Короткометражки на Docudays UA: які фільми ми побачимо у червні
За містом
Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA оголосив програму конкурсу короткометражних стрічок Docu/Коротко. Цього року вона присвячена творчості українських митців, які вимушено виїхали за кордон, а також тих, що залишилися в Україні.
Фестиваль пройде у Києві з 2 по 8 червня. Всього у конкурсі короткометрівок візьмуть участь 10 фільмів.
«Люк» коротко розповідає про кожен.
«Імла»
Фільм про початок широкомасштабного вторгнення Росії в Україну, знятий Дмитром Шивкоплясом на мобільний телефон. Вибухи, сирени, укриття, евакуація, блокпости — все, що супроводжує нас з 24 лютого. Режисер прагне охопити все, що відчували українці наприкінці зими 2022 року, та дослідити повсякденність під час війни.
«Алоє, фікус, авокадо і 6 драцен»
Стрічка Марти Смеречинської про жінку, що прощається зі своїм домом у Києві. Кожна із залишених там речей має свою історію, зберігає свій свій спогад. Довкола неї — сотні коробок з назвами українських міст, дитячі малюнки та кімнатні рослини. Все сповнено відчуттям тепла та зберігає частинки дому. Та чи має якусь вагу втрата нажитого?
«Друге дихання»
Короткометрівка Максима Лукашова про чернігівського кларнетиста Микиту Гірня. До початку вторгнення він викладав у місцевому музучилищі та грав у кількох колективах. Але з початком великої війни його учні та учениці роз’їхалися по світом, а музичні ґурти розпалися. Чернігів безперервно обстрілювався з різних видів зброї. Щоб не сидіти без діла та бути корисним, Микита стає волонтером. Він на велосипеді розвозить під обстрілами нужденним все необхідне та проводить чайні церемонії.
«Маріуполь. 100 ночей»
Анімація Софія Мельник показує війну очима маленької дівчинки, яка прокидається від вибухів 24 лютого 2022 року та намагається знайти хоча б когось живого у зруйнованому росіянами Маріуполі. Її прототипом стала чотирирічна Аліса — дівчинка, яка залишалася в оточеному місті протягом всієї облоги, ховалася на «Азовсталі», а потім була розлучена з мамою російськими загарбниками.
«Прокидаючись у тиші»
Режисерка Міла Жлуктенко розповідає у цій стрічці про табір для тимчасових переселенців з України, що за іронією долі знаходиться у приміщенні колишньої казарми Вермахту. Фільм змальовує портрет минулого та майбутнього Німеччини через сприйняття молодих українців та українок.
«Птиця»
Фільм режисерки Аліни Максименко розгортає перед глядачем історію двох жінок — матері та її дорослої доньки, що живуть разом під час пандемії. В одній частині будинку міститься музична школа матері, в іншій — студія живопису доньки. Ці два світи майже не перетинаються, залишаючи обох героїнь у самотності. Однак їх з рештою обʼєднує історія смерті доньки їхньої подруги.
«Ліс, Ліс»
Марина Стоянова змонтувала цю стрічку із з домашніх відео однієї української родини, знятих протягом 2002-2008 років. Через ці зібрані разом любительські відео режисерка намагається передати відчуття повторюваності, повсякденності, шуму часу — та дати відповіді на вічні запитання.
«Чорнобиль 22»
Фільм Олексія Радинського розповідає про долю працівників Чорнобильської АЕС, які у лютому 2022 року опинилися в окупації російськими військами. В основу стрічки легли їх особисті історії, а також кадри, зняті ними на мобільні телефони. У фільмі химерно переплітаються катастрофи з минулого та теперішнього.
«Щоразу затинаюся від звістки з Києва»
Повномасштабне вторгнення Росії застало режисерку Дарину Мамайсур під час навчання в Брюсселі. Вона зняла цей фільм на основі відеоповідомлень своє подруги, що весь цей час залишалася у Києві, де вже почали квітнути каштани.
«Ти тут?»
Стрічка Злати Вересеняк розповідає історію Орини, 18-річної української дівчини, яка була змушена залишити свою батьківщину через війну. В Україні залишилася вся її родина, разом із семирічною сестрою. Щоденний зв’язок з нею є для Орини щоденним нагадуванням про Батьківщину.
Антон Алохінссон, ілюстрації — Docudays UA, обкладинка — Катерина Дрозд
Читайте також:
Новини
Новини
Новини
Новини
Новини 
