У Харкові знесли постамент пам’ятника Алєксандру Невському

Що сталося?

Вчора, 13 червня у Харкові знесли постамент колишнього пам’ятника Алєксандру Невському. Про це повідомили учасники проєкту «Деколонізація.Україна».

Колишній монумент встановили біля однойменної церкви Московського патріархату у серпні 2004 року з нагоди 350-ї річниці міста. Автором пам’ятника є нині покійний харківський скульптор Сейфаддін Гурбанов. Кошти на зведення виділили з бюджету Московського (нині Салтівського) району, за ініціативи тодішнього міського голови Михайла Добкіна. 

Після початку російської агресії пам’ятник ставав жертвою вандалів. Так, у травні 2015 року невідомі вкрали у пам’ятника меч. Пізніше Гурбанов відновив його своїм коштом. 19 травня 2022 року, коли Харків перебував під щоденними російськими обстрілами, група осіб у військовій формі прив’язала до статуї Невського трос та знесла його з постаменту за допомогою вантажівки. Харківська міська рада тоді подала заяву до поліції.

Читайте також:

• У Харкові може з’явитися проспект Бандери. Містяни подали відповідне звернення до ХОВА
• У Харкові прибрали постамент, на якому стояв пам’ятник Пушкіну

Ким був Алєксандр Невський?

Алєксандр Невський був у ХІІІ столітті князем новгородським, псковським та владимирським. Отримавши від монголського хана Батия ярлик на велике княжіння, у 1249-1263 роках формально був великим князем київським, проте особисто у Києві ніколи не був. Під час новгородського княжіння влаштував у місті різанину через незгоду місцевих мешканців платити данину ординським баскакам. Російський історик Лев Гумільов вважає Алєксандра Невського названим сином Батия.

Культ Невського формувався у росіян ще у добільшовицьку епоху. Приписуваний йому шолом навіть помістили на великий герб Російської імперії (в реальності шолом виготовлений на 400 років пізніше за арабськими зразками). Напередодні Другої світової війни, цей культ був реанімований радянським диктатором Йосипом Сталіним. Російська православна церква вважає Невського покровителем сухопутних військ та морської піхоти РФ.

Текст та обкладинка — Антон Алохінссон