Otruta Guide: про «той самий» 2007-й у Харкові, культові гурти та «мітол-ґіґи»

Мій Харків почався у лютому 2007 року, коли я приїхав туди вперше на роковини клубу Churchill’s («Черчілль»). Виступали «Ч.А.Й.К.А.», «Квадраджесіма» та «…И друг мой грузовик». На той момент це були команди, які грали acid jazz, jungle, funk, experimental тощо. Вони були страшенно популярні серед так званої «альтернативної молоді» тих часів. 

Клуб розташовувався у затишному дворику центра Харкова [вулиця Дарвіна, 9, біля метро Архітектора Бекетова, — «Люк»]. Будівля виглядала як у будь-якому кіно про культові клуби — непомітний вхід із боку Дома архітектора в центрі міста. Перед цим заходиш в якісь ворота. Спуск у підвал — і там вже треш, угар та… Пробачте, бурлеск, шоу та кабаре. 

Кого там тільки не було! Від Захара Мая до всякої «дезні».

Або, ось, наприклад, Ірена Карпа. 

Мої останні згадування про «Черчілль» — це виступ французів My Own Private Alaska у 2012 році. Вони грали у маленькому складі: барабани, піаніно, вокал, та й все. На таке не можна було не піти! Втім, так можна сказати майже про кожний концерт цього клубу. Проіснував цей харківський музичний просвітницький центр до 2014 року. 

Звісно, він був не один. Паралельно з Churchill’s існувала кількість закладів схожого концепту, але найбільшої уваги в ті часи вартий саме Fort («Форт») [вул. Полтавський Шлях, 123, біля метро Холодна гора]. 

Клуб виник у 1997 році. Тоді про нього робила сюжет популярна на той час телепрограма «Дело вкуса». Окрім живої музики в «Форті» були електронні вечірки. Зала вміщувала до 300 людей, але іноді доходило до того, що людей пускали партіями й в заклад стояла черга. 

Той самий 2007-й разом з «емо» та «кедами» ще тільки народжувався. До піка чубів та чорно-білої клітинки залишалась ще пара місяців. На той момент я вже знав про існування таких музичних клубів. Про них ходили міфи та байки. Потім вони стали легендами. 

А хто знається на легендах краще ніж ті, хто їх створював? Розповім декілька історій від людей, які були рок-зірками промоутерства та організації. Саме їх спогади можуть створити ретроспективу тих часів та намалювати картинки, що рухаються в ритмі та кольорах того часу. 

«2007-й — символ цілого пласта культури»

Корінний харківʼянин з мене поганий. Але більшість дорослого життя я зіштовхувався з Льохой [Олексій Бедрін (Квадрат) — організатор концертів, співзасновник благодійної фундації «ЇБОШ», співвласник закладів Kefir Pub та «Стара Корабельна Мавпа»]. 

З кінця 90-х та до початку «нульових» Квадрат організував масу заходів — від реп-фестивалів (перший створив у 13 років) до важких «мітол-ґіґів» [концертів важкої музики]). Був промоутером клубу Fort, засновником концертної комʼюніті Underground Connection та арт-директором ще одного культового клубу «Акуна Матата». 

Квадрат — це людина, яка може організувати концерт, ґіґ, сейшен чи рейв з нуля, причому всі будуть гарантовано танцювати-угорати (бачив таке багато разів). Про Льошу можна сказати чітко: він — це від Nokturnal Mortum до Міши Крупіна. Настільки він може осягнути різні жанри. 

Трішки менше, але з не меншими враженнями знаю Бонгдана. Я не знаю, що в голові у цієї людини, але він може зробити івент навіть із пробки від пляшки вина!

Бонгдан за своє життя організував понад 200 концертів. Був одним з провідних промоутерів Харкова, за сумісництвом волав у мікрофон гурта X-box Murder. 

Втрьох ми трішки згадали ті часи. Поглянули у дзеркало минулого (ого метафора), аби торкнутися зірок того періоду. 

Otruta Guide: Як у Харкові наступив «той 2007-й», на ваш погляд? Хто був перший з наших гуртів цієї хвилі?

Квадрат: У Харкові «той самий 2007-й» наступив сліпонами на пляшку REVO. Це був пік так званого емо-руху. Взагалі, перші дредасті, широкоштанні, пірсінговано-татуйовані гурти з’явились на початку нульових. Багато назв я не пам’ятаю, та точно були Shizarium, ZionNoiz, Anger та Mirandola.

Бонгдан: Я вважаю, цей рік та взагалі ця цифра є символом цілого пласта культури (або контркультури), котрий охоплює декілька років. Дуже багато подій, які тоді відбувалися, залишилися у нашій пам’яті як приємні, ностальгічні моменти нашої молодості. 

Було багато концертів, фестивалів, загалом event індустрія починала набирати оберти. З появою соціальних мереж стало простіше рекламувати події, і все це швидко почало розвиватися. 

Тому, якщо згадувати гурти, які тоді активно виступали та підпадали під категорію альтернативи / ню-метал («мазафака»), можу виділити: Mirandola, Nu Fuel, Traffic, Abola та, особливо, «КРАБ». 

Otruta Guide: На той момент в Харкові я бачив багато «вузькослімних» [з англійської «slim» (тонкий, худий) — модель вузьких джинсів, популярна серед субкультур тих часів]. І досі не знаю, що вони слухали, бо ніколи не питав. 

Квадрат: Я ніхуя не тямлю у всіх цих стилях: ню-метал, альтернатива, хардкор тощо… Під хардкор взагалі що завгодно пхають.

Otruta Guide: Колись у мене стався 25-й день народження. Вечірка відбувалась у байк-клубі в Луганську. Мої друзі запропонували привезти туди гурт «ТКН» («Тонкая Красная Нить»). Публіка була в захваті, повний солдаут. Ти [Квадрат] тоді був їх менеджером. 

Квадрат: Були ще [на цьому заході] 7 pages of Silence, Traffic!, Vips, Nu Fuel, КРАБ, X-box Murder. Та навіть не важливо, що там хто грав. Це була одна туса людей, які збирались біля Оперного театру у середині нульових, давали концерти у «Форті» та «Черчіллі». 

«Харків завжди був метал-містом»

Otruta Guide: А назвіть мені, пліз, відомі на весь світ харківські гурти. 

Квадрат: Протягом усіх нульових та по теперішній час культовими (і не тільки у Харкові, а й в усьому світі) були є та будуть: Nokturnal Mortum, Drudkh, Hate Forest, Astrofaes, Dub Buk, Khors. Тобто, блек-метал. Все. Крапка. 

Otruta Guide: Хто, окрім емо та альтернативи, був основним на метал-сцені?

Бонгдан: Якщо брати метал сцену, там величезний, бо Харків завжди був метал-містом, починаючи з середини 90-х. 

Звісно, перелік необхідно почати вже з названих Nokturnal Mortum та інших блекметал гуртів. Далі — Limited Mutanter, Gurgabs, Deformad, Faces of Death, Starving Souls, Sargatanas та багато інших. Деякі банди згодом змінювали склад та назви, і грали вже у нових проєктах.

Також паралельно розвивалася нова металкор/дезкор/пост-хардкор сцена яка налічувала багато банд: X-box Murder, Mutilated Immunity, DPD!D!Enjoy The Weapon, D.Tox, Cheers, Mate!, Wasted Heroes, The Curse I Left, The Chains, Madu тощо.

Otruta Guide: А які культові гурти? 

Квадрат: Окремо бажаю відмітити по хеві/пауеру: КПП, Conquest, Mysterious — це від 80-х до початку «нульових».

Conquest взагалі не соромно і зараз показати за кордоном, з приміткою, що це «нульові».

Бонгдан: як на мене, «топ-5» харківських команд такий: Burrow, Deformad, Critical Sight, SOOM, Был Замечен…

---

Читайте також:

• Антон Малиновський: про низову культуру, «Живот» і вплив Харкова на електронних музикантів
• Про війну, волонтерство і відбудову — а також мистецтво і хардкор. Репортаж з фестивалю «Конструкція» в Дніпрі
• «Це весело. І цього вже має бути достатньо». Інтерв’ю зі Славою Кедром

---

— В яких клубах проходили концерти та сейшени? 

Квадрат: Усі найкрутіші сейшени з 2000 по 2009 рік проходили у клубі «Форт». Були ще Churchill’s, MPC, після закриття «Форту» як металевий майданчик з’явився клуб «ЖАРА». Були ще зовсім маловідомі кабаки, але їх згадувати немає часу.

Бонгдан: У «Черчіллі» на вулиці Дарвіна пройшло безліч крутих івентів. Взагалі, це було місце збору усієї «культурної двіжухі» тих часів, та всіх хто полюбляв випити пінту пивка з шотом «дяді Васі» разом із [музикантом, актором, власником пабу «Стіна» на Римарській вулиці] Мішей Кабановим (R.I.P.).

— До речі, в чому різниця між сейшеном та концертом? 

Квадрат: Жодної різниці між сейшеном та концертом немає. Ну, ок, Nazareth в Оперному театрі — концерт. Угар у «Форті» на вісім гуртів — сейшен.

Бонгдан: Концерт — це подія з відомим хедлайнером та промо-кампанією, налаштованим звуком та світлом, яка проходить у призначених для цього майданчиках.

Сейшн — це більше DIY подія, яка може відбуватися будь-де: від маленьких барів або студій до будь-яких промислових об’єктів, де є відповідного розміру приміщення та електрика, або взагалі на вулиці. Сейшен також націлений на молоді гурти.

— Розкажіть ще про «Форт».

Квадрат: Лайв. Драйв. Угар! Були концерти для 20-30 слухачів, а було таке, що 800 людей та «двері зачиняються». Як майданчик для живих виступів «Форт» з’явився у 1998 році. Останній концерт відбувся 25 січня 2009-го. 

Бонгдан: Там можна було почути різноманітне «дж-дж-дж» на «уралах» [електрогітарах радянського виробництва]. Це був доволі великий клуб із оригінальним оформленням, який вміщав до 400 людей. Там навіть грали Behemoth, але, на жаль, у 2008 році клуб віджали рейдерським методом та згодом переробили його у гламурний Museum. Тому весь метал двіж «переїхав» на інші майданчики міста.

— Пам’ятаю, що потім з’явилась «Акуна Матата». Клуб змінив дві локації. Багато разів там був солдаут. Досі пам’ятаю концерт [київського стонер/прогресив гурту] Stoned Jesus, на якому я відчував не тільки грув, а ще й себе в якості шпроти в консервній банці.  

Квадрат: «Акуна» з’явилася у 2013 му році, закрилась остаточно у 2018-му. Там все кайфово було. Клуб на 150-200 людей. Але! На «Кожаний Олень» 330 людей по квитках було. 

В «Акуні» було дві зали. Додай сюди центр міста, кухню, двіжло вночі, рок-дискотеку та цікавий інтер’єр.

Колись я напишу автобіографію. Це буде рефлексія — історії про сейшени, рейви, «Джаз-Коктебель», клуби, кнайпи та генделі тих часів. А далі ще буде про Харків в такому ж дусі.

Текст — Otruta Guide, редакція — Олександра Пономаренко, фотографії — Олексій Бедрін, Бонгдан, з відкритих джерел, обкладинка — Катя Дрозд