«До 1942 року ніхто нічого подібного не робив». З’явився сайт, що дозволяє порівняти Харків 1942 та 2021 років

«Цікаво було зробити щось прикольне про Харків»

— Євгене, розкажи більше про проєкт. Як з’явилася ідея поглянути на Харків часів Другої світової?

Я програміст, тому цікавився саме частиною, пов’язаною з картографією. І якось мені трапився прикольний сайт 1928 Tagesspiegel. Це проєкт німецької газети Tagesspiegel, де вони взяли мапи Берліна, сфотографовані з літака у 1928 році, і порівняли, як місто змінилося з 1928 по 2000 рік. І мені ця штука сподобалась. Я погуглив і виявилося, що є карти Харкова 1942 року, зняті з німецьких літаків. І вирішив повторити такий самий проєкт, тільки власними силами. Тільки мені у німців не дуже сподобалось: вони робили проєкт без фотографій, у них довгий опис деяких місць. 

Тому я вирішив трошки цікавіше зробити, додати фото, порівняти точки, як змінилися деякі місця. Зробив, щоб можна було візуально подивитися цілі райони, типу водосховища на Журавлівці, якого тоді ще не було [у 1942 році, — «Люк»], або ХТЗ, або Олексіївки, яка взагалі була селом, і місто закінчувалось на Ботанічному саді. Тепер на мапі кожен кому цікаво може подивитися, знайти свій район, свій будинок.

— Інколи на цій аерофотозйомці немає прямо цілого шматка міста. Білі плями на мапі — буквально.

Дуже прикольно, так. Я перші дні коли це знайшов, «залипав» просто на мапу, порівнював. Всякі райони роздивлявся. Там [на німецькій мапі] є якісь, як мені здалося, прикольні будинки в районі Молодіжного парку, яких зараз немає. Але я так і не знайшов, що то було.

Цікаво було зробити щось таке прикольне про Харків, тому що я і раніше цим цікавився, був підписаний на київські пабліки, де періодично робили якісь міські мапи, прикольні проєкти про Київ. А у Харкові нічого такого не було, хоча я й тоді відчував, що це місто за своєю потужністю не менше за Київ.

---

Читайте також:

• «Подивитись на історію міста менш закоханим поглядом». Костянтин Левін про радянську (де)урбанізацію Харкова
• «Безбар’єрний доступ до архітектурної спадщини». Інтерв’ю з Дмитром Скуріхіним, автором мобільного путівника Харковом

---

«До 1942 року ніхто нічого подібного не робив»

— Чому саме німецька мапа 1942 року?

Бо це була перша доступна аерофотозйомка. Німці цю штуку обкатали ще в 1928 році у себе, пофоткавши Берлін. А потім, у 1942-1943-х роках багато сфотографували радянських міст і там навіть, здається, польські є. Потім вже почали частіше це робити. Наприклад, я нещодавно знайшов мапу Харкова 1965 року, де він уже більш серйозно виглядає, розрісся. Просто до 1942 року ніхто нічого подібного не робив.

— На цій мапі можна побачити, наприклад, деякі старі будівлі Харкова, бо у 1942 році ще не було таких страшних боїв за місто, і вони залишалися цілими. Мимоволі виникають паралелі з нинішньою війною та руйнуваннями…

Насправді, це вийшло ненавмисно. Коли я тільки починав цей проєкт кілька років тому, я не хотів асоціації з війною. Але я вже хочу нарешті закінчити його, тому вже буде як є. 

— На якій платформі реалізовано цей проєкт?

Це просто статичний веб-сайт. Сучасний план міста взято з провайдера мап Mapbox. Вони, на мою думку, значно зручніші, у них є там функціонал, з яким можна працювати, туди можна багато що вбудовувати. Якщо у тебе є мапа, розбита на квадрати, ти можеш її просто підкласти. Власне, я оцю «плитку» для 1942 року я знайшов в інтернеті. Вона спочатку була на руснявому сайті — у них там є багато фанатів такої справи, — але самі архівні фотки є доступними. Їх може будь-хто взяти, скачати і зробити свою мапу.

Ну, і насправді, у тому вигляді, в якому вона там є, мапа доволі погано зроблена. Я намагався створити власну, але мені не вистачає часу і терпіння розбиратися з новими інструментами. Якщо є якісь люди, які більше розписали ці інструменти і знають, як можна ці карти генерувати з зображень, з фотографій, прив’язувати їх до місцевості — вони можуть зробити кращу версію.

У Дніпрі є хлопець на прізвище Костюк (забув ім’я). У нього є Telegram-канал, він знаходить карти Дніпра десь в архівах, фотографує, переносить їх. І в нього є шари мапи за багато років: і 80-ті, і 60-ті, і 40-ві. В нього є сайти типу мого, тому у розрізі Дніпра можна порівняти. Він таке робить, мені подобається. Але я хочу вже закінчити цей проєкт, закрити цей гештальт.

«Проблема лише наповнити сайт контентом»

— Останнім часом майже одночасно вийшло кілька проєктів, присвячених харківській архітектурі: «Конструктивізм Харків», Kharkiv Architecture Manual, Kharkiv Heritage тощо. Їх автори починали розробляти путівники ще до «повномасштабки», але зараз не мають ресурсу продовжувати.

Знаєте, що в мене в цьому проєкті найбільше сил забирало? Зробити цю карту, програмувати її — це взагалі easy. Я це дуже швидко зробив, буквально кілька місяців. 

Проблема в тому, щоб наповнити її контентом. Особливо мені важко дається писати якісь тексти. Є один харківський кориснавець, який збирає фотографії Харкова та викладає на Flickr. Я дивився на сайті, знаходив його фотки, а потім читав інформацію про конкретний будинок. І я такий: о, класно, мені цікаво було.

Але потрібно потім ще й час провести, щоб це все оформити, зробити вижимку, написати маленький текст, щоб він влазив на сайт. Я хотів, щоб цей сайт гарно працював з мобільних девайсів, тому треба було небагато тексту. А потім треба було ще й фотки поробити. Я багато фотографував наприкінці 2021-го і на початку 2022-го років, але через війну не встиг все доробити. Тому змушений був шукати десь у Google Street View, або там просто з інтернету щось.

— Ну, і ще трошки збиває, що вони всі зроблені у різну пору року…

Так, я теж про це думав. Насправді, спочатку було значно більше точок, але наповнення контентом мене якось найбільше стопорило [при роботі] з цим проєктом. Я вже навіть і брата просив підключатися періодично, і писав деяким блогерам: «Ти ж все одно шастаєш по місту, щось фоткаєш. Походи, пофоткай мені, у тебе і фотік класний».

Блогери обіцяли, що зроблять, але зрештою нічого не фоткали, і в мене якась прокрастинація через це теж була. Проте я навіть зараз відкритий. Тому, якщо хтось знайдеться, хто дознімає  в один сезон ті фотки, яких не вистачає, або додасть ще на мапу якісь точки прикольні — я тільки за, немає проблем.

«Прояв розвитку — це коли люди хочуть щось зробити для свого міста»

— Як ти думаєш, чому так різко, буквально перед стартом великої війни, харків’яни почали майже одночасно робити проєкти, пов’язані з історією міста, путівники, мапи тощо?

Я думаю, що причина просто в природному розвитку суспільства, що спостерігався після 2014 року. З року в рік було якесь піднесення, зміна поколінь. З’являлися нові люди, яким було не байдуже, які усвідомлювали себе, українцями, харків’янами, хотіли щось робити все більше і більше для міста, залишатися там. Мені здається це прояв отакого розвитку, коли люди хочуть щось зробити для міста, для себе — і це прикольно.

— Це якась спроба вибудовати нову ідентичність, так? Харків не як «перша столиця», а щось інше

Я не можу казати за всіх, але у мене було просто якесь відчуття, що у Харкові не вистачає якихось прикольних проєктів, активізму. І це моя ідея: щось показати харків’янам, зробити щось цікаве, що зачепить. Я робив репости — люди почали робити репости в сторісах — приємно. Хтось там в коментах пише, що їм дуже подобається якісний сайт. Шкода, що я його в 2021 році не закінчив, було б потужніше. Але вже як є.

Мене у Харкові засмучувало, що мало якоїсь двіжухи, внутрішніх досліджень, розвитку. Дійсно було старше покоління, яке оце «перша столиця». А молодь була, як мені здавалося, доволі пасивною. Вони всі хотіли поїхати в Київ. Це не єдина в мене задумка і не перша спроба. Я ще кілька проєктів намагався робити, але їх не вдалося довести до хоч якогось стану. 

— Ти зараз не у Харкові, вірно?

Ні, я зараз у Вінниці.

— Як ти думаєш, чи змінилося ставлення харків’ян до міста? Чи стали вони більш активними, чи стали вони більш зацікавленими у ньому?

Не знаю, не можу сказати. Для мене це велика загадка, як зараз люди себе почувають у Харкові. У мене проблема така, що з Харкова роз’їхалися всі мої друзі, у мене там майже не залишилось нікого. Проте я помітив, що у «Люка» був великий буст після «повномасштабки», через певний час у вас дуже виросла і аудиторія, і якість матеріалів. Мені цікаво періодично читати.

— Наостанок скажи, як можна тебе підписати: активіст, урбаніст, краєзнавець-любитель?

Напиши просто «громадянин».

Антон Алохінссон, редактура — Олександра Пономаренко, обкладинка — Катерина Дрозд