Головна » Де твій «Люк»? 10 років любові, гідності і приколів

Де твій «Люк»? 10 років любові, гідності і приколів

18.11.2025

Час прочитання: 4 хв

За місяць «Люк» святкуватиме свої перші десять років — і це велика дата для локального культурного медіа, яке пережило закриття, війну, трансформації й десятки людей, що вкладали в нього сили, сенси й любов. Наступний місяць ми будемо згадувати, як ішли ці десять років: з чого починали, про що мріяли, що втрачали і що створили всупереч усьому.

А сьогодні співзасновниця і головна редакторка медіа «Люк» Катя Переверзева трохи вводить у контекст і відкриває цей місяць рефлексій і вдячності.

Привіт! Це, мабуть, один із найбільш особистих текстів, які я коли-небудь писала.

У 2015 році я переїхала до Харкова після того, як росіяни окупували Донецьк. Про Харків я знала не так багато — в мене були короткі візити, музика в плейлісті, розповіді про місто квартирників та будинків із червоної цегли, які привозили друзі, що теж час від часу стрибали в нічний потяг Донецьк-Харків.

Тоді я знала, що вулиця Дарвіна — дуже красива, і там можна годинами роздивлятись будинки. Що десь в районі Бекетова є Будинок Актора, де грає «Театр 19», що музика Олега Каданова — мій дуже близький друг і провідник в часи екзистенційної невизначеності. Що десь біля великої площі є бар «Старий Хем», де можна зайти на одне пиво, а потрапити на музичний джем, або читання віршів на курілці. Що Харків — дуже парадоксальне місто, що створює класну культуру, але як сором’язливий підліток тримає це в собі. Що те, що відбувається тут, обов’язково має бути названо, зафіксовано і збережено.

Цього виявилося достатньо, щоб обрати його домом. І щоб вирішити, що цьому місту дуже потрібне своє медіа про культуру.

Цього року «Люку» виповнюється 10 років. 18 грудня ми зберемося, щоб відсвяткувати десять років любові, гідності й приколів — і нам важливо озирнутися і зрозуміти, ким ми стали.

Як народився «Люк»

Влітку 2015 року в барі «Свиня» на провулку Воробйова під час зустрічі з Павлом Стехом почалася історія «Люка».

Кожен з нас хотів працювати в медіа про культуру та Харків. Ми такі медіа не знайшли, тому вирішили відкрити своє. Робити медіа «як у всіх» ми не хотіли, а робити «як правильно» не вміли. Тому почали робити «як відчуваємо». Якби не три пива в кожному з нас, або якби ми розуміли, у що вв’язуємося, «Люк» би, скоріше за все, так і не з’явився. Але ми нічого не знали — і, мабуть, у цьому була наша головна суперсила (і проблема теж).

Тоді ми придумали медіа, яке розповідатиме про сильні сторони Харкова і його людей, збиратиме під «кришкою люка» спільноту тих, хто любить місто не декларативно, а діями. І якщо я сьогодні пишу текст про те, ким став «Люк» за 10 років, — здається, у нас щось таки вийшло.

Дві кухні, які стали редакцією

Першими штаб-квартирами «Люка» були кухні: на Дарвіна, 19 і на Сумській, 92. Там народжувались наші принципи, на яких ми тримаємося і досі. Тоді ж Павло Стех, передивившись усю сагу «Зоряних війн», запропонував назвати медіа «Люк» — водночас на честь Люка Скайвокера та на знак каналізаційного люка.

photo_2025-11-17_16-33-36 — *Перший макет сайту «Люка». Намальований в програмі Paint на кухні Дарвіна, 19*

Відкриваючи «Люк», ми хотіли привідкрити доступ до того Харкова, який неодразу помітний за брендом міста смітників і, прости-господи, лавочєк. Показати шлях до міста театрів, художніх майстерень, репетиційних баз, до людей з активною позицією щодо себе і світу.

Перша помилка була дуже проста: ми майже не думали про гроші. Вирішили, що спочатку запустимось, а потім якось розберемося. Сайт нам зробив друг, логотип і дизайн ми малювали самі. Бюджет відкриття «Люка» склав рівно 600 гривень — стільки ми заплатили за домен і хостинг lyuk.media.

18 грудня 2015 року ми написали: «Люк відкритий, провалюйтесь». За десять років ми тричі перезапускали сайт, змінювалась команда й головні редактори, іноді ми хотіли все кинути (і, власне, одного разу так і зробили), іноді — навпаки, здавалося, що «Люк» дуже потрібен місту та його людям. Але головне — через 10 років «Люк» нарешті став тим медіа, про яке ми мріяли на тих кухнях.

Хто ми сьогодні

За 10 років ми провели сотні інтерв’ю, десятки спецпроєктів, запустили подкасти, зібрали архів міських голосів і створили унікальний наратив мистецького та проактивного Харкова.

Ми підсвічували історії людей, які часто залишалися в тіні: музикантів і акторів, художників, урбаністів, волонтерів, науковців, тих, хто робить місто живим у найтемніші часи. Сьогодні «Люк» — це незалежне та уважне медіа з приколами, яке знає, що таке відповідальність перед містом.

Спільнота, яка нас тримає

«Люк» вижив не тільки завдяки грантам чи системній підтримці, а й читачам, які росли та змінювалися разом з нами. Людям, які приходять до нас на події, слухають подкасти, шерять наші матеріали і тим, хто каже: «Ви відкрили мені інший Харків».

Це велика честь. І це велика відповідальність. Сьогодні підтримка читачів — це не просто подяка за матеріали, а те, що дозволяє нам існувати. Якщо вам важливо, щоб у Харкові було незалежне культурне медіа, яке говорить правду, підтримує місто й фіксує його зміни — доєднуйтесь до нашої спільноти і залишайтесь поруч.

Я часто думаю, що «Люк» та його історії — це доказ того, що Харків не тільки виживає, а й продовжує творити, сміятися та переусвідомлювати себе наново навіть в найдивніші часи. Доказ, що навіть після втрат можна знайти сили будувати те, у що ти віриш.

18 грудня ми святкуємо 10 років. Провалюйтесь. Люк все ще відкритий.

Разовий платіж

Місячна підписка

100 грн

250 грн

500 грн

Своя сума