Яким має бути Харків після перемоги? Досліджуємо, як має виглядати ідеальна комунікація між містянами і міською владою 

А в чому проблема?

Особливо проблеми з комунікацією стали зрозумілими під час повномасштабного вторгнення. З останніх яскравих прикладів — заборона масових заходів на Харківщині у квітні 2023-го і майже одночасне відкриття зоопарку, яке міськрада відмовлялася коментувати, а адміністрація парку не пускала журналістів на територію.

Проблема з отриманням відповіді виникає не лише з громадськими запитами, а й з конкретними питаннями, які задають журналісти. Так, на пресконференції щодо пошкоджених будівель міський голова Ігор Терехов порадив журналістці Тетяні Федорковій завести дітей замість відповіді на питання про шкільні заняття в укриттях. 

Останнім особливо обурливим для громадськості став проєкт забудови Саржиного Яру. Коли гроші виділялись на освітній простір з укриттям, міськрада створила проєкт ще одного офісного центру у парковій зоні. У відповідь на адекватний громадський протест і незгоду Ігор Терехов говорив про провокації і погрожував кримінальною відповідальністю тим, хто виступав проти ідеї забудови Саржиного Яру. 

Які відповіді дає закон?

У подібних випадках громадськість має використовувати доступні інструменти для комунікації: 

• Загальні збори;
• Місцеві ініціативи;
• Звернення до місцевих депутатів;
• Звернення до міського голови;
• Громадські обговорення у формі електронних консультацій; 
• Дописи у соціальних мережах;
• Звернення до локальних ЗМІ для створення матеріалів;
• Збір підписів;
• Створення петицій.

Згідно закону «Про звернення громадян», рішеннями, діями або бездіяльністю, з приводу яких ви хочете звернутися і які можуть бути оскаржені, є:

• Порушення прав і законних інтересів чи свободи громадянина (групи громадян);
• Створення перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;
• Незаконне покладання на громадянина які-небудь обов’язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Згідно закону і Статуту громади, звернення можуть бути індивідуальні або колективні. 

Індивідуальне звернення може бути навіть усним. Письмове звернення має відповідати таким вимогам: 

• Зазначене прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина;
• Викладена суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги;
• Підписано заявником і зазначено дату; 
• Якщо звернення електронне, мають бути також вказані контакти.

Якщо ваше звернення не відповідає якійсь з вимог, воно повертається з роз’ясненням не пізніше, як через десять днів від дня надходження. 

Норми, за якими звернення мають бути розглянуті, також визначені законом «Про звернення громадян». Серед них такі: 

• Органи місцевого самоврядування не можуть відмовити вам у прийнятті та розгляді вашого звернення, посилаючись на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність чи незнання мови звернення;
• Громадяни мають право брати участь у перевірці своєї заяви чи скарги, ознайомитися з матеріалами, подавати додаткові матеріали, користуватися послугами адвоката. 

Найголовніше — закон визначає термін розгляду і вирішення заяв і скарг. Це не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, — невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити питання неможливо, про це мають обов’язково повідомити. При цьому загальний термін вирішення питань не може перевищувати 45 днів.

Щоб кожен із цих інструментів працював, у громадян також має бути повний доступ до рішень міськради. Ухвалені рішення або протоколи засідань мають бути публічними. 

А як у інших?

Звісно, закони різних країн відрізняються, проте у світі існують приклади екологічної і ефективної комунікації міської влади і громадян, коли проблеми містян вирішувалися.

Ефективний діалог та співпраця між міською владою і місцевими жителями можуть бути ініційовані з обох сторін. Результат завжди один: покращення як для місцевих жителів, так і для міста (часто — і його бюджету).

Наприклад, у 2022 році місцева влада швецького міста Лінчьопінг вирішила запустити автоматизовані шатли і хотіла залучити місцевих жителів до тестувань та обговорень. Працювали з різними групами населення, навіть із дітьми. На території однієї зі шкіл привезли шатл, запросили дітей і сказали, що школярі можуть поставити будь-які запитання про шатл. 

А в Лісабоні з 2010 року існує проєкт BIP/ZIP. Його суть полягає у тому, що міська влада виділяє невеликі гранти і дає у користування приміщення для локальних активістів, щоб залучати інвестиції в окремі райони міста. Їхня умова в тому, щоб в проєктах були зацікавлені як мінімум дві сторони (наприклад, громадські активісти і місцеві жителі). Так, в одному з районів Лісабону завдяки BIP/ZIP з’явилася мапа з ресторанами етнічної кухні, унікальні екскурсії від проєкту «Сталий туризм у Лісабоні» і «Спільна кухня», де працюють волонтери, а ті, хто не мають грошей, можуть харчуватися безкоштовно. 

Прикладом, де активна громадськість довго намагалася достукатися до місцевої влади і врешті змогла це зробити, є Севілья. Ще з 1992 року велоактивісти вимагали створити зручну систему велодоріжок, адже місто потерпало від заторів. Досягти свого вдалося через 10 років, коли у 2003 році до влади прийшов союз партій «Об’єднані ліві», який почув громадськість. Зараз Севілья відома своїми велодоріжками, загальною довжиною більше 100 кілометрів. 

Говорити з міською владою можна і через різні форми протесту. Так ініціатива Kidical Mass — це протест у вигляді організованої велопрогулянки для дітей, популярний по всій Європі. Таким чином активісти намагаються привернути увагу, що вулиці міст стають все менш придатними для дітей і підлітків. Цього року до Kidical Mass долучилося 150 000 учасників по всьому світу. 

Кожен з цих прикладів доводить — діалог з міською владою можливий. Так, він може відбутися не одразу, так, він може бути складний і принести результат не одразу. Але стаття 5 Конституції України нагадує: «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування». Тож важливо пам’ятати: комунікація з місцевою владою і її успіх залежить в тому числі і від кожного з нас — наскільки ми активні і готові до змін.

Софія Панасюк, колажі — Катерина Переверзева, Катерина Дрозд, обкладинка — Катерина Дрозд

---

Читайте також:

• Чи готові адміністрації міст чути і слухати, а не захищатися? Інтерв’ю з урбаністкою Олександрою Нарижною
• «Я не можу любити Харків за відсутність велодоріжок, але люблю за людей». Інтерв’ю з волонтером Віктором Хвостіченко