Головна » Люди » Музей прийняття. Шість особистих історій ЛГБТ-харків’ян та харків’янок голосами публічних людей
…

Музей прийняття. Шість особистих історій ЛГБТ-харків’ян та харків’янок голосами публічних людей

Час прочитання: 3 хв

«Музей прийняття.Харків» — це частина національної кампанії з підтримки рівності прав ЛГБТ+-людей «Різні.Рівні».

У межах проєкту публічні люди Харкова озвучили історії з реального життя гомосексуалів, лесбійок, бісексуальних та транс-людей, які не є відкритими та не наважаються сказати правду про себе навіть своїм близьким.

«Музей прийняття.Харків» це серія монологів людей, які живуть у Харкові або на сході України та не є повністю відкритими у повсякденному житті. 

Відео створені командою ГО «Сфера», ХарківПрайду у партнерстві з креативним та стратегічним агентством Arriba! Команда проєкту зберегла анонімність героїв та героїнь.

«Ми хотіли розповісти місту реальні історії ЛГБТ+-людей, які мешкають у Харкові. Усі ці історії про повагу до людської гідності, розповідає президентка «ХЖО Сфера» Анна Шаригіна.  

Для нас важливо змінювати на краще саме наше місто, робити Харків безпечним для вразливих спільнот, а значить, для різних людей. Адже в такого міста, де затишно і хочеться жити, є майбутнє.

Також нашим проєктом ми хотіли підтримати підлітків, які стикаються з булінгом на ґрунті сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності, та сім’ї ЛГБТ+-людей».

Креативний директор Arriba! Макс Бурцев запевняє, що завдання роликів — наповнити ефір максимальної кількості реальними історіями звичайних людей. 

«Люди не хочуть слухати історії ЛГБТ+-спільноти. Як тільки з’являється райдужний прапор, багато хто тисне skip, підкреслює Максим.

Ми вивели для себе проблему: люди визнають існування ЛГБТ+-людей, але ставляться до них з побоюванням, тримаються на відстані через те, що існує багато упереджень.

Звідки вони? У людей немає знайомих або друзів зі спільноти».

I

Перший епізод присвячений спортсменці та лесбійці Даші. Озвучила його фронтвумен Pur:Pur та Astronata Ната Сміріна.

«Ніхто не повинен вирішувати за іншого, кого йому любити і що робити зі своїм тілом. Щобільше свободи, то більше щастя. Я за щасливий і вільний від забобонів світ», пояснює свою участь у проєкті Ната.

II

Другий епізод  про дідуся-гея, який так і не спромігся зізнатися у своїй сексуальній орієнтації і прожив «не своє» життя. Його історію озвучив актор «Театру 19», вокаліст гурту «Dостоевсkий FM» Богдан Синявський.

«Я навіть уявити не можу, якого болю завдає деяким людям наш світ, стверджує Богдан. Ми живемо у вільній країні, яка тільки вчиться бути доброю до себе. Я не можу собі пояснити, чому це має продовжуватися».

III

Наступний епізод  про військового, який не зміг відкритися навіть там, де смерть була ближче ніж за крок. За нього висловився актор і режисер театру «Нєфть» Артем Вусик. 

«Я підтримую ЛГБТ+-спільноту і вважаю важливим висловлювати це публічно», підкреслює Артем. 

IV

Історію про прочанку-лесбійку, яка пройшла дорогою святого Якова, розповіла співзасновниця ресторану «Сніг на голову» та charity-менеджерка «Кураж Базару» Таня Каменева.

«Мені подобається відкрито говорити про свою любов, наголошує Таня. Мене дратує, що я можу робити це без страху осуду, а люди з ЛГБТ+-спільноти врізаються в гору з нерозуміння і злих коментарів про розбещення чужих дітей. Впевнена, що дітям важливо і потрібно дивитися на прекрасне. Любов це прекрасно».

V

В епізоді про трансгендерного чоловіка, якому вимушено доводиться розповідати свою історію переходу, взяв участь психолог-психотерапевт Максим Жидко. 

«Я працюю психологом-психотерапевтом понад 20 років, наголошує Максим. Я знаю, які ми всі насправді та наскільки взаємозалежні один від одного. Для мене історія Діми це історія людини, яка страждає. Стати її голосом значить не просто підтримати, але й дати шанс подолати це страждання». 

VI

Останній епізод про лесбійку, чия мама намагалась жорстоко «вилікувати» свою доньку. Її історію озвучила харківська письменниця, журналістка та блогерка Анна Гін.

«Світ, який зневажає інакомислення за будь-якою ознакою страшний, розповідає Анна. Палкі дискусії щодо ЛГБТ+-спільноти з образливою лексикою я вважаю невіглаством. Для мене ця тема не про сексуальну орієнтацію і, мабуть, навіть не про права. Вона про головну людську цінність свободу». 


«Люк» — це крафтове медіа про Харків і культуру. Щоб створювати новий контент і залишатися незалежними, нам доводиться докладати багато зусиль і часу. Ви можете робити свій щомісячний внесок у створення нашого медіа або підтримати нас будь-якою зручною для вас сумою.

Це зображення має порожній атрибут alt; ім'я файлу ptrn-1024x235.png
Поділитись в соц мережах
Підтримати люк