Головна » Віталій Куликов: пам’ять про художника, який поєднав авангард із тугою за рідним містом

Віталій Куликов: пам’ять про художника, який поєднав авангард із тугою за рідним містом

6.01.2026

Час прочитання: 6 хв

Сьогодні, 6 січня, — одинадцята річниця з дня смерті Віталія Куликова — одного з найвидатніших українських художників другої половини XX-початку XXI століття.

«Люк» розповідає про діяча, який залишив по собі сотні робіт і ціле покоління учнів — людей, що вважають його легендою харківського мистецтва.

Текст створено ГО «Люк — медійна група» у межах проєкту «Єднання для громади», що реалізується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю ГО «Люк — медійна група» і не обов’язково відображає позицію ІСАР Єднання та Європейського Союзу.

Дитинство в затопленому місті — Новогеоргіївськ, що зник під водою

Віталій Куликов народився 27 жовтня 1935 року в Новогеоргіївську (Крилові) — невеликому місті на Дніпрі в Кіровоградській області (тоді ще в складі Харківської). Це місце стало для нього джерелом глибокої ностальгії та творчого натхнення на все життя.

Новогеоргіївськ був типовим українським провінційним містом з багатою історією. У 1930-ті роки воно було тихим, зеленим, з брукованими вулицями, дерев’яними будинками, річковими краєвидами та спокійним ритмом життя.

Новогеоргіївськ зник з мапи України у 1959-1961 роках. Його затопило водами Кременчуцького водосховища під час будівництва ГЕС. Ця трагедія — одна з багатьох у радянській історії «великих будов» — залишила глибокий слід у душі художника, який неодноразово повертався до образів втраченого краю у своїх пейзажах.

Кременчуцьке водосховище, Черкаський рибоохоронний патруль — Кременчуцьке водосховище, Вікіпедія

Через затоплення жителі Новогеоргіївська були переселені, будинки розібрані, цвинтарі знищені. Сьогодні на його місці — води водосховища, а залишки (наприклад, село Нагірне) нагадують про минуле бруківкою чи фундаментами, що іноді оголюються при низькому рівні води.

В інтервʼю для газети «Україна молода» Куликов зізнається, що завжди відчував тугу за рідним містом.«Мені це місто сниться у деформованому вигляді. Іноді я себе ловлю на якихось містичних реакціях, коли потрапляю в Чигирин — дуже схоже місто на Новогеоргіївськ», — казав Куликов.

Віталій Куликов. Баскетбольний майданчик, 1983 рік

Віталій Куликов. Херсонес, 1993 рік — Віталій Куликов. Баскетбольний майданчик, 1983 рік

Становлення в Харкові

Харків став для Віталія Куликова творчою батьківщиною. Після переїзду сюди в 1950 році (за іншими джерелами — наприкінці 1940-х) все його життя та художнє становлення нерозривно пов’язане з Харківською школою мистецтв.

Місто, багате на авангардні традиції 1920-х, стало ідеальним ґрунтом для розвитку унікального стилю митця — поєднання філософської глибини, геометричної форми та ліричної ностальгії.

У 1951 році Віталій познайомився з художником Григорієм Бондаренком, також уродженцем Новогеоргіївську. Ця зустріч стала доленосною: Бондаренко прищепив йому любов до графіки та живопису.

Після школи Куликов вступив до Харківського художньо-промислового інституту (нині Харківська державна академія дизайну та мистецтв). У 1960-1980-ті роки він створив понад 50 театральних та виставкових плакатів для харківських театрів — лаконічних, виразних, з елементами авангарду.

Куликов ілюстрував книги та створював цикли автолітографій: «Образи світу» (1969), «Еллада XX» (1974). Його стиль поєднував філософську глибину з пластикою, переосмислюючи традиції українського та європейського авангарду 1910-1920-х із нотками «суворого стилю» 1960-х років.

З 1970-х Куликов викладав малюнок і живопис на архітектурному факультеті Харківського національного університету будівництва та архітектури. За 40 років він виховав кілька поколінь митців.

«Образотворче мистецтво оперує символами, навіть те, що називається натуралістичним живописом, — це також оперування символами. Я намагаюся оперувати саме ними, а не фотографічними образами, хоч фотографічні образи також можуть бути символами…», — казав митець в одному з інтерв’ю.

«Літера А»: харківське угруповання нонконформізму

У 1990 році Віталій Куликов став співзасновником творчого об’єднання «Літера А» — радикального угруповання харківських нонконформістів. Воно стало платформою для експериментів, провокацій і пошуку нової візуальної мови в пострадянському просторі. Митці «Літери А» продовжували традиції харківського андеграунду 1960-1980-х років.

Група виникла в період перебудови та розпаду СРСР, коли художники отримали можливість відкрито експериментувати. «Літера А» стала відповіддю на цензуру радянських часів і спробою інтегрувати українське мистецтво в міжнародний контекст.

Цапок Георгій. Ескіз жіночого костюму, 1920-ті роки

Останні роки життя Куликова стали періодом творчого підсумку, філософської глибини та визнання. Художник, який все життя працював у Харкові, продовжував активно творити, викладати та експонувати роботи. Його пізній живопис — геометризовані пейзажі, натюрморти та композиції — досяг вершини медитативності, поєднуючи тугу за втраченим дитинством з універсальними роздумами про священне в буденному.

*Виставка творів Віталія Куликова у Харківській Муніципальній Галереї.*

У 2009 році вийшов фундаментальний монографічний альбом «Віталій Куликов» (видавництво «Родовід», Київ) — перший великий підсумок творчого шляху. Альбом містить репродукції робіт усіх періодів, статті мистецтвознавців та біографічні матеріали.

Того ж 2009 року відбулася персональна виставка «Spiritus Loci» (Дух місця) в київській «Я Галереї» Павла Гудімова — одна з найзначущих у пізній період. Експозиція фокусувалася на пейзажному живописі, де Куликов через геометрію форми передавав краєвиди дитинства.

Спадщина харківського митця

Віталій Куликов помер 6 січня 2015 року в Харкові у віці 80-ти років. Після смерті спадщина Куликова стала об’єктом системного збереження, насамперед завдяки Харківській муніципальній галереї. У 2015 році Галерея запустила довгостроковий проект «Збережемо спадщину Куликова», який включає:

регулярні експозиції робіт з колекції галереї (живопис, графіка, малюнок);
теоретичну платформу: лекції, дискусії з провідними мистецтвознавцями України;
видавничу програму: альбоми живопису, графіки та малюнка, що продовжують монографію 2009 року.

Виставкові зали та експозиції у Харківській муніципальній галереї

У 2015 році одразу після смерті відбувся великий меморіальний проект «In Memoriam» — ретроспектива за участю кількох харківських галерей.

Одинадцять років — час переходу від особистої втрати до культурної спадщини. Твори Куликова експонуються, вивчаються та надихають. В умовах захисту української ідентичності його мистецтво — приклад сучасного звучання авангардних традицій.

З 6 по 24 січня у Будинку Нюрнберга та в ARTпідвалі Харківської Муніципальної Галереї, що вул. Чернишевського, 15, проходитиме виставка Віталія Куликова «Dis Manibus». За словами організаторів, виставка об’єднає живопис, плакат і графіку різних періодів — не за хронологією, а за внутрішньою логікою художнього мислення.

Відкриття о 17:00. Вхід вільний.

Текст — Ніно Авалішвілі, редактура — Олександра Пономаренко, фотографії надані Харківською муніципальною галереєю, з відкритих джерел, візуальна складова — Ганна Кучеренко, обкладинки — Анастасія Юращенко

«Люк» — це незалежне онлайн-медіа про Харків, яке висвітлює міські процеси та проблеми, стимулює до змін у місті та суспільстві, збирає на одному майданчику ком’юніті змінотворців та активних людей.

Ви можете робити свій щомісячний внесок у розвиток харківського медіа або зробити разовий донат на будь-яку суму. Дякуємо❤️

Разовий платіж

Місячна підписка

100 грн

250 грн

500 грн

Своя сума