Ідемо по міських головах: як кіт Стаббс став мером і талісманом містечка на Алясці
Барабашовка
Зазвичай, у серії «Ідемо по міських головах» «Люк» розповідає про мерів, які змінили життя своїх міст на краще. Та є історія, яка доводить, що не тільки люди можуть впоратись із цією місією.
Наш новий герой — кіт Стаббс, мер Талкітної на Алясці, який прожив всього 20 років, і весь цей час сумлінно виконував обов’язки міського голови й своєрідного маскота містечка. Його «правління» привабило туристів до Талкітної та виявило проблему бродячих тварин у місті (за боротьбу з якою міський голова ледь не поплатився власним здоров’ям).
Згадуємо історію маленького кошеняти з коробки, якого обрали на пост мера і який пережив кілька нападів та випадкову депортацію (як справжній гангстер).
Кошеня-мер
Навесні 1997 року, у місті Талкітна на Алясці, менеджерка магазину Лорі Стек знайшла коробку з кошенятами на парковці. Особливо жінці припав до душі малюк персикового кольору без хвоста — через таку особливість Лорі назвала його Стаббс (з англійської «stubby» — схожий на обрубок, коротун) і поселила у себе в магазині. Того ж року кошеня обрали на посаду мера Талкітні — він набрав абсолютну більшість голосів у місті з населенням близько 900 мешканців.
Звісно, насправді у Талкітні не проводяться вибори. Це містечко вважається міжобщинною територією, яка не підпорядковується безпосередньо жодному муніципалітету, а отже, не проводить і таких стандартних процедур, як обрання нового міського голови.
Стаббса призначили мером просто так, попередньо порадившись. Містяни прийшли до думки, що подібний крок допоможе залучити до Талкітної туристів.
Згодом, так і сталося. Після обрання кота на посаду мера містечко, що виросло із залізничної станції, заснованої 1916 року, почало отримувати від туристів значну частину доходу. Сюди, на стик річок Суситна, Чулітна та Талкітна, приїжджали на рафтінг, покататися на гірських велосипедах, порибалити, вполювати здобич й помандрувати навколишніми горами.
(Не)веселі пригоди міського голови
Загалом, коту-меру можна було тільки позаздрити. Вдень йому подавали келих з водою та екстрактом котячої м’яти, вечорами він гуляв містом, періодично відволікаючись на сон, їжу та спілкування з відвідувачами мерії, обладнаної безпосередньо в магазині Nagley’s General Store, на парковці якого його знайшла співпрацівниця Лорі Стек.
Стаббс так добре справлявся з обов’язками, що у 2012-му його, у віці 15 років, знову обрали мером.
Але, як і будь-який кіт та політик, він також потрапляв у неприємності. Наприклад, близько п’яти років тому двоє підлітків вистрілили в нього з рушниці, і дробинка назавжди залишилась в його тілі.
Пізніше Стаббс ледве не виїхав із міста, коли застрибнув у сміттєвоз і поїхав на кілька кілометрів від мерії. А у 2011 році допитливий кіт потрапив у діжку для смаження курки в пабі навпроти магазину — на щастя, олія в ній вже охолола. Ту ніч він провів у кабінеті ветеринара.
Однак 31 серпня 2013 року життя мера опинилось під серйозною загрозою — на нього накинувся пес, якого, за словами місцевих жителів, нерідко бачили у місті.
Того вечора Стаббс не повернувся додому. Лорі Стек та інші мешканці Талкітні шукали його в темряві, в дощ, висвічуючи ліхтариками всі куточки та «гнізда», де любив ховатись кіт.
Напад виявився настільки жорстоким, що Стаббса госпіталізували. Собака зламав коту кістки грудини, покусав лапи та бік, внаслідок чого були пошкоджені зовнішні та внутрішні тканини, а крім того, у кота стався розрив легені.
Операція тривала три години. Стаббсу встановили плевральну дренажну трубку, та згодом його самопочуття покращилося — він не тільки почав дихати сам, але навіть трохи їсти.
Лорі Стек звернулась до зоозахисного відомства, аби ще раз наголосити на проблемі безпритульних тварин у Талкітні. На лікування Стаббса містяни донатили в спеціальну банку-скарбничку, яку встановили на прилавку магазину, де жив кіт. Всі гроші, які залишились після оплати рахунків із ветеринарної клініки, жінка згодом передала в притулок для тварин.
Комунікація з містянами
І хоча мером Талкітні був кіт, який не міг спілкуватись людською мовою, його комунікація з містянами була налагоджена і продуктивна. Він обожнював увагу до себе, давався погладитись і помурчати на колінках. Подейкують, до кота могли прийти до 40 людей на день.
«Коли 2002 року будівля мого ресторану горіла, Стаббс вийшов з неї останнім, — розповідав виданню CNN Тодд Базілоне, власник ресторану Mountain High Pizza Pie у Талкітні. — Стабсу є справа до будь-якого закладу в місті».
Також Стаббс мав акаунт на Facebook, де будь-хто міг написати мерові листа і отримати відповідь. До 2017 року (смерті мера) там налічувалось близько 10 тисяч підписників.
В ніч на 21 липня 2017 року Стаббс помер уві сні.
«Стаббс прожив 20 років та три місяці. Він був бійцем до останнього дня свого життя, нявкаючи весь день, просячи уваги або вимагаючи посидіти поряд з ним на ліжечку і дозволити йому влаштуватись зручніше, муркочачи годинами на колінах», — розповіли його опікуни журналістам.
Після смерті Стаббса на його пост обрали іншого кота, Деналі (його назвали на честь гори на півдні центральної частини Аляски, найвищого піку в Північній Америці): «Деналі за характером напрочуд схожий на Стаббса, — кажуть власники кота-мера. — Він любить увагу, а з людьми поводиться як маленьке щеня. Ми і мріяти не могли про кращого заступника, ніж Деналі, — він і справді завжди слідував стопами Стаббса у всьому».
Олександра Пономаренко, обкладинка — Катерина Дрозд
Читайте також:
Новини
Новини
Новини
Новини
Новини 
