З чого починається новий театральний сезон у Харківському драматичному театрі та до чого тут влада?
Місто
Харківський академічний драматичний театр анонсував програму нового театрального сезону. 1 вересня відбудеться прем’єра п’єси «Академія Сміху» — дебютної роботи режисера Сергія Москаленка, відомого у харківській театральний тусовці за прізвиськом Black Jack.
Alex Xepaces відвідав передпоказ та поспілкувався з режисером та директоркою закладу про закладені у виставу сенси, про те, як робити без фінансування та чи будуть мистецтво та влада колись дружити.
Останні півтора року Харківський академічний драматичний театр стабільно зустрічався зі складнощами: перешкоди під час перейменування через позицію директорки театру та владу, самостійний демонтаж «Пушкіна» через відсутність фінансування та інші внутрішні проблеми, які принесла війна.
Незважаючи на все, театр все одно залучає нових режисерів та акторів. Цього сезону до складу приєднався режисер Сергій Москаленко, який вже має визнання в театральній спільноті Харкова та відомий під псевдонімом Black Jack.
«Сергій Москаленко — багатогранний митець, обдарований неймовірними творчими здібностями, — каже директорка театру Олена Ткаченко.
Він навчався режисурі у Барсегяна та працював протягом 20 років у Харківському недержавному театрі “P.S.”. Його вміння як актора, режисера, ведучого, поета, сценариста і драматурга захоплюють і вражають. Тож ми раді вітати його в нашому творчому колективі! Сергій привносить у наш театр оновлення, креативність і професіоналізм, які стануть незмінними складовими наших майбутніх вистав!».
«Академія Сміху» — дебютна робота Москаленка. Це п’єса сучасного японського драматурга, сценариста, актора і режисера Кокі Мітані. Перша постановка 1996 року в Aoyama Round Theater пройшла з великим успіхом і була відзначена театральною премією. У 2004 році вийшов фільм «Університет сміху», сценаристом якого був також Кокі Мітані.
«Це історія про протистояння мистецтва та влади, в якій, на наш погляд, мистецтво перемагає! Про те що існувало, існує і буде існувати!», — каже режисер.
З початком повномасштабного вторгнення вистава «Академія Сміху» стала набирати популярності в нашій країні. Саме зараз, бо кожний знаходить у ній щось своє. В ній розкриваються питання особистої свободи, особистої творчої свободи, вираження себе у цьому сучасному просторі, який з об’єктивних чи суб’єктивних причин закритий. Я бачив цю виставу в різних місцях, по різному представлену: від відвертого фарсу до комедії».
Сергій Макаренко поставив перед собою мету — несмішна комедія. За його словами та за особистим досвідом, йому більш ніж вдалося.
«Я би залюбки назвав це “трагіфарс”, але якби я визначав цей жанр, то це була би саме «несмішна комедія», але, на жаль, такого жанру просто не існує», — розповідає Москаленко.
Місце дії «Академії сміху»: кабінет цензора відділу громадської безпеки Токійської поліції у 1940 році. Молодий драматург Хадзімі Цубакі (Віктор Єрмоленко) йде на прийом до цензора Мацуо Сакісакі (Олександра Плехуна), людини дуже суворої та консервативної, щоб отримати дозвіл на постановку нової комедійної п’єси «Ромео і Джульєтта».
Цензор — людина, переведена на цю посаду нещодавно, — ніколи у своєму житті не сміявся і не розуміє, навіщо Японії у важкий воєнний час потрібен сміх.
Один з основних меседжів постанови — реалізація людини під час складних умов, не очікування чогось з неба, а «тут і зараз». За таким принципом виникла «Академія сміху» у драматичному театрі.
«Такої вистави у нас ще не було, з подібними декораціями, світлом та звуком!, — радісно розповідає директорка театру Олена Ткаченко.
Через відсутність фінансування, команда театру була вимушена робити декорації зі всього, що є в приміщенні — так званий DIY [Do It Yourself, «зроби це сам», — «Люк»], і досягла результату, котрий вражає своєю автентичністю та стилем.
«Насправді, у нас було певне завдання — зробити виставу, яка б не потребувала зайвих витрат. Всі прекрасно розуміють, що під час військового стану, в буквальному сенсі цього слова, театри змушені виживати. Час від часу приходять повідомлення, що з тим чи іншим театром розривають трудовий договір, що треба скорочувати видатки на мистецтво та культуру, про що й п’єса — це дуже на часі», — розповідає Сергій Москаленко.
Гучномовець з пап’є-маше, штучно зістарені ящики з палетів та канати з інших вистав — все це зробила команда театру колективно, а шпаківню, яка фігурує у виставі — сам режисер.
«Сучасне театральне мистецтво має бути поліфонічним за рахунок поєднання багатьох інших мистецтв. Сьогодні у театрі неможливо грати як грали 10-15 років тому. Повинна бути якась прозора історія, але ця історія має збуджувати якісь емоції у глядача, кожен повинен щось відчути своє. В історії “Академії сміху” буде щось про особисту свободу і її пошук, про заборону цензури, про боротьбу мистецтва і влади, які ніколи не стануть друзьми. Вони будуть знаходитись в постійній конфронтації не тому що влада погана, а мистецтво таке добре, а тому що мистецтво буде змушене постійно йти за певні межі, які влада йому окреслює. Якщо цього не відбувається, то мистецтво не має сенсу», — розповідає Москаленко.
І в цьому є міф і цікавість цієї історії, незважаючи на її легкість, на нібито зовнішню комедійність, хоча ще раз наголошую — ми зробили “несмішну комедію”».
Виставу «Академія сміху» можна побачити у Дніпрі 17 серпня, в межах відкритого фестивалю української драматургії «Дніпро. Театр. UA». Початок о 18:00. Квитки можна купити за посиланням або на касі театру за адресою вулиця Воскресенська, 5.
У Харкові ж виставу представлятимуть 1, 17 та 27 вересня, 14 та 29 жовтня, 10 та 24 листопада на малій сцені «Портал», що на вулиці Гоголя, 8. Переглянути додаткову інформацію про репертуар 91-го театрального сезону та купити квитки можна на сайті театру.
Alex Xepaces, фотографії — Олександр Кочегура, обкладинка — Катерина Дрозд
Читайте також:
Новини
Новини
Новини 
Люди
Новини 
