКО? Розбираємось, наскільки це правда
• Листи до вільного Криму. Українців закликають писати листи кримським політв’язням

---

Що відомо про ці традиції?

Кашу «Зозуля» готують на Вінничині з пшона та довго томлять у печі. Український ресторатор Євген Клопотенко описує її так:

«Ніжна та солодкувата на смак пшоняна каша з чорними вкрапленнями маку дійсно дещо нагадує рябеньку пташечку. В селі Дашківці, що на Вінниччині, вже три покоління готують неймовірно смачну кашу під назвою “Зозуля”, яку довго томлять в печі, щоб досягти того самого, унікального смаку», — каже Клопотенко.

Традиція приготування затірки розповсюджена у селі Крива Лука на Донеччині, однак готують її і в інших регіонах. На сайті Донецької ОВА зазначають, що вона нескладна у приготуванні, але поживна і доступна для кожної родини.

«Страва виникла в ті часи, коли до України ще не було завезено картоплю та не з’явилися макаронні вироби. Затірка мала вигляд густого наваристого супу і була поширеною стравою, її готували майже щодня.Спочатку потрібно приготувати тісто, для цього зазвичай просіюють борошно, в яке по одному вбивають яйця, додають сіль та перемішують. Коли тісто можна “катати”, починають затирати», — пише Донецька ОВА.

На сайті Українського центру культурних досліджень описана особливість кримськотатарської традиції приготування кави. Її готують із дуже дрібно змелених обсмажених кавових зерен. Для цього беруть спеціальний мідний млинок каве дегірмен (кавомолку). Каву засипають у розігріту мідну джезве (турку) й заливають водою. 

Поставлену на вугілля чи гарячий пісок каву поступово доводять до легкого кипіння, про що свідчить густа й запашна пінка. Готову каву гостям подають у кавнику, поруч з яким ставлять тарілочки з колотим цукром (ним треба заїдати, а не підсолоджувати каву) та пісочним печивом кураб’є. 

«Агир ава ве Кайтарма» — це традиційний танець кримських татар, перша частина якого більш статична, повільна та плавна, а друга — темпераментна, швидка та весела. В давнину цей танець називався «Акай аваси» — чоловічий танець, і танцювали його тільки чоловіки парно або індивідуально. «Акай аваси» виражав силу та гідність чоловіка. 

Через деякий час його почали танцювати і чоловік, і жінка, або одразу кілька пар. У народі побутує скорочена назва танцю «Каршилама», що в перекладі означає «обличчям до обличчя».

Текст і обкладинка — Антон Малиновський