«Творчі намагання та запал нікуди не поділись». Як харків’яни представляли свої роботи на виставці в Німеччині

Виставка JUNGE VISIONEN 3 проходить у кількох залах художньої школи ZKE в Ессені. 

В одній залі студенти-художники презентують свої навчальні мистецькі проєкти. В іншій можна побачити роботи 12 молодих людей віком від 14 до 21 року в галузі живопису, діджитал-арту, малюнку та предметів. У галереї, що поверхом нижче, свої бачення в малюнках демонструють діти віком від шести до 13 років. 

У виставці беруть участь студенти-художники з Німеччини, Тайваню, Грузії, німецька, українська молодь та діти. Українці та українки знайшли тут майданчик для демонстрації своїх робіт у двох тисячах кілометрах від свого дому. 

«Ми даємо нашим біженцям з України уроки живопису, а також допомагаємо знайти квартири та речі, — пояснює організатор виставки, керівник проєкту ZKE Ойген Беднарек та звертається до українців: — Ми не можемо замінити вам батьківщину, але можемо зробити все, що в наших силах, щоб ви почувалися як вдома. 

На жаль, я мало що можу для вас зробити, окрім як купити бойові дрони у фонд Сергія Притули для вашої армії, якою я захоплююся. Якби я був молодшим, пішов би на фронт. 

Я знаю все це хворе путінсько-націоналістичне лайно з Польщі. За 28 років свого життя там я на собі відчув, що таке русифікація. Тож я на вашому боці в боротьбі з путінською Росією. Є багато людей по всій Європі, які борються і страждають разом із вами. Бережіть себе». 

«Відчуйте мистецтво разом»

Соціокультурний проєкт ZKE (Zusammen Kunst Erleben) ставить за мету дослідження мистецтва. Назва перекладається з німецької як «Відчуйте мистецтво разом».

Проєкт заснувало у 2000 році подружжя, пара художників Ойген та Ванда Бендарек. У 1988-му вони з двома дітьми переїхали до Німеччини з Польщі, подалі від соціалізму та впливу і лобіювання приватних і державних культурних інституцій.

В Ессені вони прагнули розвивати свободу художньої діяльності та водночас створити незалежну фінансову основу для функціонування галереї, організації виставок та інших проєктів. Згідно з девізом Ойгена, «Мати мрію — реалізувати мрію. Інші мають мрію — залучи їх брати участь».

«З 1988 по 2000 роки — тобто у період з переїзду до Німеччини до заснування ZKE — мистецтво було одночасно запорукою нашого існування, надією та сенсом нашого життя, — каже Ойген Беднарек. 

За цей час я сам пережив бурхливе перетворення з юної “зірки” артсцени в Польщі, з якими вели “бізнес” відомі галереї та артдилери, до “надто вимогливого” і водночас “аутсайдера” у Німеччині (яким я, в цілому, залишаюся досі), роботи якого важко продаються.

Проте після заснування ZKE життя для мене складається з безлічі красивих проєктів, які розгортаються на багатьох рівнях і переходять з одного рівня на інший. Від приватного, сімейного до культурного, соціального та політичного

За 22 роки ми з Вандою організували більш ніж 100 внутрішніх та зовнішніх виставок, численні концерти, читання, дві театральні вистави та прем’єру фільму.

Частиною проєкту є Велика школа живопису, за цей час через неї пройшли близько 700 дорослих та молодих людей. А ще — майже стільки ж дітей через Малу школу живопису за 14 років. Таким чином, ми можемо стверджувати, що наблизили мистецтво приблизно до 1400 людей». 

Ойген та Ванда створили одну з небагатьох локацій в місті, де відбувається обмін ідеями та досвідом між художниками і людьми, які цікавляться культурою, та дозволив багатьом художникам — переважно з Ессена — показувати та продавати свої роботи. 

«Проєкт ZKE — це не тимчасовий захід, а стійка модель для розвитку культури міста, яка закріплена студією, створює та стимулює культуру здебільшого своїми власними зусиллями, — розповідає Беднарек.

Ми, як і раніше, переконані, що через мистецтво може позитивно впливати на наше соціальне середовище, наше суспільство. Бачимо своє завдання підтримувати та просувати наших побратимів у реалізації їхніх культурних інтересів та ідей».

«Егрегор» та метаекспресіонізм

Для художників з харківського мистецького руху метаекспресіонізму виставка стала дебютом. 

Цей рух взяв початок 8 жовтня 2020 року з маніфесту в фотографії. Згодом маніфестів стало шість, учасники також опублікували чотири статті та серію подкастів, де розкрили концепцію свого руху, засади та цінності, на яких вона базується. 

«Структура публіцистичних матеріалів (маніфести, статті) поступово розкриває сутність метаексперсіонізму, починаючи від маніфестів на конкретну галузь мистецтва (від фотографії, діджитал-арту, живопису до музики та поезії). В них мова йде про тези, сенси та інструменти, учасники висвітлюють у маніфестах своє бачення всередині парадигми мистецького руху. 

Рівнем глибше йдуть статті (Концепція метаекспресіонізму, Метаекспресіонізм як ляпас постмодерну). Вони відповідають на актуальні питання, що піднімались у розмовах об’єднання, думках учасників: захід сонця панівного постмодерну, стан поп-культури, яка в цьому роль митців метаексперсіонізму, якими силами та методами працювати. У пошуках відповідей зазираємо в складові концепції, філософічне підґрунтя, пропозицію власного інтелектуального продукту, роздуми та висновки». 

Невдовзі, 5 грудня того ж року, троє учасників сформували творче об’єднання «Егрегор». Наразі вони займаються візуальним, аудіальним, писемним мистецтвом та публікують свої роботи в телеграм-каналі «Культурний наліт». За словами учасників, назва має два сенси: наліт як внесок в культурне нашарування та в значенні нальоту на хитку парадигму постмодерну та попкультури. 

«Ціль об’єднання — просування концепції метаексперсіонізму, створення та розбудова незалежної культурної інституції, колективний та індивідуальний розвиток кожного митця учасника, — каже лідер мистецького руху метаекспресіонізму та творчої спілки «Егрегор» Олександр Угненко. — Ми прагнемо реалізувати креативні кейси, які мають за мету розмиття жанрів мистецтва, розширення сприйняття артоб’єкта та набуття нових сенсів в дискурсі української культури». 

Олександр народився в Харкові, скоро йому виповниться 19. Три роки тому закінчив школу, вступив до коледжу на факультет машинобудування, займається фотографією, музикою, діджитал-артом. При цьому працює системним адміністратором.

Війна внесла свої корективи в функціонування об’єднання. Олександр залишився в Харкові, інші учасники переїхали в Німеччину, в Ессен та Гамбург. Від деяких проєктів довелось відмовитися та загалом складати нову концепцію розвитку. 

«Однак творчі намагання та запал нікуди не поділись і рефлексія на нові умови, плани ідеї та думки невпинна, — розповідає Олександр. — Це стало великим випробуванням та рушієм особистості в бік світла та трансформації на кращий лад. Надалі ця енергія буде тільки збільшуватись заради створення нового та зберігання спадщини».

На відміну від інших учасників, Олександр взяв участь у виставці онлайн.

«Для мене була честь відкривати виставку своїм відео, — розповідає він. — Це був дебют, хоч і віддалено, були представлені мої роботи, пов’язані саме з Харковом, його атмосферою та моєю рефлексією на всі 18 років життя в ньому. 

Мої дві роботи — зображення міського духу, його мешканців, почуття приналежності та любові до місця, де ростеш, розвиваєшся, пізнаєш нове. Харківська ментальність унікальна, як автор я хотів зобразити це у своєму суб’єктивному баченні. 

Такі заходи за межами України дуже важливі, щоб демонструвати наш контекст, виражений у думках і втілений у візуальних творах, це представлення різноманітності художніх образів, які могли утворитися лише за тих умов, в яких ми всі опинились».

Війна та віра в краще майбутнє

Виставку відвідали понад 300 людей. Гості активно дискутували про сенси робіт та інструменти художнього втілення. Для молодих художників та художниць цей досвід став надважливим.

«Це був дебют для мене, як для учасника, але я був глядачем вернісажу, де демонстрували роботи українських митців-біженців, і сприйняв цей досвід як можливість наступного разу показати себе, — каже 18-річний Самір Оруджев, художник, член руху метаекспресіонізму та творчої спілки «Егрегор», який з початком повномасштабної війни, в 17 років, переїхав до Ессена.

Було приємно, поділитися своїми враженнями на те, що відбувається у світі: це війна в Україні, зміна геополітичної парадигми. А ще зображення власних переживань, адаптації до нових умов та початку інтеграції у нове суспільство та середовище. Також було важливо почути оцінку творчості від колег та глядачів. 

Висвітлення ситуації та розкриття проблем громадськості через картини — чудовий спосіб донести до людей свої думки».

Ще одна учасниця виставки — харків’янка Ліана Ганночка — вивчає бізнес-адміністрування в Харківському національному економічному університеті імені Симона Кузнеця. В Україні вона чотири роки грала в театрі, займалася малюванням. З початком повномасштабного вторгнення також перебралася до Німеччини.

«Я була щаслива бачити інших творчих людей і погляди відвідувачів, які дивилися на наші роботи з інтересом, — розповідає Ліана. — Мої картини здебільшого зосереджені на війні в Україні та засудженні агресії з боку Росії. Це і є “Молоде бачення”. Молоді люди висловлюють свої переживання та бажання змін через мистецтво і я вважаю, що це один із найкращих способів».

Інша учасниця, Марія Бєляєва, минулого року закінчила в Харкові школу мистецтв імені Іллі Рєпіна, також переїхала в Ессен подалі від війни. Займається живописом, графікою, діджитал-артом.

«Своїми роботами я намагалася передати те, що зараз переживає моя рідна країна та віру людей у краще майбутнє, — пояснює Марія. — На двох малюнках зображені одні з моїх улюблених місць у Харкові, де я обов’язково ще побуваю. На інших я зобразила важливі для всіх нас образи: янгол — перемога, а молода дівчина — квітуча Україна».

---

«Люк» — це крафтове медіа про Харків і культуру. Щоб створювати новий контент і залишатися незалежними, нам доводиться докладати багато зусиль і часу. Ви можете робити свій щомісячний внесок у створення нашого медіа або підтримати нас будь-якою зручною для вас сумою.