Параджанова реабілітували від радянських звинувачень
До 100-річчя з дня народження українського та вірменського режисера і сценариста Сергія Параджанова Національна комісія з реабілітації зняла з нього обвинувачення комуністичної влади в «українському націоналізмі та гомосексуалізмі».
«Люк» розповідає деталі історії.
Що зробила комісія?
9 січня Національна комісія з реабілітації посмертно зняла з Параджанова обвинувачення, які йому приписала радянська влада у 1973 році. У рішенні йдеться, що після аналізу кримінальної справи та інших архівних документів виявили політичну вмотивованість переслідування Параджанова.
У комісії зазначили, що це рішення є знаковим прецедентом для розгляду інших справ українських дисидентів, засуджених комуністами.
«Юридична реабілітація Сергія Параджанова — це дійсно непересічна і знакова подія. Вона є черговим свідченням тези про те, що добро і справедливість зрештою перемагають, нехай навіть у стратегічній перспективі. Усі жертви комуністичного тоталітарного режиму, як і будь-якого тоталітарного режиму, мають право і можливість бути відновленими у гідності та правді. Дуже надихає, що ця реабілітація відбулася якраз до сторічного ювілею з дня народження Сергія Параджанова», — зазначив голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович.
Читайте також:
- Заборонена в СРСР харківська мелодрама Олександра Муратова «Чи вмієте ви жити?» вийшла онлайн. Де подивитися?
- Повертаючи своє: як позбавитися Висоцьких та «альошек»
Сергій Параджанов. Фото: Юрій Мечітов
Хто такий Сергій Параджанов?
Сергій Параджанов — режисер, сценарист та художник. Народився в Тбілісі 9 січня 1924 року. У 1964 році він презентував фільм «Тіні забутих предків», що став протестом української творчої інтелігенції проти політичних репресій.
У 1973 році радянська влада звинуватила Параджанова в «українському націоналізмі та гомосексуалізмі», а вже 25 квітня наступного року йому дали п’ять років колонії суворого режиму. 30 грудня 1977 року Параджанова звільнили завдяки міжнародній кампанії протесту.
Після цього через заборону жити в Україні повернувся до Тбілісі. Помер у 1990 році.
Текст і обкладинка — Антон Малиновський