Анастасія Рябенко має освіту філологині. Наразі викладає українську мову і літературу у благодійному фонді «Трохи вогню». Також проводить індивідуальні заняття, має учнів-іноземців: «Вони розуміють, що Росія є проблемою і для їхніх держав, тому їм цікавий досвід України». 

Початок шляху 

У дитинстві Анастасія багато читала. Особливо подобалася творчість Михайла Коцюбинського, Майка Йогансена, Михайля Семенка та Вільяма Шекспіра.

Зараз Сія [скорочене імʼя дівчини і літературний псевдонім, — «Люк»] знайома майже з усією класикою як української, так і світової літератури. Це дозволяє їй знаходити відсилки на класику в сучасних творах, аналізувати їх і використовувати у своїх текстах. 

Анастасія вперше зрозуміла, що пише не «в стіл», а для публіки, коли їй захотілося поділитися своєю поезією у школі. Це був пʼятий клас: «Написано було в стилі класичного уроку української літератури — про журавлів, калину і Україну». 

Перша збірка за 40 гривень і вихід із шафи

Дівчина пише українською від початку російського вторгнення 2014 року. У 2019-му отримала обласну літературну премію імені Олександра Масельського. А її перша збірка «Шкода» (2020) вийшла завдяки премії імені Тетяни Шамрай. 

Книжка включала підліткові вірші. У ній же Сія зробила камінг-аут.

Приховую за грецькими образами образу на суспільство, яке любить лише гетерокохання

Зала аплодує, але, на жаль, не нам

Бо вона — не він, 

Бо він — не вона.

Книжку надрукували безоплатно, але реалізацією поетеса мала займатися сама: «Зараз це смішно, але спочатку я продавала її за 40 гривень».

На думку Сії, її збірка перемогла в конкурсі, тому що написана сучасною, живою українською мовою і має свій стиль. 

Мова, яка змінюється разом із війною

Зараз Анастасія зосереджена на віршах. Проте так було не завжди. Коли 2022 року почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, підлітка готувала книжку з прозовими творами. Пізніше вона продала ці оповідання та задонатила гроші на армію. 

Також почала писати фанфіки на замовлення. Так вдалося зібрати понад 47 тисяч гривень. Тоді, як каже дівчина, вона «перегоріла» до прози. Однак продовжує допомагати ЗСУ, віддаючи свої електронні збірки віршів іноземцям за донат.

Друга книжка — «Миттєпис» — написана частково до початку повномасштабної війни, частково вже після. Поетеса присвятила її молоді, яка зараз живе в Україні, зокрема у прифронтовому Харкові. Збірку видало видавництво «Відкриття» 2024 року. 

Харківськe нeбо залатанe

діалогами пeрeхожих,

звуками міського транспорту,

нитками дощу кольору волосся неформалки

Нам, мeмному поколінню, нe віриться,

що небо може бути й не мирним.

І цe така сама правда,

як і тe, що колись ми закінчимо школу.

Нe віритe мeні?

Так спитайтe волонтерів 

або своїх прабатьків.

Вони добре пам’ятають

наше харківське нeбо за часів Другої Світової —

воно було роздeрте пострілами і вибухами…

(2019)

Анастасія каже, що працювати в команді було значно легше, ніж самотужки: «Моє слово щодо кінцевого вигляду книжки було вагомим, а обкладинку малювала подруга». 

Коли авторка отримала частину накладу, яку мала підписати та реалізувати сама, росіяни влучили в її будинок. На щастя, Сія не постраждала, дім вистояв, а книжки вціліли. Символічно, що на обкладинці зображений слід на асфальті від касетного боєприпасу.

Як народжується поезія

Зазвичай Сія пише вірші, коли зʼявляється натхнення, а потім, пізніше, редагує їх на «холодну голову». Однак іноді влаштовує собі марафони письма. Задає певну тему, що дозволяє знайти цікаві образи. Це тренувальні тексти, які переважно не потрапляють у друк і публічний простір.

Дівчина часто складає вірші у громадському транспорті: «Мене це заколисує і допомагає підбирати ритм. Там добре писати римовані вірші, а релібр — вдома чи десь на гойдалках». 

Відчувши вигорання, Анастасія перестає писати: «Не треба себе силувати. Тоді вірші ніякі. Видно, що вони витомлені, вичавлені». Вона каже, що в прозі це не так легко відчути, але, наприклад, Віктор Гюґо має уривки, які читаються на одному подиху, а є ті, які даються важко: «Він не приховував цього».  

У моменти вигорання дівчина любить розфарбовувати фігурки. Це допомагає їй отримати позитивні емоції та надихнутися на написання нових віршів. 

Заробіток

Основну частину заробітку складають продаж книжок і написання поезії на замовлення. Зазвичай це не класичні вірші, а промови для персонажів рольових ігор, як-от Warhammer. Сія сама грає в них, тому ця тема їй близька. 

Додатковий прибуток — це премії, стипендії та публічні виступи. Також дівчина парт-тайм працює бета-рідеркою. Вона розглядає цю роботу як наставництво для письменників.

На думку Сії, межа між комерцією і творчістю полягає у мотивації: пишеш, щоб заробити чи з внутрішньої потреби, а вже потім зʼявляється бажання поділитися.

У соціальних мережах стратегія просування Анастасії як авторки полягає у колабораціях з іншими тематичними профілями, звідки на її сторінку можуть перейти нові підписники. 

Її аудиторія — це переважно підлітки та дорослі, які цікавляться їхньою культурою. Дівчина відчуває відповідальність перед ними: «Якщо я напишу поганий вірш і викладу його, то, може, авдиторія розчарується в мені… Критика не завжди може бути обʼєктивною, але якщо це думки людей, які давно за мною слідкують, то я стараюся прислухатися». 

Конфлікт із літературним середовищем

Коли вийшла перша збірка, Сія відвідувала гурток при Національній спілці письменників України. За словами дівчини, ця організація дуже консервативна: «Мені казали, що це не жіноча поезія. Не можна вживати у віршах лайку та ненормативну лексику». 

Тоді Сія знайшла для себе тему, яка їй подобалася та не піддавалася необґрунтованій критиці в гуртку. Вона почала писати про Харків: «У мене і зараз багато поезії про рідне місто і район. Я живу на Салтівці та відчуваю з нею певний звʼязок».

Я би хотіла залишити мазок у картині пам’яті людства 

Тому я пишу 

Перекладаю з мови району на лірику

З стукіту пляшок рево на ритм 

Перетворюю смак постмодернміксу на мед поезії 

Але іноді є така мисля 

Блять, може, щоб прославитись треба не писати, а просто бути лохом 

Бо я не прямо що дуже відома на відміну від Льоші 

Ви ж напевно точно знаєте хто він Ліричний герой салтівського Сіїнної лірики 

Льоша лох, верни косарь 

От він відомий лох на стіні Салтівської наливайки вже 10 років 

А я не відома нікому поетка, 

Що намагається бути репрезентацією людей з Салтівського гетто 

Хоча за мене усе давно сказали інші набагато експертні люди 

Десь там на стінах салтівських задвірок

Також наставниця Сії постійно втручалася в особисте життя своїх підопічних, зокрема, відмовилася від неї через бісексуальну орієнтацію. Непрофесійність, сексизм і гомофобія призвели до того, що юна письменниця залишила гурток.

Що далі

У майбутньому Анастасія хоче більше займатися педагогікою, можливо, спробувати себе у журналістиці. Та найголовніша її мета — повернутися до прози й видати з нею нову книжку. 

Також її цікавить перетин елітарної та гік-літератури (манґи, коміксів тощо): «Я не можу це назвати низькою літературою. Наприклад, той же “Epic: The Musical”, який вийшов для підлітків, переказ класичної історії на новий лад». Це мюзикл, в якому переплітаються різні музичні жанри та наративні прийоми з аніме, відеоігор і театру, сюжет якого побудований на поемі «Одіссея» Гомера.

Крім того, Сія хоче поєднати розпис мініатюр для рольових ігор з письменництвом. Наприклад, зробити виставку, де кожну фігурку супроводжуватимуть її тексти: «Я хочу стати відомою, але важливіше, щоб мої вірші лунали».

Також дівчина займається косплеєм. Під час дефіле в костюмах дівчина використовує не музичний супровід, а начитки історій персонажів, які пише сама: «Я хочу колись зібрати постійну групу косплеєрів і скласти для них сценарій».

Поради підліткам

Як поетка та письменниця, Анастасія радить початківцям реагувати тільки на обʼєктивну критику: «Наприклад, “я б тут краще використав таку риму, ритм чи образ”, а не “фу, що за сльозливі вірші”».  

Вона наголошує, що якщо ви спочатку пишете під улюбленого письменника — це нормально, але важливо потім знайти свій стиль, адже це, на її думку, головна ознака якісної літератури: «Молодість надає переваги у творчості, бо є більше часу». Дівчина додає, що треба розділяти вірші для авдиторії та для себе, щоб спробувати різні прийоми та епітети. 

Також Сія радить знайти свою письменницьку тусовку та обмінюватися творами один одного для читання.

---

Текст створено ГО «Люк — медійна група»  за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО «Люк — медійна група» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.

---

Текст — Тетяна Савченко, редактура — Олександра Пономаренко, фотографії — надані героями матеріалу, візуальна складова і дизайн — Ганна Кучеренко