Музей прийняття. Шість особистих історій ЛГБТ-харків’ян та харків’янок голосами публічних людей
«Музей прийняття.Харків» — це частина національної кампанії з підтримки рівності прав ЛГБТ+-людей «Різні.Рівні».
У межах проєкту публічні люди Харкова озвучили історії з реального життя гомосексуалів, лесбійок, бісексуальних та транс-людей, які не є відкритими та не наважаються сказати правду про себе навіть своїм близьким.
«Музей прийняття.Харків» — це серія монологів людей, які живуть у Харкові або на сході України та не є повністю відкритими у повсякденному житті.
Відео створені командою ГО «Сфера», ХарківПрайду у партнерстві з креативним та стратегічним агентством Arriba! Команда проєкту зберегла анонімність героїв та героїнь.
«Ми хотіли розповісти місту реальні історії ЛГБТ+-людей, які мешкають у Харкові. Усі ці історії про повагу до людської гідності, — розповідає президентка «ХЖО Сфера» Анна Шаригіна.
Для нас важливо змінювати на краще саме наше місто, робити Харків безпечним для вразливих спільнот, а значить, для різних людей. Адже в такого міста, де затишно і хочеться жити, є майбутнє.
Також нашим проєктом ми хотіли підтримати підлітків, які стикаються з булінгом на ґрунті сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності, та сім’ї ЛГБТ+-людей».
Креативний директор Arriba! Макс Бурцев запевняє, що завдання роликів — наповнити ефір максимальної кількості реальними історіями звичайних людей.
«Люди не хочуть слухати історії ЛГБТ+-спільноти. Як тільки з’являється райдужний прапор, багато хто тисне skip, — підкреслює Максим.
Ми вивели для себе проблему: люди визнають існування ЛГБТ+-людей, але ставляться до них з побоюванням, тримаються на відстані через те, що існує багато упереджень.
Звідки вони? У людей немає знайомих або друзів зі спільноти».
I
Перший епізод присвячений спортсменці та лесбійці Даші. Озвучила його фронтвумен Pur:Pur та Astronata Ната Сміріна.
«Ніхто не повинен вирішувати за іншого, кого йому любити і що робити зі своїм тілом. Щобільше свободи, то більше щастя. Я за щасливий і вільний від забобонів світ», — пояснює свою участь у проєкті Ната.
II
Другий епізод — про дідуся-гея, який так і не спромігся зізнатися у своїй сексуальній орієнтації і прожив «не своє» життя. Його історію озвучив актор «Театру 19», вокаліст гурту «Dостоевсkий FM» Богдан Синявський.
«Я навіть уявити не можу, якого болю завдає деяким людям наш світ, — стверджує Богдан. — Ми живемо у вільній країні, яка тільки вчиться бути доброю до себе. Я не можу собі пояснити, чому це має продовжуватися».
III
Наступний епізод — про військового, який не зміг відкритися навіть там, де смерть була ближче ніж за крок. За нього висловився актор і режисер театру «Нєфть» Артем Вусик.
«Я підтримую ЛГБТ+-спільноту і вважаю важливим висловлювати це публічно», — підкреслює Артем.
IV
Історію про прочанку-лесбійку, яка пройшла дорогою святого Якова, розповіла співзасновниця ресторану «Сніг на голову» та charity-менеджерка «Кураж Базару» Таня Каменева.
«Мені подобається відкрито говорити про свою любов, — наголошує Таня. — Мене дратує, що я можу робити це без страху осуду, а люди з ЛГБТ+-спільноти врізаються в гору з нерозуміння і злих коментарів про розбещення чужих дітей. Впевнена, що дітям важливо і потрібно дивитися на прекрасне. Любов — це прекрасно».
V
В епізоді про трансгендерного чоловіка, якому вимушено доводиться розповідати свою історію переходу, взяв участь психолог-психотерапевт Максим Жидко.
«Я працюю психологом-психотерапевтом понад 20 років, — наголошує Максим. — Я знаю, які ми всі насправді та наскільки взаємозалежні один від одного. Для мене історія Діми — це історія людини, яка страждає. Стати її голосом — значить не просто підтримати, але й дати шанс подолати це страждання».
VI
Останній епізод — про лесбійку, чия мама намагалась жорстоко «вилікувати» свою доньку. Її історію озвучила харківська письменниця, журналістка та блогерка Анна Гін.
«Світ, який зневажає інакомислення за будь-якою ознакою — страшний, — розповідає Анна. — Палкі дискусії щодо ЛГБТ+-спільноти з образливою лексикою я вважаю невіглаством. Для мене ця тема не про сексуальну орієнтацію і, мабуть, навіть не про права. Вона про головну людську цінність — свободу».
«Люк» — це крафтове медіа про Харків і культуру. Щоб створювати новий контент і залишатися незалежними, нам доводиться докладати багато зусиль і часу. Ви можете робити свій щомісячний внесок у створення нашого медіа або підтримати нас будь-якою зручною для вас сумою.