Головна - Місто - «До 1942 року ніхто нічого подібного не робив». З’явився сайт, що дозволяє порівняти Харків 1942 та 2021 років
…

«До 1942 року ніхто нічого подібного не робив». З’явився сайт, що дозволяє порівняти Харків 1942 та 2021 років

Час прочитання: 6 хв

На початку липня вийшов у реліз проєкт «Харків у 1942 та сьогодні». Це сайт, що дозволяє порівняти забудову міста за аерофотознімками 1942 та 2021 років. На ньому можна наочно побачити, як змінився Харків за 80 років, та порівняти структуру районів, деякі з яких були знищені війною та перебудовами, а інші — з’явилися буквально у чистому полі.

Сайт власним коштом розробив Євген Ушаков — поціновувач архітектури та мешканець Харкова, а нині — ще й Вінниці. «Люк» поспілкувався з ним, аби більше дізнатися про джерело натхнення цього проєкту.

«Цікаво було зробити щось прикольне про Харків»

— Євгене, розкажи більше про проєкт. Як з’явилася ідея поглянути на Харків часів Другої світової?

Я програміст, тому цікавився саме частиною, пов’язаною з картографією. І якось мені трапився прикольний сайт 1928 Tagesspiegel. Це проєкт німецької газети Tagesspiegel, де вони взяли мапи Берліна, сфотографовані з літака у 1928 році, і порівняли, як місто змінилося з 1928 по 2000 рік. І мені ця штука сподобалась. Я погуглив і виявилося, що є карти Харкова 1942 року, зняті з німецьких літаків. І вирішив повторити такий самий проєкт, тільки власними силами. Тільки мені у німців не дуже сподобалось: вони робили проєкт без фотографій, у них довгий опис деяких місць. 

Тому я вирішив трошки цікавіше зробити, додати фото, порівняти точки, як змінилися деякі місця. Зробив, щоб можна було візуально подивитися цілі райони, типу водосховища на Журавлівці, якого тоді ще не було [у 1942 році, — «Люк»], або ХТЗ, або Олексіївки, яка взагалі була селом, і місто закінчувалось на Ботанічному саді. Тепер на мапі кожен кому цікаво може подивитися, знайти свій район, свій будинок.

З’явився сайт, що дозволяє порівняти Харків 1942 та 2021 років

— Інколи на цій аерофотозйомці немає прямо цілого шматка міста. Білі плями на мапі — буквально.

Дуже прикольно, так. Я перші дні коли це знайшов, «залипав» просто на мапу, порівнював. Всякі райони роздивлявся. Там [на німецькій мапі] є якісь, як мені здалося, прикольні будинки в районі Молодіжного парку, яких зараз немає. Але я так і не знайшов, що то було.

Цікаво було зробити щось таке прикольне про Харків, тому що я і раніше цим цікавився, був підписаний на київські пабліки, де періодично робили якісь міські мапи, прикольні проєкти про Київ. А у Харкові нічого такого не було, хоча я й тоді відчував, що це місто за своєю потужністю не менше за Київ.


Читайте також:


«До 1942 року ніхто нічого подібного не робив»

— Чому саме німецька мапа 1942 року?

Бо це була перша доступна аерофотозйомка. Німці цю штуку обкатали ще в 1928 році у себе, пофоткавши Берлін. А потім, у 1942-1943-х роках багато сфотографували радянських міст і там навіть, здається, польські є. Потім вже почали частіше це робити. Наприклад, я нещодавно знайшов мапу Харкова 1965 року, де він уже більш серйозно виглядає, розрісся. Просто до 1942 року ніхто нічого подібного не робив.

З’явився сайт, що дозволяє порівняти Харків 1942 та 2021 років

— На цій мапі можна побачити, наприклад, деякі старі будівлі Харкова, бо у 1942 році ще не було таких страшних боїв за місто, і вони залишалися цілими. Мимоволі виникають паралелі з нинішньою війною та руйнуваннями…

Насправді, це вийшло ненавмисно. Коли я тільки починав цей проєкт кілька років тому, я не хотів асоціації з війною. Але я вже хочу нарешті закінчити його, тому вже буде як є. 

— На якій платформі реалізовано цей проєкт?

Це просто статичний веб-сайт. Сучасний план міста взято з провайдера мап Mapbox. Вони, на мою думку, значно зручніші, у них є там функціонал, з яким можна працювати, туди можна багато що вбудовувати. Якщо у тебе є мапа, розбита на квадрати, ти можеш її просто підкласти. Власне, я оцю «плитку» для 1942 року я знайшов в інтернеті. Вона спочатку була на руснявому сайті — у них там є багато фанатів такої справи, — але самі архівні фотки є доступними. Їх може будь-хто взяти, скачати і зробити свою мапу.

Ну, і насправді, у тому вигляді, в якому вона там є, мапа доволі погано зроблена. Я намагався створити власну, але мені не вистачає часу і терпіння розбиратися з новими інструментами. Якщо є якісь люди, які більше розписали ці інструменти і знають, як можна ці карти генерувати з зображень, з фотографій, прив’язувати їх до місцевості — вони можуть зробити кращу версію.

У Дніпрі є хлопець на прізвище Костюк (забув ім’я). У нього є Telegram-канал, він знаходить карти Дніпра десь в архівах, фотографує, переносить їх. І в нього є шари мапи за багато років: і 80-ті, і 60-ті, і 40-ві. В нього є сайти типу мого, тому у розрізі Дніпра можна порівняти. Він таке робить, мені подобається. Але я хочу вже закінчити цей проєкт, закрити цей гештальт.

З’явився сайт, що дозволяє порівняти Харків 1942 та 2021 років

«Проблема лише наповнити сайт контентом»

— Останнім часом майже одночасно вийшло кілька проєктів, присвячених харківській архітектурі: «Конструктивізм Харків», Kharkiv Architecture Manual, Kharkiv Heritage тощо. Їх автори починали розробляти путівники ще до «повномасштабки», але зараз не мають ресурсу продовжувати.

Знаєте, що в мене в цьому проєкті найбільше сил забирало? Зробити цю карту, програмувати її — це взагалі easy. Я це дуже швидко зробив, буквально кілька місяців. 

Проблема в тому, щоб наповнити її контентом. Особливо мені важко дається писати якісь тексти. Є один харківський кориснавець, який збирає фотографії Харкова та викладає на Flickr. Я дивився на сайті, знаходив його фотки, а потім читав інформацію про конкретний будинок. І я такий: о, класно, мені цікаво було.

Але потрібно потім ще й час провести, щоб це все оформити, зробити вижимку, написати маленький текст, щоб він влазив на сайт. Я хотів, щоб цей сайт гарно працював з мобільних девайсів, тому треба було небагато тексту. А потім треба було ще й фотки поробити. Я багато фотографував наприкінці 2021-го і на початку 2022-го років, але через війну не встиг все доробити. Тому змушений був шукати десь у Google Street View, або там просто з інтернету щось.

— Ну, і ще трошки збиває, що вони всі зроблені у різну пору року…

Так, я теж про це думав. Насправді, спочатку було значно більше точок, але наповнення контентом мене якось найбільше стопорило [при роботі] з цим проєктом. Я вже навіть і брата просив підключатися періодично, і писав деяким блогерам: «Ти ж все одно шастаєш по місту, щось фоткаєш. Походи, пофоткай мені, у тебе і фотік класний».

Блогери обіцяли, що зроблять, але зрештою нічого не фоткали, і в мене якась прокрастинація через це теж була. Проте я навіть зараз відкритий. Тому, якщо хтось знайдеться, хто дознімає  в один сезон ті фотки, яких не вистачає, або додасть ще на мапу якісь точки прикольні — я тільки за, немає проблем.

«Прояв розвитку — це коли люди хочуть щось зробити для свого міста»

— Як ти думаєш, чому так різко, буквально перед стартом великої війни, харків’яни почали майже одночасно робити проєкти, пов’язані з історією міста, путівники, мапи тощо?

Я думаю, що причина просто в природному розвитку суспільства, що спостерігався після 2014 року. З року в рік було якесь піднесення, зміна поколінь. З’являлися нові люди, яким було не байдуже, які усвідомлювали себе, українцями, харків’янами, хотіли щось робити все більше і більше для міста, залишатися там. Мені здається це прояв отакого розвитку, коли люди хочуть щось зробити для міста, для себе — і це прикольно.

— Це якась спроба вибудовати нову ідентичність, так? Харків не як «перша столиця», а щось інше

Я не можу казати за всіх, але у мене було просто якесь відчуття, що у Харкові не вистачає якихось прикольних проєктів, активізму. І це моя ідея: щось показати харків’янам, зробити щось цікаве, що зачепить. Я робив репости — люди почали робити репости в сторісах — приємно. Хтось там в коментах пише, що їм дуже подобається якісний сайт. Шкода, що я його в 2021 році не закінчив, було б потужніше. Але вже як є.

Мене у Харкові засмучувало, що мало якоїсь двіжухи, внутрішніх досліджень, розвитку. Дійсно було старше покоління, яке оце «перша столиця». А молодь була, як мені здавалося, доволі пасивною. Вони всі хотіли поїхати в Київ. Це не єдина в мене задумка і не перша спроба. Я ще кілька проєктів намагався робити, але їх не вдалося довести до хоч якогось стану. 

— Ти зараз не у Харкові, вірно?

Ні, я зараз у Вінниці.

— Як ти думаєш, чи змінилося ставлення харків’ян до міста? Чи стали вони більш активними, чи стали вони більш зацікавленими у ньому?

Не знаю, не можу сказати. Для мене це велика загадка, як зараз люди себе почувають у Харкові. У мене проблема така, що з Харкова роз’їхалися всі мої друзі, у мене там майже не залишилось нікого. Проте я помітив, що у «Люка» був великий буст після «повномасштабки», через певний час у вас дуже виросла і аудиторія, і якість матеріалів. Мені цікаво періодично читати.

— Наостанок скажи, як можна тебе підписати: активіст, урбаніст, краєзнавець-любитель?

Напиши просто «громадянин».

З’явився сайт, що дозволяє порівняти Харків 1942 та 2021 років

Антон Алохінссон, редактура — Олександра Пономаренко, обкладинка — Катерина Дрозд

«Люк» — це незалежне онлайн-медіа, яке знайомить харківців із культурою нового часу, висвітлює міські процеси та проблеми, стимулює до змін у місті та суспільстві, збирає на одному майданчику ком’юніті змінотворців та активних людей.

Якщо ви хочете підтримати «Люк» та виготовлення якісного медіа-контенту, ви можете оформити щомісячну підписку на Buy me a coffee або закинути донат разово будь-якою зручною для вас сумою.

ПІДТРИМАТИ ЛЮК

Поділитись в соц мережах
Підтримати люк