За містом
Пропаганда — Війна — Мистецтво. Колонка Андрія Корнєва

Пропаганда є інструментом впливу. Мистецтво — також. В умовах війни вони набувають особливого значення.

Викладач Харківської державної академії дизайну та мистецтв, кандидат мистецтвознавства Андрій Корнєв аналізує зв’язок пропаганди та мистецтва під час війни та характер їхнього впливу на людську психіку.

Пропаганда є інструментом впливу. Мистецтво — також. В умовах війни вони набувають особливого значення.

Викладач Харківської державної академії дизайну та мистецтв, кандидат мистецтвознавства Андрій Корнєв аналізує зв’язок пропаганди та мистецтва під час війни та характер їхнього впливу на людську психіку.

«Пропагандонами» у нас називають тих, хто за великі гроші працює на ворожу пропаганду, розповсюджуючи неправду і сіючи ненависть. Є, звісно, у цій «новомові» і вуличний брутальний підтекст. 

Проте справа в тому, що пропаганда — це завжди про замовлення, про чималі гроші і не про якусь універсальну загальнолюдську «правду». 

Різною є сама природа пропаганди, тому незмінною залишається ще одна домінанта — направленість проти чогось ворожого. Для мене ж важливо, що до пропаганди завжди долучається мистецтво. 

Спробуємо проаналізувати все це.

Політика

Чому і в якому контексті виникають вислови: політика у сфері спорту, політика у сфері освіти тощо? 

Це означає якісь настанови з боку держави чи значних соціальних утворень. І всі ці настанови супроводжуються пропагандою. 

В мирний час пропаганда може варіюватися, використовувати гнучкі підходи. Втім, під час війни всі струмки пропаганди впадають в одне річище: є наше — правдиве і позитивне та вороже — брехливе й негативне.

Однак ворог робить так саме, тому виникає ще й контрпропаганда. Вона не тільки направлена проти ворожого, а набагато підсилює саме негатив, вдаючись до будь-яких методів, оскільки це ще одна форма боротьби між своїми і чужими.

Антигерманський плакат часів Першої світової війни

Соціум

Не буду вдаватися у сферу «колективного підсвідомого» та інших юнгівських штук. Очевидною є спрямованість пропаганди на соціум. Без цього вона б не виникла як така. Тому основні риси (контр)пропаганди: прості й ясні форми, емоційність, тиражованість і поширюваність.

Дія пропаганди на соціум схожа на наркотик. Вона діє швидко, але швидко відбувається й ефект призвичаєності. Тому треба не тільки постійно шукати нові форми, але й збільшувати «дозу», якою в даному випадку стає емоційність. Ось тільки адекватності і тверезої оцінки дійсності від цього не стає більше, навпаки.

Очевидно, бо пропаганда — не аналітика. Прописна істина — скажете ви. Справедливо. Тому логіка процесу веде до того, що чим масованіша й агресивніша пропаганда, тим менше простору залишається виваженості й аналітиці.

Початок Другої світової війни в політичній карикатурі

Соціум, реагуючи на таку пропаганду, починає бушувати і виходити з берегів. А коли губиш береги, то до чужих потрапляє усе більше своїх. Пропаганда ж стає виключно маніпулятивною.

Мистецтво

Значна частині мистецтва в усі часи або прямо «служила» пропаганді або залучалася до неї. Останнє відбувалося, коли особистісне висловлювання митця ставало резонансним до загального суспільного настрою. 

Чимало талановитих митців долучалося до пропаганди і задля виживання, бо держава добре її фінансувала, а також видавала пропагандистам своєрідну «охоронну грамоту», бо їх діяльність прирівнювалася до держслужби.

З приводу останнього так і кортить зауважити: і саме тому годі було чекати шедеврів від пропагандистського мистецтва. Та це не так. Наприклад, середньовічне християнське мистецтво суцільно «пропагандистське», але ніхто не заперечує мистецьких шедеврів тієї епохи. І так відбувається в кожну епоху. 

Та маю версію, що шедеврів не буває у контрпропаганді. Бо в ній завжди є елемент вторинності і окрім того високий градус ненависті, що витісняє інші емоції, не дозволяє митцю розкритися наповну.

Перебуваючи у Львові, я постійно приглядаюся до сучасного мистецтва воєнного часу: професійні і не дуже плакати, рекламні постери, художні твори у галереях. До джерел споглядання додається й інтернет.

Серед проявів плакатного мистецтва частіше бачу «генетичну» повторюваність принципів (контр)пропаганди. Можете самі порівняти це з плакатами Першої і Другої світових воєн, знайдете там усе. Аж до історій про «розп’ятого хлопчика» [фейковий сюжет російського «Першого каналу» 2014 року про нібито знущання українських силовиків над прихильниками «ДНР» у Слов’янську — «Люк»].

Леонід Сторожук «Рашист»

Мабуть це відбувається якраз через наочну масовість плакатного мистецтва. «Божественна простота» — красива фраза. А от простота без «божественності», зрозуміло, що це — не про ступінь таланту. Це нагадування про «sancta simplicitas», як про сторінку з історії наслідків масової пропаганди.

Проте і серед плакатів, і серед інших мистецьких творів у галерейному просторі можна відшукати роботи талановиті і за емоційним, і за художнім наповненням. Ті роботи, які і через десятиліття будуть нагадувати про високу ціну, яку ми всі заплатили за нашу перемогу.

Чи є ця остання фраза — пропагандою? Можливо. Адже у ній співпадають очікування усієї української спільноти і мої власні думки.

Леонід Сторожук «Zа Путина»

Андрій Корнєв


«Люк» — це крафтове медіа про Харків і культуру. Щоб створювати новий контент і залишатися незалежними, нам доводиться докладати багато зусиль і часу. Ви можете робити свій щомісячний внесок у створення нашого медіа або підтримати нас будь-якою зручною для вас сумою.

Це зображення має порожній атрибут alt; ім'я файлу ptrn-1024x235.png
Це зображення має порожній атрибут alt; ім'я файлу image.png