«Регіональні медіа — це лакмусова бумажка того, куди спільнота рухатиметься наступні 5-10 років». Інтерв’ю з Кирилом Соляром про роль медіа та дизайну

— Кирило, як з’явилась компанія Solar Digital?

Я вже 15 років працюю у сфері дизайну та діджитал-розробки. Я працював у веб-студії і в креативному бюро, та пройшов шлях від джуніор-менеджера до комерційного директора, керівника сейлс- і проджект-відділів. В якийсь момент зрозумів, що є певні ідеали, які я хочу бачити в команді. І втілити свої ідеї я зможу лише у власній компанії.

У 2016 році я створив Solar Digital. Компанію, яка робить дизайн не заради дизайну, а для вирішення конкретної мети замовника. Нам важливо зробити не лише прикольно, а й зручно і корисно. 

Ми хочемо впливати на те, як сприймають дизайн українці і загалом люди у світі. Це фундаментальна цінність, з якої починалась Solar Digital у 2016 році, і якій ми вірні і дотепер.

Я відчуваю, що наша сила в тому, що ми пропитані дуалізмом — ми одночасно і про креатив, і про аналітику. Ми кайфуємо від того, що можемо бути серйозними, чіткими і системними в проєктах, і в той же час — «креативними дебоширами», робити щось всупереч правилам. Цей дуалізм формує нас і дає сили.

— Чи є у вас в компанії якісь червоні прапорці в плані того, з ким ви точно не будете працювати, хто не ваш клієнт?

Тут є передбачувана відповідь — ми не будемо працювати з рашистами. Також ми не працюємо з клієнтами, яким їх проєкт не потрібен.

Нам важливо обрати саме того клієнта, який хоче зробити дійсно кльовий, корисний проєкт, і ми разом будемо пишатися результатом. 

Ми за командну роботу, де не просто «клієнт заплатив інвойс, заповнив бріф і через три місяці зустрілися, щоб отримати сайт». Ми за відкриту комунікацію, обмін ідеями; де ми спільна команда. Де клієнт і замовник виступають не один проти одного, а як два партнери. Тому, коли ми починаємо знайомство з потенційним клієнтом, ми це і перевіряємо — чи дійсно в нас може вийти один шлях.

— Я ще знаю, що ви багато працювали з медіа. Хотіла запитати, в якому стані, за вашими відчуттями, медіаринок в Україні і як він змінився за цей час, поки ви працюєте зі ЗМІ?

Ми працювали з різними українськими медіа: Gwara, «Маяк», «Люк», «Хайлоад Тудей» і «Юг Тудей». Також із Ukrainian shipping magazine — спеціалізованим медіа з морської тематики.

Особливо приємно і цікаво працювати саме з такими медіа, як ви, Gwara і «Маяк». Тобто, де є спілкування на соціальні теми, про урбаністику, про місце людини в світі. Це креативні, відкриті і прогресивні теми. Вони потребують сучасного прикольного дизайну, більш цікавої харизматичної комунікації з читачем. Це підкупає. 

Я бачу, що медіа і зараз, і раніше розподіляються на два табори: або для галочки кривий, косий сайт, який зроблено на колінці, або класний проєкт, яким займаються, вкладаються в нього і душою, і компетенціями. Це вже продукт, яким хочеться користуватись.

Років п’ять тому я мало бачив таких видань, як «Люк» або Gwara. Як один з трендів, я бачу, що таких видань зараз з’являється більше.

Українці відрізняються саме креативністю. І це не просто гучні слова, а конкретна наша відмінна риса. І дуже кльово, що саме в новинних медіа це дає свій вплив.

І, на жаль, інший тренд — це те, що в українських медіа немає грошей. Я не бачу, щоб це приводило до стабільного бізнесу, де зрозуміло, як медіа може нормально заробляти. 

Мені здається, що український медіа-бізнес ще проходить цей трансформаційний шлях. Креативні, кльові, та сучасні медіа вже з’явились, але вони ще в пошуці формули, як це нормально монетизувати.

А ЗМІ, однозначно, мають заробляти. Найближчі роки цей шлях ще далі буде вибудовуватися. І я думаю, що [повномасштабна] війна, з одного боку, сильно завадила цьому розвитку. А з іншого боку, вона просто трансформувала цей шлях і він буде іншим, яким саме — побачимо. І в найближчі роки ситуація буде змінюватися у позитивному напрямку.

— Кирило, ви працюєте з сайтами, для вас це певна філософія. В чому для вас роль сайта, як майданчика взагалі і окремо — для медіа?

Саме для медіа сайт грає одну з вирішальних ролей. Є бізнеси, де можна взагалі працювати без сайту. А ось саме для медіа-сфери сайт може вплинути на результати. 

Тут є як креативна складова — більш незвична і своя власна форма зовнішнього вигляду, філософія взаємодії з користувачем. Але також є більш діловий сценарій взаємодії з сайтом як з бізнес-інструментом. Це і SEO-налаштування, і органічний трафік, і можливість монетизації своєї роботи через платні статті.

Є різні приклади і досвід видань, які роблять кльові матеріали і в якийсь момент вирішують йти шляхом підвищеня LTV (Life Time Value). Наприклад: «ось вам спойлер статті, якщо цікаво — купляй підписку». Або формат, де користувач буде по підписці кожного місяця сплачувати по 15 чи 10 доларів. Але буде робити це стабільно рік, два чи три. І це дуже відповідальна модель, на яку дуже багато хто боїться наважитись. Вона себе добре зарекомендувала і в європейських медіа, і в американських. І є позитивні приклади того, як це відбувається і на пострадянському просторі. Саме за допомогою вебсайту видання починає монетизувати свій контент. І робити це стабільно. 

— Розкажіть більше про роботу з медіа. Можемо взяти тих же Gwara і «Маяк», бо це саме ті приклади, які і для нашої авдиторії будуть близькі та зрозумілі, і це ніша регіональних медіа.

У нас дійсно дуже різний досвід роботи з медіа. Спільні риси в цих кейсах в тому, що до початку нашої роботи вже була певна історія, читачі і філософія. Прикольний челендж в тому, що у цих проєктах нашим завданням було покращення. Не зробити з нуля, а саме оновити і перезавантажити, як мінімум, зовнішній вигляд та допомогти в технічних моментах.

Саме тут проявляється цей дуалізм, що ми одночасно і креативники, і аналітики.

При роботі з цими трьома медіа [«Люк», Gwara, «Маяк»], ми зробити більш сучасну і надійну технічну частину. Десь SEO-оптимізацію, індексацію, десь зелений PageSpeed, щоб сторінки швидше завантажувались. Виправити купу різних багів [помилок] в адмінці, додати новий функціонал.

Одночасно з цим — пофіксити зовнішний вигляд сайту. Бо, наприклад, у Gwara — кльовий та зухвалий дизайн, де багато чого було зроблено до нас. І ми бачили, що можемо бути корисними в тому, щоб не революцію там зробити, а зробити саме органічну еволюцію, покращити все те, що вже є у медіа.

Для медіа «Маяк» ми зробили ребрендинг, айдентику і дизайн з нуля. У них і так був кльовий дизайн, він отримував різні нагороди, подобався читачу. Але час йде, вони з цим дизайном пожили вже 4–5 років. І як би там кльово не було, треба рухатись далі. Ми повністю перезавантажили сайт, зробили абсолютно нову версію дизайну з нуля.

Дуже кайфово працювати саме з такими регіональними медіа, бо в них менше обмежень, більше свободи і більше розуміння своєї авдиторії. Того, що можна по фану прикольного і креативного зробити, але і дієвого, щоб це відповідало ідеології.

— Кирило, ви з Одеси. У мене до вас питання не як до керівника компанії, а більше як до містянина. В чому для вас роль регіонального медіа для міста?

Вони несуть дух. Як [співав гурт] Нірвана: «smells like teen spirit»! Дух молоді, прогресивного кластеру міста. Звісно ж, присутній і дух пенсіонерського медіа, для якоїсь окремої авдиторії.

Але, частіше за все, регіональні медіа — це прогресивні думки про те, куди спільнота рухатиметься наступні 5–10 років. Як вона мислитиме, про що вона говоритиме, які реформи вона впроваджуватиме.

Для мене це така «лакмусова бумажка» того, що буде далі.

Це чітко відчувалось, наприклад, коли я приїжджав у Львів 10–15 років тому. Я відчув, що у цьому місті люди мислять трохи інакше. І це не про те, що це захід України, у них інша ментальність, ні. Я саме про те, що в них є креативна зміна, перебудова, і люди починають трансформуватися і дивитися на світ інакше. Саме через те, що у них в локальній спільноті є певні тектонічні зсуви.

Я бачу це на прикладі Харкова, який по інфраструктурі — у всіх «топ» рейтингах. У Харкові чистіші парки, якісніші дороги, більш комфортний міський транспорт.

Я не здивований тому, що в Харкові є «Люк» і Gwara. Одеса, на жаль, буксує у цих питаннях. У нас є великий пафос, що ми пупи землі, ми просто чудові, без пояснення чому. І цей пафос блокує розвиток креативно-прогресивного напрямку у місті. Креативники є, творчі люди є, таланти є, але їх голос значно тихіший, ніж у Львові та Харкові.

Катерина Переверзева, фото — з архіву Solar Digital, обкладинка — Катерина Дрозд