Новий Цивільний кодекс: модернізація чи повернення в минуле? Розбір законопроєкту №15150
9 квітня 2026 року у Верховній Раді зареєстрували новий законопроєкт Цивільного кодексу України під номером №15150.
Журналістка «Люк» Ніно Авалішвілі розбирає суть та проблеми проєкту.
В Україні у 2026 році держава вирішує, кого вважати «справжньою» сім’єю, а кого — ні. І хто має право на прізвище, спадок чи навіть на власне тіло. Саме це зараз обговорюють правозахисники після того, як 9 квітня 2026 року у Верховній Раді зареєстрували черговий проєкт нового Цивільного кодексу України (№15150).
Автори називають його «сучасним і європейським». Критики — «інституціоналізованою дискримінацією». Давайте розберемо по поличках, що саме змінилося і чому це важливо для кожного з нас.

Що це за документ і навіщо він потрібен?
Це повна рекодифікація — нова редакція всього Цивільного кодексу на заміну тому, що діє з 2003 року. Документ складається з дев’яти книг: від загальних принципів до сімейного права, спадщини, речових прав і міжнародного приватного права.
Автори (серед яких спікер Руслан Стефанчук та інші нардепи від партії «Слуга народу») кажуть: мета — оновити право під цифровізацію, нові економічні моделі та євроінтеграцію. Зробити його сучасним, узгодженим і справедливим. Пояснювальна записка підкреслює «юридичну рівність і недискримінацію» як одну з ключових засад.
Але на практиці у сімейній сфері кодекс зберігає консервативні підходи, які суперечать європейським стандартам.
Що прибрали після критики попередньої версії?
Це вже друга спроба: перший великий проєкт (№14394) зареєстрували у січні 2026-го.
Після хвилі критики від правозахисників автори:
- змінили номер на 15150;
- скоригували формулювання;
- прибрали три найскандальніші норми (без жодних пояснень у записці): зниження шлюбного віку, «небажання мати дитину» чи «нездатність до зачаття» як підставу для розлучення, а також юридичні наслідки релігійного обряду шлюбу.
«Стирання» ЛГБТІ+ людей: що залишилося?
Кодекс фактично виключає одностатеві пари з сімейного права. Ось ключові норми:
- Фактичний сімейний союз (ст. 1474) визначається виключно як спільне проживання двох осіб протилежної статі однією сім’єю без реєстрації шлюбу. Якщо ви — одностатева пара і вважаєте себе сім’єю — для закону вас немає.
- Усиновлення: закон прямо забороняє особам однієї статі усиновлювати дитину разом. Навіть якщо пара вже фактично виховує дитину одного з партнерів — другий не отримає жодних батьківських прав і обов’язків (ст. 1660).
- Репродуктивні права: людина не може розпоряджатися своїм біологічним матеріалом на користь партнера чи партнерки однієї статі. Це дозволено лише для осіб іншої статі (ст. 1735).
- У міжнародному приватному праві (ст. 1875) навіть шлюб, укладений і визнаний за кордоном, в Україні не матиме сили, якщо партнери однієї статі.
- Спадкування: партнери у фактичному союзі мають право на спадщину в третій черзі. Але оскільки сам цей союз визнається тільки для різностатевих пар — для одностатевих сімей ця норма просто не працює (ст. 1759).
- Трансгендерні люди: якщо людина в офіційному шлюбі змінює стать — шлюб автоматично вважається недійсним з дня реєстрації зміни статі. Навіть якщо подружжя хоче зберегти сім’ю.

Дискримінація прав жінок: повернення «доброзвичайності»?
Кодекс не оминає й жінок:
- Колишній чоловік може звернутися до суду і вимагати, щоб дружина повернула його прізвище. Суд отримує право оцінювати моральність поведінки жінки вже після розірвання шлюбу (ст. 1513).
- Якщо у подружжя є неповнолітні діти, суд зобов’язаний призначити строк для примирення сторін. Це означає, що навіть якщо жінка хоче розлучитися швидко (наприклад, через насильство чи токсичні стосунки), процес автоматично затягується (ст. 1488).
- Якщо людина передумала після заручин, з неї можна стягнути компенсацію моральної шкоди.
- Аліменти теж стали менш захищеними. Стягнення заборгованості за минулий період обмежили одним роком (замість десяти років за чинним кодексом).
- Допоміжні репродуктивні технології (ЕКЗ, сурогатне материнство тощо) дозволені лише за суворими медичними показаннями.
ГО «Інсайт» в своєму розборі виокремлююсь статтю 6: «Стаття зберігає поняття “доброзвичайність” як одну з основ правових норм — тобто відкриває простір для застосування суб’єктивних, консервативних уявлень про “правильну” поведінку».
Ігнорування громадського обговорення та євроінтеграції
Правозахисники наголошують: вимоги щодо публічного обговорення проігноровано. Зауваження про порушення євроінтеграційних зобов’язань — теж.
Україна взяла на себе зобов’язання запровадити реєстровані партнерства. Єврокомісія вже стежить за цим. Новий кодекс рухається в протилежному напрямку: замість рівності — виключення цілої групи людей з базових інститутів.
«Держава не має права використовувати Цивільний кодекс як інструмент приниження жінок і стирання ЛГБТІ+ сімей. Цей проєкт у такому вигляді не має бути ухвалений», — пишуть ГО «Інсайт».
Чому це стосується всіх?
Цивільний кодекс — це про те, хто може захистити своє майно, дітей, прізвище, тіло і любов. Якщо ми хочемо сучасну європейську країну — сімейне право має бути світським і рівним. Якщо ні — залишаємося в минулому. Бо право на рівність має бути у кожного. Це тема для всіх українців, що хочуть жити в справедливій країні.
Текст — Ніно Авалішвілі, обкладинки — Анастасія Юращенко