«Кристал», який згас: сумна доля архітектурного символу Харкова 60-х
Міська архітектура й громадський простір та сумнівні перетворення, які з ними відбуваються протягом останніх років — тема, що дуже хвилює нас.
Кафе «Кристал» у саду Шевченка, який відвідувало не одне покоління харків’ян — один із таких прикладів.
Спеціально для «Люка» архітектор бюро Drozdov & Partners Андрій Головченко розповідає, в чому полягає архітектурна цінність цієї будівлі і чому остання перебудова завдала їй нищівного удару.
Ресторан «Кристал» у самому серці міського саду імені Шевченка — не тільки відомий заклад громадського харчування, але й один із архітектурних символів міста.
Будівлю, в якій розташувався «Кристал», було спроєктовано в 1963 році архітекторами Б. Клєйном, Г. Соколовой й інженером Г. Кононенком. Форма ресторану нагадувала огранений дорогоцінний камінь, а завдяки склінню по всьому периметру зелень парку ніби проникала в інтер’єр.
![](https://lyuk.media/wp-content/uploads/2020/09/Crystal_old_photo_1.jpg)
![](https://lyuk.media/wp-content/uploads/2020/09/Crystal_old_photo_2.jpg)
Свого часу ресторан отримав високу оцінку архітектурної громадськості.
Заклад користувався великою популярністю, а фахівці громадського харчування з різних куточків колишнього СРСР приїжджали в Харків переймати передовий досвід. У кількох містах України постали репліки будівлі, що наче уособлювала собою дух 60-х років, романтичного часу «відлиги».
Все це не відвернуло сумної подальшої долі об’єкту.
Що сталося?
За свою недовгу історію будівля пережила кілька реконструкцій, які зруйнували крихку естетику 60-х.
Зовні огородження центрального об’єму, замість суцільної скляної поверхні, типової для дематеріалізаційної естетики «другої хвилі» модернізму, було втоплено між пілонами, що більше відповідало естетиці необруталізму.
![](https://lyuk.media/wp-content/uploads/2020/09/cristall_3.jpg)
Також під час реконструкцій кілька разів змінювалася декорація внутрішнього простору й стильна освітлювальна арматура. Крім того, з’являлися острівки-подіуми, фонтани тощо.
![](https://lyuk.media/wp-content/uploads/2020/09/4.jpg)
Нищівного удару пам’ятці нанесла остання перебудова 2019 року.
Було покінчено з центричною структурою внутрішнього простору, остаточно знесено авторське функціональне зонування. Заради додаткових посадкових місць з’явилася антресоль, яка покінчила з цілісністю прозорого «кристалічного» інтер’єру, і яка не кращим чином розкривається на фасаді.
![](https://lyuk.media/wp-content/uploads/2020/09/5.jpg)
Також зникла стійка буфету, що тримала симетрію внутрішнього простору. Незворотньо знищено первісну концепцію освітлення та останні деталі оригінального інтер’єру.
![](https://lyuk.media/wp-content/uploads/2020/09/6.jpg)
Що робити?
Така доля спіткала «Кристал» тому, що будівлі не було надано статусу пам’ятки архітектури.
Набуття такого статусу сприяло б консервації будівлі. Консервація — це сукупність науково обґрунтованих заходів, які дозволяють захистити об’єкти культурної спадщини від подальших руйнувань і забезпечують збереження їхньої автентичності з мінімальним втручанням у їхній існуючий вигляд.
В Україні загальна невизначеність правового статусу архітектурних пам’яток радянської доби фактично веде до знищення унікальної модерністської архітектури, яка вже в цілому світі є предметом ретельного вивчення та дбайливого збереження.
У той же час модернізація та «євроремонти» на смак власника знищують цілий культурно-естетичний пласт національної історії.
Текст: Андрій Головченко
Обкладинка: Ілля Зубков
Фото: Dmytro Skurikhin