«Летить блєдіна». Alcohol Ukulele створили гімн української весни

Якось пані Меланія Подоляк побачила в гуманітарці банку дитячого харчування бренду Bledine і почала в твіттері на всі тривоги писати «блєдіна летить». За три дні вже стало неможливо називати це по-іншому. А оскільки у стані «летить блєдіна» ми знаходимось разів 5-7 на добу, то це вже стає невід’ємною частиною життя.

Я подумав, що не один потерпаю від повітряних тривог. Пів країни сидить по коридорах та підвалах, тому співати «лети блєдіна к хуям, к хуям» мають всі. А єдиний можливий на сьогодні варіант, в якому це співають всі, — це написати українському твітеру «а тепер співають всі». 

По-перше, це сильно розгружає психологічно. По-друге, ну блять, якщо ця хуйня ще буде загрожувати нам не тільки фізично, але ще й заважати жити  і співати — то це піздєц. Так не можна. І я закликав співати всіх охочих користувачів твіттеру: виклав їм зразок та інструкцію, а вони мені на гугл-диск завантажили свої треки.

Твіттер з усіх соцмереж найменше схильний до зайобів. У них немає цього на кшталт  «не показувати соски на фоточках». Це соцмережа без всього, що так їбе в фейсбуці: без упоротих порохоботів та зрадофілії. Це історія про ком’юніті. 

Через твіттер дуже швидко нарішуються активні і термінові збори, військові підрозділи буквально міняють танки на запчастини до гаубиць. Окрім всього, в твіттері набагато важче душнити. Хоч-не-хоч, в тебе є 160 символів.

Створення музики на відстані

З інструментами в нас були тільки ті, хто лишився в Харкові, — Саша Рябчикова з флейтою і Кирило Гончар, але він ще й без доступа к укулеле. Тому ніяких укулеле в цих двох треках Alcohol Ukulele немає. 

Я пішов в музичний магазин і купив найдешевшу гітару. Кирило записав партію на гітарі, яка була під рукою, а Саша записала флєйту. На останньому треку до нас доєднався ще наш контрабасист Алік Шеєв з акустичним контрабасом. Він зараз частково живе в подвалі. 

Наш старший укулеліст служить в рядах Нацгвардії і не має можливості брати участь в записах, але наполегливо бере участь у розповсюдженні цих треків. Каже, наші треки у них в окопах слухають по колу. 

Я записую базу на встроєний в ноутбук мікрофон, прикидую, яке аранжування хочу і роздаю учасникам групи технічні завдання з усіма матеріалами на гугл-драйві. А музиканти записують їх на те, що в них є під рукою, частіше — це телефони. Такий прямо справжній лоу-фай. Я з цього складаю остаточну версію аранжування і передаю Жені Манко, щоб він займався звуком.

98% відсотків кайфу від того, як цей лоуфаїзм звучить, — заслуга Манко. Для Alcohol Ukulele ця ситуація досить звична, бо ми звикли грати на гівні і в будь-яких умовах. Я розумію, що не у всіх вийдуть такі штуки. Мені багато хористів з твіттеру писали: «Я не знаю, як ви це робите, того нема, сього нема, умови важкі». А ми пристосовані і Слава Богу.

Кращий гонорар який в мене був — це коли хтось мені написав, що вперше за 40 днів з початку всієї цієї хуйні вийшло заспівати — це топ. До того ж, мене страшенно гріє той факт, шо пісню з приспівом «лети блєдіна к хуям к хуям» співає хор з усіх міст, бо заєбалися всі.

Катерина Переверзева, обкладинка — Катерина Дрозд

«Люк» — це крафтове медіа про Харків і культуру. Щоб створювати новий контент і залишатися незалежними, нам доводиться докладати багато зусиль і часу. Ви можете робити свій щомісячний внесок у створення нашого медіа або підтримати нас будь-якою зручною для вас сумою.